Кабінет Міністрів України Національний аграрний університет

А.Ф. Євтушенко, М.Т. Радіонов

ОРГАНІЗАЦІЯ

ТА ЕКОНОМІКА

ВЕТЕРИНАРНОЇ СПРАВИ

ПІДРУЧНИК

Допущено Міністерством аграрної політики України

як підручник для підготовки фахівців в аграрних

вищих навчальних закладах ІІІ-ІУ рівнів акредитації

з напряму "Ветеринарна медицина"

УДК 338.43:636.09](075.8) ББК 65.325.2я73+48я73 Є27

Допущено Міністерством аграрної політики України

як підручник для підготовки фахівців в аграрних

вищих навчальних закладах ІІІ-І\/ рівнів акредитації

з напряму "Ветеринарна медицина"

(лист № 18-2-1-13/741 від 22.06.2004)

Рецензенти:

Галатюк О.Є.- доктор ветеринарних наук, професор, завідувач кафедри заразних хвороб Державного агроекологічного університету (м. Житомир);

Федотов В.С. - кандидат ветеринарних наук, доцент кафедри зара­зних хвороб Державного агроекологічного університету (м. Житомир);

Литвин В.П. - доктор ветеринарних наук, професор кафедри епі­зоотології та інфекційних хвороб Національного аграрного університету (м. Київ).

Євтушенко А.Ф., Радіонов М.Т.

Є27 Організація та економіка ветеринарної справи. Підручник. - К.: Арістей, 2004. - 284 с. ІЗВИ 966-8458-37-0

У підручнику, виданому вперше в Україні, на основі узагальнення останніх досягнень науки та практики викладені загальні теоретичні основи, методо­логічні принципи організації та економіки ветеринарної справи. Приводиться матеріал з Ветеринарного законодавства в Україні, організації ветеринарно­го контролю, матеріально-технічного забезпечення служби ветеринарної медицини та підготовки спеціалістів цієї галузі, про нові форми ветеринар­ного обслуговування тваринництва, міжнародні ветеринарні організації та службу ветеринарної медицини в зарубіжних країнах.

Підручник розрахований на студентів факультетів ветеринарної медици­ни вищих аграрних навчальних закладів освіти ІІІ-І\/ рівнів акредитації, а також магістрів, слухачів післядипломної аграрної освіти та практичних фа­хівців ветеринарної медицини.

УДК 338.43:636.09](075.8) ББК 65.325.2я73+48я73

© А.Ф. Євтушенко, М.Т. Радіонов, 2004 ©Арістей, 2004

ЗМІСТ

Передмова 7

Вступ 8

Розділ 1. Загальні організаційні питання 14

1.1. Коротка історія виникнення і становлення законодавчих

актів з питань ветеринарної медицини 14

Започаткування законодавчих актів з питань

ветеринарної медицини 14

Вдосконалення ветеринарної справи в державі, створення державної, відомчої та приватної ветеринарної медицини 17

1.2. Основи ветеринарної справи в Україні. Законодавство

з питань ветеринарної медицини 19

Організація виконання Закону України "Про ветеринарну медицину" 27

1.3. Організаційна структура ветеринарної медицини та керівництво ветеринарною справою в Україні 33

Державні органи управління ветеринарною медициною 38

Компетенція органів державної ветеринарної медицини 40

Структура державного департаменту ветеринарної

медицини 42

Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд 42

Відповідальність суб'єктів господарювання за

правопорушення в галузі ветеринарної медицини 42

Розділ 2. Організація ветеринарної справи в районах, містах та господарствах 44

2.1. Організація ветеринарної справи в районі 44

Організаційна структура служби ветеринарної медицини

в районі 44

Районна державна лабораторія ветеринарної медицини 49

2.2. Організація ветеринарної справи в місті 52

Керівництво службою ветеринарної медицини в містах 55

Установи ветеринарної медицини міст 56

2.3. Організація ветеринарної справи в колективних сільськогосподарських підприємствах 57

Нормування праці спеціалістів ветеринарної медицини в сільськогосподарських підприємствах агропромислового комплексу 59

Норми ветеринарного обслуговування тваринництва. Розрахунок штату спеціалістів ветеринарної медицини

господарств 61

Відповідальність, обов'язки та права спеціалістів

ветеринарної медицини господарств 63

2.4. Організація ветеринарної справи в промислових

тваринницьких комплексах 67

Служба ветеринарної медицини в молочних комплексах 71

Служба ветеринарної медицини комплексів з

вирощування та відгодівлі великої рогатої худоби 74

Служба ветеринарної медицини свинарських комплексів 76

Служба ветеринарної медицини спеціалізованих

вівчарських господарств 80

Служба ветеринарної медицини птахофабрик 81

Розділ 3. Організація ветеринарного сервісу.

