- •7.2.1. Механізм функціонування ффб
- •7.2.2. Укладання договору про участь у фонді фінансування будівництва
- •7.2.3. Особливості фінансування будівництва через ффб
- •7.3.1. Створення фонду операцій з нерухомістю
- •7.3.2. Функціонування фонду операцій з нерухомістю
- •8.3.1. Організація діяльності недержавного пенсійного фонду
- •8.3.4. Порядок припинення діяльності недержавного пенсійного фонду
- •9.2.1. Корпоративні інвестиційні фонди
- •9.2.2. Пайові інвестиційні фонди
- •13.2.1. Інтернет-банкінг
- •13.2.2. Інтернет-трейдинг
- •13.2.3. Інтернет-страхування
- •14.2.1. Діяльність регуляторів у забезпеченні захисту прав споживачів фінансових послуг
- •14.2.2. Досудове вирішення спорів між споживачами та надавачами фінансових послуг
- •14.2.3. Інформування та навчання споживачів фінансових послуг
- •14.2.4. Роль асоціацій споживачів і професійних учасників ринку
13.2.3. Інтернет-страхування
Можливості мережі Інтернет для надання послуг широко використовують страхові компанії.
Інтернет-страхування (і-страхування, е-страхування) — це
процес взаємодії страхової компанії та її клієнтів, який полягає у виборі страхових послуг, оформленні та придбанні страхових полісів і отриманні страхових премій з використанням мережі Інтернет.
Об'єктом купівлі-продажу на ринку Інтернет-страхування є страхові послуги.
Інтернет-представництво страховика, виконуючи функції віртуального офіса страхової компанії, забезпечує клієнту:
— надання детальної інформації про послуги компанії та достовірних даних щодо її фінансового стану;
— розрахунок розміру страхової премії та визначення умов її виплати за кожним видом страхування залежно від конкретних параметрів;
— отримання електронних копій документів і можливостей їх заповнення через Інтернет;
— замовлення і оплату страхового поліса (одноразово або періодично), у тому числі через Інтернет;
— передачу поліса, завіреного електронно-цифровим підписом страхової компанії, безпосередньо клієнту через Інтернет;
— оплату страхової премії клієнту через Інтернет;
— можливість обміну інформацією між страховою компанією та клієнтом у період дії договору (в тому числі надання звітів страхової компанії, консалтингових послуг тощо).
Заданими PricewaterhouseCoopers, е-комерція забезпечує майже 16 % прибутків страхових компаній. У США практично всі страхові компанії мають власні Інтернет-представництва.
На сьогодні найпоширенішими послугами в режимі он-лайн стали страхування автомобільного транспорту, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, страхування вантажів, обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті та ін.
Поширюється практика розміщена ризиків у режимі реального часу, що дає змогу проводити онлайнові аукціони серед страхувальників і брокерів, що забезпечує прозорість операцій і встановлення справедливої ціни.
Слід зауважити, що Інтернет широко використовують страхові компанії для популяризації страхового бізнесу, маркетингу, укладання договорів, продажу страхових полісів. Головні напрями діяльності страхових компаній представлено в електронному каталозі YahooInsurance.
В умовах глобалізації світового ринку страхування мережа Інтернет використовується для надання інформації страховими брокерами, на веб-сайтах яких агрегується інформація від найбільших страхових компаній.
Можливість використовувати Інтернет для обслуговування клієнтів сприятиме появі нових страхових продуктів, застосуванню прогресивних бізнес-моделей обслуговування, забезпеченню виходу страхових компаній на нові сегменти фінансового ринку, прискоренню процесів глобалізації страхового бізнесу.
Міжнародною асоціацією страхового нагляду (ІАІБ) підготовлений документ, в якому містяться принципи контролю за здійсненням електронних операцій — "Нагляд за страховою діяльністю в Інтернеті". Європейські компанії досить велику увагу приділяють проблемам стандартизації, методичному та правовому забезпеченню страхових послуг в Інтернеті. їх робота активізувалася після прийняття Євросоюзом Директиви з електронної комерції (2000/31/6С, ШІЛ 78 від 8 червня 2000 р.)
29.Європейський досвід захисту прав споживачів небанківських фінансових послуг.