- •Передмова
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Розділ 2.
- •Установи дільничного типу
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Організація ветеринарного сервісу. Госпрозрахунок у ветеринарних установах
- •Розділ 4.
- •План заходів по оздоровленню
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Диспансерна карта тварини
- •Контрольні запитання
- •Приблизні коефіцієнти захворюваності, летальності та питомі величини економічного збитку при інфекційних, інвазійних і незаразних хворобах тварин
- •5.3. Організація ветеринарно-санітарного контролю
- •Контрольні запитання
- •Матеріально-технічне забезпечення та підготовка спеціалістів служби ветеринарної медицини
- •Кошторис
- •Контрольні запитання
- •Норми витрачання перев'язувальних засобів та шовного матеріалу для ветеринарних цілей в установах державної ветеринарної медицини
- •Розрахункові норми витрачання спирту етилового на лікувально-профілактичні, діагностичні заходи та наукові дослідження
- •Картка кількісно-сумового обліку матеріалів
- •Рішення
- •Контрольні запитання
- •7.1. Ветеринарний облік
- •7.2. Ветеринарна звітність
- •Звіт про заразні хвороби тварин
- •1. Діагностичні дослідження
- •2. Щеплення і лікувально-профілактичні заходи
- •3. Ветеринарно-санітарні роботи
- •Контрольні запитання
- •7.3. Ветеринарне діловодство
- •Міжнародні ветеринарні організації та служба ветеринарної медицини в зарубіжних країнах
- •В сесвітні асоціації ветеринарних спеціалістів
- •Н аціональні асоціації країн- членів вва
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
Контрольні запитання
Дайте визначення, що таке Ветеринарне законодавство.
Що є предметом законодавства з питань ветеринарної медицини?
Назвіть розділи Закону України "Про ветеринарну медицину" та дайте коротку характеристику їх.
Які основні завдання ветеринарної медицини в Україні?
В чому полягає організація виконання Закону України "Про ветеринарну медицину"?
Яка передбачена відповідальність за порушення законодавства з пи тань ветеринарної медицини?
Назвіть та дайте визначення документів, що видаються у розвиток За кону України "Про ветеринарну медицину".
1.3. Організаційна структура ветеринарної медицини та керівництво ветеринарною справою
в Україні
Структура ветеринарної медицини в Україні визначена Законом "Про ветеринарну медицину", прийнятим Верховною Радою України 5 грудня 1996 року.
В організаційному відношенні служба ветеринарної медицини охоплює систему установ, організацій та служб, пов'язаних спільністю завдань, які виконують спеціальні функції і, відповідно, розподіляються на державну, відомчу і приватну ветеринарну медицину.
Всю службу ветеринарної медицини можна розділити на 2 групи: спеціалісти, які здійснюють ветеринарну службу; друга - організації, установи, які забезпечують функціонування та розвиток цієї служби. В першій групі зайнято більше 80% працюючих.
До першої групи належать:
організації та установи державної ветеринарної медицини;
спеціалісти та організації (служби) відомчої ветеринарної меди цини;
3) спеціалісти приватної ветеринарної медицини. Другу групу установ і організацій складають:
науково-дослідні інститути, зональні спеціалізовані лабораторії з хвороб тварин, міжобласні спеціалізовані лабораторії з хвороб птиці;
ветеринарна біологічна промисловість;
промислові підприємства і товаропровідна система корпорації "Укрзооветпромпостач", державного підприємства "Укрветпромпостач", асоціації "Украгробіовет";
установи з підготовки кадрів - вищі та середні навчальні устано ви ветеринарної медицини.
Державна ветеринарна мережа - це сукупність державних ветеринарних підприємств і організацій, які безпосередньо виконують практичну ветеринарну роботу.