Госпрозрахунок у ветеринарних установах 84

1. Економічна сутність, завдання та функції зооветсервісу 84

2. Ліцензування підприємницької діяльності у сфері ветсервісу 85

3. Організаційно-економічні основи малих та середніх підприємств у сфері зооветсервісу 93

4. Організація госпрозрахункових відносин у ветеринарних установах 97

Розділ 4. Планування, організація та економіка ветеринарних заходів 103

4.1. Планування ветеринарних заходів 103

Планування профілактичних протиепізоотичних заходів 107

Планування ліквідації інфекційних і інвазійних хвороб 110

План заходів по профілактиці незаразних хвороб 113

План пропаганди ветеринарних знань 116

Планування ветеринарних заходів у тваринницьких комплексах 118

4.2. Організація профілактичних протиепізоотичних заходів 123

Організація діагностичних досліджень 131

Організація імунізації тварин 132

Організація протигельмінтозних заходів, обробок проти бабезіозів, протозоозів, ектопаразитарних хвороб 134

4.3. Організація заходів щодо ліквідації заразних хвороб

тварин 136

4.4. Організація заходів з ліквідації незаразних хвороб тварин. Організація лікувальних заходів 145

4.5. Економіка ветеринарних заходів 155

Визначення економічного збитку, що спричиняється

хворобами тварин 156

Витрати на проведення ветеринарних заходів та

методика їх обліку 158

Визначення економічної ефективності ветеринарних

заходів 158

Розділ 5. Організація ветеринарно-санітарного контролю та нагляду 167

1. Основи ветеринарно-санітарного контролю та нагляду 167

2. Організація ветеринарно-санітарного контролю

в тваринницьких господарствах 169

5.3. Організація ветеринарно-санітарного контролю

та нагляду на транспорті та державному кордоні України 171

5.4. Організація ветеринарно-санітарного контролю та нагляду

на підприємствах м'ясопереробної та сировинної промисловості 179

Розділ 6. Матеріально-технічне забезпечення та підготовка спеціалістів служби ветеринарної медицини 186

1. Фінансування ветеринарних заходів 186

2. Організація ветеринарного постачання 201

Органи та установи ветеринарного постачання 201

Порядок ветеринарного постачання 206

Норми забезпечення установ ветеринарної медицини 208

6.3. Організація будівництва підприємств і установ ветеринарної медицини та інших об'єктів ветеринарного призначення 213

Порядок проведення ветеринарного будівництва 214

Планування ветеринарного будівництва 215

Фінансування будівництва 216

Об'єкти ветеринарного будівництва 216

Виробничі ветеринарно-санітарні об'єкти 217

Відведення земельних ділянок для установ

ветеринарної медицини 218

Типові проекти будівництва установ ветеринарної

медицини 219

Здійснення ветеринарного будівництва 221

Контроль за якістю будівельних робіт 222

Приймання в експлуатацію збудованих об'єктів

ветеринарної медицини 2226.4. Ветеринарна освіта в Україні 224

Коротка історія факультету ветеринарної медицини

Національного аграрного університету 226

Система підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів 228

Розділ 7. Ветеринарний облік, звітність та діловодство 230

7.1. Ветеринарний облік 230

Значення і форми ветеринарного обліку 230

7.2. Ветеринарна звітність 234

Застосування комп'ютерів для обробки й аналізу ветеринарної звітності... 255

7.3. Ветеринарне діловодство 256

Діловодство і номенклатура справ у ветеринарних

установах 256

Розділ 8. Міжнародні ветеринарні організації та служба ветеринарної медицини в зарубіжних країнах 259

8.1. Міжнародні ветеринарні організації 259

Всесвітня ветеринарна асоціація і асоціації

ветеринарних фахівців 260

Міжнародні ветеринарні конгреси 264

Міжнародна епізоотична служба 273

8.2. Організація ветеринарної служби в зарубіжних країнах 277

Передмова

Багатоукладність форм власності та господарств, які займаються ви­робництвом тваринницької продукції і сировини, вимагає застосування різних форм та методів ветеринарного обслуговування, вдосконалення взаємовідносин ветеринарних закладів і спеціалістів з тваринницькими господарствами, переробними підприємствами, підвищення професійного рівня спеціалістів ветеринарної медицини.

