- •1. Первіснообщинний лад на території України.
- •2. Скіфо-сарматський період.
- •3. Східні слов’яни в Ітис. До н.Є.
- •4. Передумови створення східнослов’янської держави. Політика перших київських князів.
- •5.Київська Русь під управлінням Ігоря, Ольги та Святослава.
- •6. Внутрішня і зовнішня політика Володимира Великого.
- •7. Запровадження християнства. Значення цієї події для Русі.
- •8. Зовнішня і внутрішня політика Ярослава Мудрого.
- •9. Київська Русь у добу роздроблення.
- •10. Монголо-татарська навала та її вплив на соціально-економічний та політичний розвиток Русі.
- •11. Галицько-Волинське князівство кінця хііі - поч. Хіv ст.
- •12.Українські землі у складі Великого князівства Литовського.
- •13. Люблінська унія (1569 г.) Україна у складі Речі Посполитої.
- •14. Виникнення українського козацтва і Запорозької Січі
- •15. Козацько-селянські війни в Украине наприкінці хvi – в 30-і роки хviі ст. Та їх наслідки
- •16.Причини, характер та рушійні сили Визвольної війни укр.Народу
- •17. Державотворча діяльність б. Хмельницького.
- •18. Переяславська рада та її вплив на подальший соц.-економічний та політичний розвиток України.
- •19. Політичне і соц.-економічне становище України в добу Руїни.
- •20. Гетьманування Мазепи. Конституція п.Орлика
- •21. Гетьманщина у хvііі ст.
- •22. Адміністративно-територіальний устрій та організація влади Запорозької Січі.
- •23. Ліквідація козацької державності у другій половині хvііі ст.
- •24. Опір польсько-шляхетському гнобленню на Правобережжі наприкінці хvіі – у хvііі ст.
- •25. Національне відродження в Україні в першій половині хіх ст.
- •26. Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.
- •27. Соціально-економічне становище Наддніпрянської України в першій половині хіх ст..
- •28. Соціально- економічне становище Надніпрянської України с першої половини хіХст.
- •29. Реформа 1861 р. Та її значення для України.
- •30. Економічне та політичне життя на західноукраїнських землях у другій половині хіх – на початку хх ст..
- •31. Національний рух у Наддніпрянській Україні в другій половині хіх ст.
- •32. Політичні партії в Наддніпрянській Україні на початку хх ст.
- •33. Революція 1905-1907 рр. В Україні. Діяльність української думської громади в і і іі Державних Думах
- •35. Україна в першій світовій війні
- •36. Лютнева революція 1917 р. Створення Української Центральної Ради, її лідери та політична програма
- •37. Унр і Брестський мир. Перша радянсько – українська війна
- •38. Українська держава п. Скоропадського. Внутрішня і зовнішня політика
- •39. Проголошення зунр. Взаємини між унр і зунр.
- •40. Україна в період Директорії.
- •41. Встановлення радянської влади в Україні. Політика «Воєнного комунізма» та її наслідки.
- •42.Особливості переходу до неп в Україні.
- •43. Політика «українізації» 20-их років та її результати.
- •44. Радянська політика колективізації. Голодомор 1932-1933 та його наслідки.
- •45. Сталінська індустріалізація України та її соціально-економічні наслідки
- •46. Сталінський терор в Україні в 30 роках. «розстріляне відродження»
- •47. Пакт Ріббентропа-Молотова 1939 р. «Радянізація»Західної Укріїни
- •48. Німецька окупаційна політика в Україні в 1941-1944 рр.
- •49. Українське питання під час другої світової війни.
- •50. Становище України після Другої Світової війни.
- •51. Україна за часів хрущовської „відлиги”. Особливості процесу дестаналізації в Україні.
- •52. Дисидентський рух в Україні в 60-80-х роках
- •53. Застійні явища в соціально-економічному і політичному житті України 70-80—х роках
- •54.Обставини прогодошення незалежності України 24 серпня 1991 р.
- •55. Державотворчі процеси в Україні в умовах незалежності
- •56. Соціально-економічні проблеми України в умовах незалежності.
- •57. Державна символіка України та її історичне походження
- •58. Зовнішня політика незалежної Укр.
- •59 Становлення і розвиток митної служби Укр. В умовах незалежності.
- •60. Українці східної і західної діаспор
1. Первіснообщинний лад на території України.