По призначенню та профілю роботи розрізняють наступні установи і організації державної ветеринарної медицини в Україні:
лікувально-профілактичні установи: районні державні лікарні ве теринарної медицини, дільничні лікарні, дільниці, пункти ветмедицини, міські лікарні ветеринарної медицини;
діагностичні установи: центральна лабораторія ветеринарної медицини, районні державні лабораторії, міські державні лабораторії, зональні спеціалізовані державні лабораторії з хвороб тварин, державні лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринках;
ветеринарно-санітарні установи і організації: регіональні служби державного ветеринарного контролю на державному кордоні і транспор ті з підпорядкованими їм прикордонними пунктами державного ветери нарного контролю; обласні госпрозрахункові ветзагони з відділеннями в районах, відділи відомчої міліції;
протиепізоотичні установи і організації: станції по боротьбі із ска зом; протиепізоотичні експедиції, їх загони; експедиції по заходах бороть би з ящуром, бруцельозом, лейкозом тощо.
Таблиця 1
Загальна схема ветеринарної медицини України
Організації, установи і спеціалісти, які здійснюють ветеринарну службу |
Організації і установи, які забезпечують функціонування та розвиток цієї служби |
Організації та установи державної ветеринарної медицини |
Науково-дослідні установи (інститути, лабораторії) |
Організації та спеціалісти відомчої ветеринарної медицини |
Ветеринарна біологічна промисловість |
Спеціалісти приватної ветеринарної медицини |
Промисловість і товаропровідна система органів ветеринарного постачання |
|
Ветеринарні навчальні установи |
Перераховані вище лікувально-профілактичні установи є закладами загального профілю. Вони виконують різноманітні ветеринарні заходи, лікування хворих тварин, надають хірургічну та акушерську допомогу, організовують і проводять ветеринарно-санітарні заходи тощо.
Інші установи і організації державної мережі ветеринарної медицини виконують спеціальні функції.
Діяльність організацій і закладів державної ветеринарної медицини відбувається в трьох формах:
Ветобслуговування - проведення ветеринарно-санітарних про філактичних, протиепізоотичних заходів у всіх господарствах відповідно го регіону.
Ветеринарно-санітарний контроль та нагляд у всіх господарст вах, організаціях, незалежно від відомчої належності і підпорядкованості.
Загальне методичне керівництво ветеринарною медициною (на станови, інструкції, облік і звітність, семінари, методична література то що).
Для всіх закладів і організацій державної ветеринарної медицини затверджені Типові положення, в яких сформульовані завдання, визначені функції і права.
Організації і установи державної ветеринарної медицини відіграють головну роль в розробці, організації і проведенні ветеринарних заходів. Вони виконують функції міжвідомчої загальнодержавної ветеринарної служби. Спеціалісти державної ветслужби мають право виступати в якості організаторів ветсправи, уповноважених органами виконавчої влади, керувати ветслужбою в районі, місті, області, республіці, а також контролювати ветеринарні заходи у всіх господарствах, незалежно від форми власності.
Державна ветеринарна медицина незалежна від господарств, підприємств, міністерств і відомств, тому вона завжди може дати об'єктивну оцінку епізоотичного стану господарства, району, що особливо важливо для забезпечення ветеринарного благополуччя тваринництва й охорони здоров'я населення від заразних хвороб, загальних для людини і тварин.
Ветеринарне обслуговування і ветеринарно-санітарний контроль та нагляд організується за територіальним принципом. Організаційна побудова державної ветеринари відповідає адміністративному поділу України.
Відомча ветеринарна медицина - це сукупність ветеринарних організацій і установ, які знаходяться в підпорядкуванні відповідного міністерства або відомства, які не відносяться до державної ветеринарної мережі.
До відомчої ветеринарної медицини відносяться спеціалісти, які працюють в господарствах, комплексах, птахофабриках, відгодівельних господарствах, заготконторах, кооперативних організаціях, на підприємствах з переробки продуктів і сировини тваринного походження тощо.
Органи і працівники відомчої служби не користуються міжвідомчими правами. їхні функції і права обмежені рамками даного міністерства, відомства (господарства, підприємства, організації). Вони працюють під загальним керівництвом і контролем організацій та установ державної ветеринарної медицини.