В системі ветеринарної освіти дисципліна "Організація та економіка ве­теринарної справи" займає особливе місце.

Спираючись на економічну теорію, економіку та організацію агропромис­лового комплексу, клінічні ветеринарні науки, вона розробляє принципи і фор­ми організації ветеринарної справи в сучасних умовах.

Предметом організації та економіки ветеринарної справи є основні по­ложення законодавства з питань ветеринарної медицини та ветеринарних заходів, планування та управління, економіки, ветеринарного контролю та нагляду і діловодства, фінансування, ветпостачання та ветбудівництва, ветеринарної освіти, відомості про міжнародні ветеринарні організації та організацію служби ветеринарної медицини в зарубіжних країнах.

Поряд з клінічними дисциплінами, організація та економіка ветеринарної справи складає необхідний фундамент заключного формування лікаря вете­ринарної медицини - організатора ветеринарних заходів.

З метою покращання підготовки студентів з питань організації, еконо­міки ветеринарної справи, а також менеджменту та маркетингу у ветерина­рній медицині у Національному аграрному університеті у лютому місяці 2002 року створена кафедра організації, економіки, менеджменту та маркетингу у ветеринарній медицині. Колективом кафедри підготовлена та видана у 2004 році типова програма з дисципліни "Організація та економіка ветеринарної справи".

Підготовлений підручник з організації та економіки ветеринарної справи є першим навчальним посібником в Україні, написаний українською мовою, який відповідає типовій програмі з цієї дисципліни, а також прийнятим новим нор­мативно-законодавчим документам, правовим актам з організації ветеринар­ної справи та накопиченим новим науковим даним.

Розрахований підручник на студентів, які навчаються за програмами під­готовки спеціалістів і магістрів із спеціальності "Ветеринарна медицина" вищих аграрних закладів освіти ///-/V рівнів акредитації.

Підручник підготовлений викладачами кафедри організації, економіки, ме­неджменту та маркетингу у ветеринарній медицині Національного аграрного університету. Передмову, вступ та розділи 1.1 та 1.2, 2, 4.2, 4.3, 4.4, 6.1, 6.2, 6.3 написав кандидат вет. наук доцент А.Ф. Євтушенко, а розділи 1.3, 3, 4.1, 4.5, 5, 6.4, 7 та 8 - кандидат біол. наук доцент М.Т. Радіонов.

ВСТУП

Сучасна держава не може обійтися без чітко організованої служби ветеринарної медицини. Необхідність систематично розвивати тварин­ництво з метою забезпечення населення повноцінними та доброякісни­ми продуктами харчування і виробами із шерсті, шкіри чи інших видів тваринної сировини, завдання захисту людей від хвороб, загальних для людини та тварини, нагально вимагають постійного вдосконалення ве­теринарної справи. Це витікає з потреб суспільства, з завдань розвитку матеріального виробництва.

З метою розкриття завдань і суті дисципліни "Організація та еконо­міка ветеринарної справи" необхідно привести визначення таких понять, як ветеринарна медицина, ветеринарна справа, служба ветеринарної медицини.

Ветеринарна медицина згідно з Законом України "Про ветеринарну медицину" має таке визначення. Це галузь науки та практичних знань про хвороби тварин, їх профілактику, діагностику та лікування, визна­чення ветеринарно-санітарної якості та безпеки продукції тваринного і рослинного походженя, діяльність, спрямована на збереження здоров'я і продуктивності тварин, запобігання хворобам і захисту людей від захво­рювань, спільних для тварин і людей.

