13. Право особи на самозахист

Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦК особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.

Ознаки самозахисту цивільних прав:

1. самозахист застосовується у випадку порушення цивільного права чи загрози його порушення;

2. самозахист застосовується у разі порушення цивільного права особи, яка захищається;

3. здійснюється в односторонньому порядку;

4. реалізується лише у формі дії;

5. можливість застосування певного способу самозахисту має бути передбачена в акті цивільного законодавства чи договорі та можуть обиратися самою особою;

6. способи самозахисту не повинні бути заборонені законом;

7. способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням;

Способи самозахисту в залежності від сфери поширення поділяються на: такі що застосовуються у договірних зобов’язаннях

такі що застосовуються у недоговірних зобов’язаннях.

14. Органи, що здійснюють захист цивільних прав

Права і свободи лю­дини і громадянина захищаються судом. У статті 124 Конституції України проголошено поширення юрисдикції судів на всі право­відносини, що виникають у державі. За статтею З ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюва­них прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав Президентом України здійснюється в особ­ливий спосіб. Насамперед, мова має йти про відмову Президента підписати за­кон, прийнятий Верховною Радою.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини має право звертатися із заявою про захист прав і свобод людини і громадянина, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть цього зробити самостійно (п. 10 стат­ті 13). Тобто, Уповноважений може розглядатися законним проце­суальним представником.

Конституція України (стаття 55) надає право кожному після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Такою міжнародною судовою установою є Європейський Суд з прав людини

15. Фізичні особи як суб'єкти цивільних правовідносин

Відповідно до ст. 24 Циільного кодексу України фізичною особою є людина. Поняттям фізична особа, охоплюються три категорії осіб: 1)громадянин України 2) іноземець, 3)особа без громадянства.

Фізична особа стає суб’єктом цивільних правовідносин завдяки специфічному станові, який називається правоздатність.

Відповідно до ч.1 ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Це положення вказує на природній характер цивільної правоздатності, яка існує в людини від природи, а не надається державою чи іншими особами.

Цивільна правоздатність фізичної особи виникає в момент її народження. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов’язки може пов’язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. Вищим рівнем цивільної правоздатності є правоздатність повнолітньої фізичної особи, яка володіє здатністю мати усі цивільні права та обов’язки. Нижчим рівнем цивільної правоздатності є правоздатність дитини, яка нездатна мати окремі цивільні права та обов’язки.