Система державної ветеринарної медицини включає: - Державний департамент ветеринарної медицини Міністерства агрополітики України з підпорядкованими йому управліннями державної ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим; обласними, Київським та Севастопольським міськими управліннями державної ветеринарної медицини; Центральною державною лабораторією ветеринарної медицини; зональними спеціалізованими лабораторіями ветеринарної медицини з хвороб тварин; міжобласними спеціалізованими державними лабораторіями ветеринарної медицини з хвороб птиці; корпорацією "Укрзооветпромпостач"; асоціацією "Украгробіовет"; підприємствами з виробництва засобів захисту тварин та заходів ветеринарної медицини; Державним науково-дослідним контрольним інститутом ветеринарних препаратів і кормових добавок, іншими науково-дослідними установами; регіональними службами державного ветеринарного контролю на державному кордоні та транспорті; підрозділами ветеринарної міліції із забезпечення карантинних ветеринарних заходів тощо;
управління державної ветеринарної медицини Автономної Рес публіки Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління державної ветеринарної медицини з підпорядкованими їм, відповідно, республіканським, обласним та міськими державними закладами вете ринарної медицини, обласними госпрозрахунковими ветеринарно-сані тарними загонами, районними та міськими управліннями державної ве теринарної медицини, обласними державними лабораторіями ветери нарної медицини, обласними державними підприємствами "Ветзоо- промпостач", підрозділами відомчої ветеринарної міліції із забезпечення карантинних ветеринарних заходів;
районні управління державної ветеринарної медицини з підпо рядкованими їм районними державними лікарнями, дільничними лікар нями, дільницями, пунктами ветеринарної медицини та державними ла бораторіями ветеринарно-санітарної експертизи на ринках;
міські управління державної ветеринарної медицини з підпоряд кованими їм міськими державними лікарнями, дільничними лікарнями, дільницями державної ветеринарної медицини, державними лаборато ріями ветеринарної медицини, державними лабораторіями ветеринар но-санітарної експертизи на ринках;
регіональні служби державного ветеринарного контролю на кор доні і транспорті з підпорядкованими їм прикордонними та транспортни ми пунктами державного ветеринарного контролю.
публіки
Крим, обласного управління державної
ветеринарної медицини за погодженням
із відповідними місцевими державними
адміністраціями.
Регіональні
служби державного ветеринарного
контролю на державному кордоні та
транспорті очолюють начальники, які
призначаються на посаду Державним
департаментом ветеринарної медицини.
Керівники
державних органів управління ветеринарної
медицини Автономної Республіки Крим,
областей, районів, міст, регіональних
служб державного ветеринарного контролю
на державному кордоні та транспорті
Державного департаменту ветеринарної
медицини, інших установ державної
ветеринарної медицини є одночасно
головними державними інспекторами
ветеринарної медицини, відповідно,
Автономної Республіки Крим, областей,
районів, міст, регіональних служб
державного ветеринарного контролю
на державному кордоні та транспорті.
Заступники
керівників державних органів управління
ветеринарної медицини
за посадою є заступниками відповідних
головних державних інспекторів
ветеринарної медицини.
Реорганізація, створення нових закладів, підприємств, установ, організацій, управлінь державної ветеринарної медицини проводяться в межах коштів, виділених на утримання системи державної ветеринарної медицини.
Управління державної ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, в областях, містах і районах організаційно входять до складу Уряду Автономної Республіки Крим, відповідних державних адміністрацій, підпорядковуються вищим органам державної ветеринарної медицини у питаннях, що належать до їх компетенції, як місцеві органи Державного департаменту ветеринарної медицини.
Державні органи управління ветеринарною медициною
Управління державною медициною здійснює Державний департамент ветеринарної медицини, який підпорядковується безпосередньо Міністру агрополітики України. Департамент є юридичною особою. Очолює його Головний державний інспектор ветеринарної медицини України - голова департаменту. Голова Державного департаменту ветеринарної медицини та його заступники призначаються на посади Кабінетом Міністрів України.
Спеціалістам ветеринарної медицини Державного департаменту ветеринарної медицини, управління державної ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, управлінь державної ветеринарної медицини областей, міст Києва та Севастополя, районів, міст надаються повноваження державних інспекторів ветеринарної медицини.
Керівництво ветеринарною медициною в Автономній Республіці Крим здійснює управління Автономної Республіки Крим. Управління очолює головний державний інспектор ветеринарної медицини - начальник управління, який призначається на посаду Державним департаментом ветеринарної медицини за погодженням з Урядом Автономної Республіки Крим.