З іншого боку під терміном "ветеринарна медицина" розуміють нау­ково обґрунтовану систему заходів боротьби з хворобами тварин, спри­яючу розвитку тваринництва та збільшенню виробництва його продукції, а також попередженню захворювання людей хворобами, властивими людині і тваринам.

Інколи кажуть про ветеринарну медицину маючи на увазі також сис­тему ветеринарних органів, установ та організацій, об'єднаних структур­но для здійснення вказаних заходів.

Ветеринарна справа - галузь діяльності людини, що склалася істо­рично, спрямована на збереження та зростання поголів'я домашніх і промислових тварин, маючи на увазі перш за все лікувально-профілак­тичну роботу спеціаліста ветеринарної медицини.

Поняття ветеринарна справа аналогічне іншому близькому поняттю "служба ветеринарної медицини" - це діяльність людей в галузі ветери­нарної медицини. Цей термін може означати організовану групу спеціа­лістів ветеринарної медицини, об'єднаних рамками одного господарст­ва, підприємства, однієї системи (відомства), адміністративної одиниці чи території, пов'язаних єдністю виробничих та спеціальних завдань (служби ветеринарної медицини агрофірми, птахофабрики, промислово­го комплексу, м'ясокомбінату, району, області тощо).

Предмет "Організація ветеринарної справи" був введений у навча­льний план у вищих навчальних закладах з 1939-1940 навчального року, а з 1962-1963 навчального року почав називатися "Організація та еко­номіка ветеринарної справи".

Організація та економіка ветеринарної справи - навчальна дисцип­ліна, яка вивчає завдання та організаційні форми служби ветеринарної медицини, порядок планування і організації ветеринарних заходів, уза­гальнює передові методи роботи ветеринарних органів, розробляє принципи і форми організації та керівництва ветеринарною справою в сучасних умовах та системи управління ним, а також економіку ветери­нарної справи.

Предметом науки є як теоретичні, так і практичні аспекти організа­ції, планування, фінансування та управління ветеринарною справою.

Успіх всієї роботи спеціаліста ветеринарної медицини залежить не лише від уміння працювати з людьми, правильного планування, органі­зації та здійснення ветеринарних заходів, економічного обґрунтування засобів і методів їх проведення.

Все це вимагає вдосконалення організаційно-економічної підготовки студентів на факультетах ветеринарної медицини.

Стан ветеринарної справи визначається громадським устроєм, рів­нем виробництва, розвитком науки та культури, ветеринарної освіти, забезпеченістю кадрами спеціалістів, розвитком мережі установ ветери­нарної медицини, їх матеріально-технічним забезпеченням. Ветеринар­на справа, за звичай, краще організована в тих країнах, де вона знахо­диться в руках держави, спрямовується та регулюється загальнодержа­вним законодавством з питань ветеринарної медицини.

Об'єкти ветеринарної діяльності

Головним об'єктом діяльності працівників ветеринарної медицини та звичайно, і основним об'єктом досліджень у ветеринарній науці, є до­машні та промислові тварини, включаючи звірів, птахів, риб та бджіл. За питомою вагою на першому місці серед цих об'єктів - сільськогосподар­ські тварини, які є одним із засобів виробництва в сільському господарс­тві.

Проте здоров'я тварин, їх нормальна продуктивність залежить від багаточисленних факторів і перш за все від умов їх утримання, годівлі та виробничого використання. Завдяки цьому коло об'єктів ветеринарної діяльності окрім тварин включає:

- тваринницькі будівлі, пасовища та місце напування;

• тваринницькі приміщення, територія ферм;

• продукти та сировина тваринного походження;

• підприємства з забою тварин, переробки тваринницької продукції, місце торгівлі цією продукцією;

• транспортні засоби, що використовуються для перевезення тварин, продукції та сировини тваринного походження.

Спеціалісти ветеринарної медицини впливають на вказані об'єкти різними способами чи методами, головною, кінцевою метою яких є за­безпечення збереження чи відновлення здоров'я тварин, їх нормальної продуктивності чи працездатності, а також попередження захворювання людей хворобами, що передаються від тварин людині та харчових ток-сикоінфекцій. У цьому суть ветеринарних заходів, суть ветеринарної справи.