Найперші сліди людських поселень на Україні сягають за 150 тис. років. Близько 10 тис. років до н. е., коли відступив останній льодовик, лишивши після себе характерний для сучасної України ландшафт, людина стала мінфятися дедалі швидше. Вважають, що землеробство вперше виникло на Україні у межиріччі Бугу та Дністра, коли на рубежі V і IV тисячоліть до н. е. розвинулися перші у Східній Європі землеробські общини. Найбільш відомі ранні землеробські племена на території сучасної України пов'язують з так званою трипільською культурою, що розвинулася у долинах Дністра, Бугу і Пруту, сягнувши згодом Дніпра. Трипільську культуру відкрив історик Вікентій Хвилько у 1896р. Але, як пізніше доводив антрополог Ф.Вовк – трипільці із слов’янами нічого спільного ніколи не мали. У період свого розквіту між 3500 та 2700 рр. до н. е. трипільці жили великими селами по 600—700 чоловік. Родовід вони вели по лінії батька. Велике значення мало впровадження дерев'яного плуга, завдяки чому землеробство стало більш надійним, ніж мисливство, способом добування поживи. Ще одним нововведенням, ймовірно, запозиченим із Азії, було застосування першого металу — міді. На 2000 р. до н. е. трипільська культура як виразне ціле перестала існувати.
Скотарство, що спиралося на вигодівлю стад одомашнених тварин, остаточно сформувалося в степах близько 3000 р. до н. е. Лише десь між 1500 і 1000 рр. до н. е. людина опанувала просту, на перший погляд, техніку їзди верхи. Кіммерійці — перші кочові вершники, що з'явилися в Україні, є також і першими її жителями. Багато вчених тримаються думки, що кіммерійці вийшли із своїх прабатьківських земель у нижньому Поволжі, перекочували низовинами Північного Кавказу й десь близько 1500 р. до н. е. з'явилися на Україні. Проте інші відкидають гіпотезу про міграцію й стверджують, що кіммерійці були корінним населенням України. Вичерпний аналіз небагатьох наявних нині джерел схиляє істориків до цілого ряду висновків стосовно цих «споживачів кобилячого молока», як їх називали греки:
1) кіммерійці були першими на Україні скотарями, що перейшли до кочового способу життя;
2) вони опанували мистецтво їзди на конях і їхнє військо складалося з вершників;
3) завдяки контактам із майстерними оброблювачами металів на Кавказі вони започаткували на Україні добу заліза;
4) зростання ролі кінних воїнів зумовило занепад великих родів і виникнення військової знаті.
2. Скіфо-сарматський період.
Скіфи, без сумніву, були індоєвропейці, представники іраномовних кочовиків. На правому березі Дніпра мешкали скіфи-орачі — землеробські племена, що були корінними мешканцями цього краю і, напевно, взяли собі назву від кочовиків, котрі їх підкорили. Крім того існували ще скіфи-скотарі та скіфи-землероби. Деякі історики вважають, що вони були предками слов'ян. Політична влада зосереджувалася в руках «царських» скіфів, що змушували інших скіфів та нескіфські племена України сплачувати їм данину. Це був доволі жорстокий народ. Родовід ішов по батьківській лінії. Разом із померлим чоловіком часто вбивали й ховали його молодших жінок. Суспільно-економічне розшарування стало досить помітним явищем серед «царських» скіфів. Крім награбованого у війнах, основним джерелом багатств для них слугувала торгівля з грецькими колоніями у Причорномор'ї. Продавали: збіжжя, віск, мед, хутра, рабів. За це вони отримували вина, ювелірні вироби, інші предмети розкошів. Скіфи швидко завойовували нові і нові території. Початком кінця стала поразка у 339 р. до н. е., яку завдали македонці кочовикам. Десь через 100 років більшу частину скіфів завоювали й асимілювали сармати — інше могутнє плем'я кочовиків зі сходу. Тільки залишкам удалося сховатися в Криму, де їхні нащадки прожили до 3 ст. н. е.
Сармати. Майже протягом 400 років, від 2 ст. до н. е. до 2 ст. н. е.. у степах Північного та Східного Причорномор'я панували сармати, які прийшли з Волги. Спочатку вони мирно змішувалися з такими ж іраномовними скіфами, а також греками, але зрештою вони підкорили скіфів, поглинувши у своїй масі велике число простого люду. Велика роль відігравали в їхньому суспільстві жінки. За легендою, сармати походять від союзу амазонок зі скіфами. Але точно відомо, що сарматські жінки були воїнами. Дані археології свідчать про те, що сарматських жінок часто ховали разом зі зброєю і що вони нерідко виконували функції жриць. Сармати займались торгівлею. Їхні каравани мандрували у найдальші краї, з яких везли китайський шовк, кавказький кришталь, напівкоштовне каміння і дуже швидко звикли до розкоші. Не знаючи міри у задоволенні своїх бажань. Як і всі кочові володарі українських степів, сармати становили не єдине однорідне плем'я, а слабо пов'язаний союз споріднених і часто ворогуючих між собою племен, таких як язиги, роксолани та алани. Кожне з цих сарматських племен прагнуло до панування на Україні. Однак намагання ці співпали з тривалими й всеохоплюючими переміщеннями племен, що йшли через Україну і сарматам було важко втримувати владу над своїми територіями. Нарешті, у II ст. н. е., їх остаточно знищили страшна навала гунів зі сходу, наскоки германських готів і вперта оборона римлян на заході.