Керівництво ветеринарною медициною в областях, містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, Київське та Севастопольське міські управління державної ветеринарної медицини. Обласні, Київське та Севастопольське міські управління очолюють головні державні інспектори ветеринарної медицини - начальники управлінь, які призначаються на посади Державним департаментом ветеринарної медицини за погодженням з обласною, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Керівництво ветеринарною медициною в районах, містах здійснюють, відповідно, районні, міські управління державної ветеринарної медицини. Управління очолюють головні державні інспектори ветеринарної медицини - начальники управлінь, які призначаються на посади начальником управління державної ветеринарної медицини Автономної Рес-Голова міської адміністрації
Прикордонні
територіальні
пункти вет.
контролю
Міські управління вет. медицини з інспекцією міські лікарні вет. медицини |
||
Міська державна лабораторія |
|
|
ветеринарної медицини |
|
|
|
Лабораторія ветсанек- |
|
|
спертизи |
|
|
Дільничні лікарні |
|
|
Дільниці |
|
|
|
|
|
Пункти |
|
|
|
Компетенція органів державної ветеринарної медицини
Компетенція органів управління державної ветеринарної медицини. До компетенції органів управління державної ветеринарної медицини належать:
контроль, координація та організація заходів щодо профілактики, діагностики, лікування та ліквідації інфекційних, інвазійних і незаразних хвороб тварин;
оцінка епізоотичної ситуації та видача обов'язкових розпоря джень щодо здійснення профілактики і ліквідації заразних хвороб, дера тизації, дезінфекції та інших заходів;
контроль за виробництвом доброякісних у ветеринарному і сані тарному відношенні продуктів і сировини тваринного походження;
здійснення на ринках ветеринарно-санітарної експертизи проду ктів і сировини тваринного і рослинного походження;
організація разом з органами охорони здоров'я захисту населен ня від хвороб, спільних для людей і тварин, та здійснення взаємного об міну інформацією про зазначені хвороби;
' контроль за охороною території України від занесення з території інших країн інфекційних хвороб тварин; перевірка ветеринарного стану тварин, продуктів, сировини тваринного походження і кормів під час експорту-імпорту;
оцінка ветеринарно-санітарного стану м'ясо- і молокопереробних підприємств, складських приміщень для зберігання сировини і продуктів тваринного походження, кормів і засобів їх транспортування;
аналіз причини захворювання на заразні та незаразні хвороби і загибелі тварин та птиці, розроблення рекомендацій їх профілактики;
виключне правило на проведення ветеринарно-санітарної екс пертизи м'яса і продуктів забою на м'ясокомбінатах, бойнях, у цехах та інших переробних підприємствах і ринках;
ветеринарно-санітарний та екологічний контроль за харчовими продуктами тваринного і рослинного походження;
відбір зразків сировини і матеріалів, а також продуктів (продук ції), що виробляються чи реалізуються, для проведення відповідних до сліджень. Порядок відбору зразків визначається Кабінетом Міністрів України;
контроль і координація діяльності відомчої служби ветеринарної медицини і спеціалістів ветеринарної медицини;
видача органам страхування висновків на тварин, вимушено за битих і загиблих;
експертиза проектів планування та будівництва тваринницьких ферм, будівель, підприємств по забою і переробці тварин і сировини тваринного походження; участь у діяльності робочих і державних комісій
з прийняття в експлуатацію збудованих тваринницьких об'єктів, підприємств по забою і переробці тварин і сировини тваринного походження; проектів відведення земельних ділянок для всіх видів зазначеного будівництва і забору води для тварин;
заборона експлуатації або тимчасове припинення діяльності тваринницьких об'єктів, підприємств по забою і переробці тварин та си ровини тваринного походження у разі порушення ветеринарних норм і правил;
проведення лабораторно-клінічних (вірусологічних, бактеріологі чних, хіміко-токсикологічних, патологоанатомічних, гістологічних, пара- зитологічних, радіологічних та інших) досліджень з метою діагностики хвороб тварин, оцінки продуктів та сировини тваринного походження, кормів і води.