Ветеринарна справа тісно пов'язана з багатьма галузями народного господарства, в тому числі і з охороною здоров'я. Цим визначається важливе народногосподарське та соціальне значення ветеринарної спра­ви. Найбільш важлива її роль в таких галузях, як тваринництво; промис­ловість, що переробляє продукцію тваринництва (м'ясна, консервна, холодильна, молочна) та сировину тваринного походження (з обробітку шерсті, шкір, утилізаційна); транспорт (залізничний, водяний, повітря­ний, автомобільний), пов'язаний із перевезенням тварин та продукції тваринного походження; торгівля тваринами та сирими продуктами тва­ринництва; імпорт і експорт.

Ветеринарна справа займає певне місце і в обороні держави. На сьогодні це в першу чергу робота спеціалістів ветеринарної медицини із забезпеченням благополуччя тваринництва військових господарств, ор­ганізація заходів з захисту тварин від різних засобів нападу, з надання допомоги ураженим тваринам, а також проведення пов'язаних з цим ве­теринарно-санітарних заходів, з охорони особового складу армії від ток-сикоінфекцій чи будь-яких хвороб.

Економічне значення ветеринарної справи визначається з одного боку збитком, який завдають тваринництву хвороби, загибель худоби та птахів, а з іншого боку, тим ефектом, який дають ветеринарні заходи у скороченні цих збитків.

Практика засвідчує, що ефективність ветеринарних заходів вища там, де краще організована ветеринарна справа.

Правильна організація ветеринарної справи - це чітка організаційна побудова всієї системи організацій та установ ветеринарної медицини, без чого не можливе успішне та своєчасне проведення ветеринарних заходів; це правильна, що базується на новітніх досягненнях науки та практики, побудова ветеринарних заходів, які забезпечують їх найбіль­шу ефективність; це також така побудова ветеринарних заходів, при якій останні органічно зливаються з виробничими процесами у тваринництві, що забезпечує високу ветеринарну культуру та підвищення продуктив­ності праці на фермах.

Особливостями організації ветеринарної справи в Україні є:

• державна форма організації ветслужби (керівна, організуюча таконтролююча функції);

• єдність служби ветеринарної медицини, що досягається єдинимкерівництвом ветеринарною справою Державним департаментом ветеринарної медицини (ДДВМ) Мінагрополітики;

• профілактичне спрямування ветеринарної діяльності;

• плановість ветеринарних заходів у боротьбі з хворобами тварин;

• єдність ветеринарної науки та практики;

• широка участь у ветеринарній справі працівників тваринництва і органів виконавчої влади;

• активне співробітництво з органами охорони здоров'я у боротьбі з хворобами, спільними для людини та тварини;

• поглиблення співробітництва ветеринарної служби країни з ветслужбами зарубіжних країн і міжнародними веторганізаціями.

Протягом тривалого часу уряд неодноразово розглядав питання ве­теринарної медицини та приймав рішення з подальшого вдосконалення ветеринарної справи в державі і покращення ветеринарного обслугову­вання тваринництва.

Важливу роль відіграли постанови уряду "Про покращання ветери­нарної справи та посиленню державного ветеринарного контролю в державі" (1963), "Про заходи щодо покращання ветеринарного обслуго­вування тваринництва" (1978), "Про подальше покращання організації та підвищення ефективності ветеринарного обслуговування" (1985).

Не легкі часи пережила ветеринарна медицини України після роз­паду Радянського Союзу. Особливо незадовільний стан склався з за­безпеченням засобами захисту тварин, зокрема біопрепаратами.

За останні роки багато зроблено з покращання матеріально-технічної бази науково-дослідних та практичних установ ветеринарної медицини, забезпечення їх сучасними приладами і обладнанням, по­ліпшення умов праці спеціалістів.

Вперше на терені незалежних держав СНД в Україні був розробле­ний і введений в дію у 1992 р. Закон України "Про ветеринарну медици­ну", а 5 грудня 1996 р. та 15 листопада 2001 р. згідно постанов Верхов­ної Ради України прийняті зміни до цього Закону.

В розвиток Закону України "Про ветеринарну медицину" видано 19 постанов Кабінету Міністрів України. Вагомий внесок у становлення ветеринарної медицини в Україні, покращання організації ветеринарної справи, наробку законодавчих ак­тів з питань ветеринарної медицини внесли керівники служби держави М.І. Горбань, Є.І. Дубровін, С.Р. Дідовець, П.П. Достоєвський та вносить сьогодні Голова Державного департаменту ветеринарної медицини Мі-нагрополітики України, Головний Державний інспектор ветеринарної ме­дицини України П.І. Вербицький.

Нині у нашій державі є понад 5,5 тис. установ державної ветеринар­ної медицини. В усіх галузях народного господарства працює понад 50 тис. спеціалістів ветеринарної медицини. Щороку 12 факультетів вете­ринарної медицини вищих навчальних закладів випускають 1600 лікарів.

Координацію та науково-методичне керівництво дослідженнями в галузі ветеринарної медицини здійснює відділення ветеринарної меди­цини Української академії аграрних наук (УААН).

Переважну більшість наукових досліджень в державі забезпечують п'ять науково-дослідних інститутів: інститут експериментальної і клініч­ної ветеринарної медицини УААН (м. Харків); державний науково-дос­лідний контрольний інститут ветеринарних препаратів та кормових до­бавок (м. Львів); інститут ветеринарної медицини УААН (м. Київ); держа­вний науково-дослідний інститут біотехнології і штамів мікроорганізмів (м. Київ); інститут епізоотології УААН (м. Рівне).

Велике значення в пропаганді та впровадженні досягнень науки і передової практики має започаткований в незалежній Україні фаховий друк. Питання ветеринарної медицини висвітлюється в реферативному журналі, "Ветеринарній газеті" та газеті "Здоров'я тварин і ліки", збірни­ках наукових праць науково-дослідних інститутів та вищих навчальних закладів.

Особливе місце займає щомісячний виробничо-науковий журнал "Ветеринарна медицина України", що видається накладом понад 15 тис. примірників.

З багатьох напрямів ветеринарної науки, переважної більшості на­вчальних дисциплін створені фундаментальні монографії, довідники для спеціалістів ветеринарної медицини, підручники та навчальні посібники державною мовою.

Указом Президента України від 1 листопада 2001 р. за №1035/2001, установлене професійне свято "День працівників ветеринарної медици­ни", яке відзначається щорічно у другу неділю серпня, а Указом Прези­дента України від ЗО квітня 2002 р. за №426/2002 запроваджене почесне звання "Заслужений працівник ветеринарної медицини України".

Серед перших нагороджених лікарі ветеринарної медицини А.В. Бе-резовський, В.М. Герун, В.М. Горжеєв, І.О. Горячев, Є.І. Єфімов, О.М. Костіков, М.М. Круглик, М.Ф. Курило, О.В. Ляшко, Ю.Ю. Садварі, В.Ю. Чумаченко, В.В. Шуба, Ю.С. Яковлев.

Побудова курсу "Організація та економіка ветеринарної справи"

Дисципліна "Організація та економіка ветеринарної справи" знайо­мить студентів факультетів ветеринарної медицини з організацією вете­ринарної справи, роботою установ та спеціалістів ветеринарної медици­ни у відповідності з завданнями розвитку тваринництва у державі, з ве­теринарним законодавством та принципами планування ветеринарної справи, а також навчає майбутніх лікарів ветеринарної медицини органі­зації ветеринарних заходів в господарствах, в промисловості, на транс­порті, державному кордоні та складанню і веденню основної ветеринар­ної документації.

Організація та економіка ветеринарної справи поділяється на зага­льну та спеціальну частини. Загальна частина передбачає вивчення за­гальних організаційних питань: короткої історії розвитку ветеринарної медицини в державі, законодавства з питань ветеринарної медицини в Україні, організаційної структури ветмедицини та керівництва ветерина­рною справою в Україні, принципів планування та економіки ветеринар­них заходів.

Вивчення решти питань згідно з типовою програмою передбачене у спеціальній частині - це важливі і потрібні питання, які не розглядалися ні однією дисципліною чи предметом.

Організація та економіка ветеринарної справи тісно пов'язана з ін­шими дисциплінами, в першу чергу з епізоотологією та інфекційними хворобами, паразитологією, ветсанекспертизою, зоогігієною, акушерст­вом, хірургією, зоотехнією та іншими науками.