До виключної компетенції Державного департаменту ветеринарної медицини належать:
реєстрація засобів захисту тварин та кормових добавок, видача висновків щодо застосування засобів ветеринарної медицини та затвер дження нормативно-технічних документів щодо їх виробництва і засто сування;
ведення Державної реєстраційної книги засобів захисту тварин;
- здійснення контролю за виробництвом і використанням засобів захисту тварин, кормових добавок, оцінка їх впливу на здоров'я тварин, якість продуктів і сировини тваринного походження;
встановлення норм виробничого навантаження спеціалістів ве теринарної медицини;
затвердження ветеринарно-санітарних правил та інших норма тивних актів з питань ветеринарної медицини;
оперативний перерозподіл коштів, що виділяються з державного бюджету на проведення протиепізоотичних заходів між органами та установами системи державної ветеринарної медицини;
повідомлення Міжнародному епізоотичному бюро про встанов лення карантину тварин, про його термін та про зняття;
встановлення обмежень або заборони на експорт чи імпорт тва рин, харчових продуктів та сировини тваринного походження, сільгосп- продуктів із окремих країн або регіонів у зв'язку з виникненням особливо небезпечних хвороб тварин, у тому числі спільних для тварин і людей;
представлення інтересів ветеринарної медицини України в ме жах повноважень, наданих йому Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства.
Структура державного департаменту ветеринарної медицини
В склад департаменту входить 4 управління:
I. Управління забезпечення протиепізоотичної роботи:
1)протиепізоотичний відділ;
2) сектор ветеринарної санітарії та ветсанекспертизи.
II. Управління організації ветеринарної справи і профілактики незаразних захворювань:
відділ організації ветсправи та фармацевтики;
відділ координації виробництва засобів захисту тварин;
група профілактики незаразних хвороб.
III. Управління державної інспекції ветеринарної медицини:
відділ державної ветінспекції;
сектор державного контролю ветеринарної медицини на кор доні та транспорті.
IV. Фінансово-економічне управління.
Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд
Система ветеринарно-санітарного контролю та нагляду створена в Україні на підставі Закону "Про ветеринарну медицину".
Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд - це сукупність організаційних та правових заходів, спрямованих на додержання юридичними і фізичними особами законодавства про ветеринарну медицину. Здійснення цих заходів покладено на державних інспекторів ветеринарної медицини.
Головний державний інспектор ветеринарної медицини України, його заступники, головні державні інспектори ветеринарної медицини Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, районів, міст, регіональних служб державного ветеринарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті координують діяльність усіх служб ветеринарної медицини, підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності, а також юридичних і фізичних осіб, які здійснюють ветеринарну практику.
Державні інспектори ветеринарної медицини свою роботу здійснюють на основі відповідних статей Закону України "Про ветеринарну медицину".
Відповідальність суб'єктів господарювання за правопорушення в галузі ветеринарної медицини
Суб'єкти господарювання - будь-які юридичні особи, діяльність яких пов'язана з утриманням, переробкою, транспортуванням та реалізацією
тварин; зберіганням, переробкою, транспортуванням та реалізацією продуктів тваринного, а на ринках - і рослинного походження, виробництвом та реалізацією ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок, здійснення лабораторної діагностики та надання ветеринарних послуг, несуть відповідальність за порушення ветеринарних вимог у формі штрафу. Розмір штрафу залежить від виду правопорушення і коливається від 3 до 100 неоподаткованих мінімумів громадян.
Сплата штрафів не звільняє суб'єктів господарювання від усунення допущених порушень і відшкодування завданих збитків у порядку, встановленому законодавством.
Рішення про накладання штрафів за правопорушення у галузі ветеринарної медицини оформляється постановами. Штраф підлягає сплаті у місячний строк з дня отримання постанови. У разі порушення цього терміну штраф стягується у судовому порядку.
Рішення у справах про правопорушення в галузі ветеринарної медицини можуть бути оскаржені у судовому порядку.
Спеціалісти, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд, у своїй діяльності є незалежними і керуються законами України.
Образа особи, яка здійснює державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд, а також опір, погрози, насильство та інші дії, що перешкоджають виконанню покладених на неї обов'язків, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом.
Збитки, завдані майну особи, яка здійснює державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд, у зв'язку з виконанням нею службових обов'язків, компенсується у повному обсязі за рахунок винних осіб.
Державні інспектори ветеринарної медицини, які здійснюють ветеринарно-санітарний нагляд, забезпечуються форменним одягом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів.