76. Наслідки спливу позовної давності.

Особа, яка виконала зобов'язання після спли­ву позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Дане положення ще раз під­тверджує той факт, що сплив позовної давності не тягне за собою припинення суб'єктив­ного права.

Після спливу позовної давності особа не втрачає право на позов у процесуальному розумінні. Отже, незалежно від спливу позовної давності заява про захист цивільного пра­ва або інтересу має бути прийнята судом. Якщо сторона у спорі не зробила заяву про застосування позовної давності до вине­сення судом рішення, позовна давність судом не застосовується. Суд не має права застосу­вати позовну давність за власною ініціативою. У випадку, коли особа зробила заяву про застосування позовної давності, яка вже минула, суд має підстави для відмови у позові. Відповідно до коментованої статті, якщо суд визнає поважними причини пропущен­ня позовної давності, порушене право підлягає захисту, хоча законодавство чітко не визна­чає, які саме причини є поважними. Суд на власний розсуд визначає, чи були причини пропущення позовної давності поважними.

77. Вимоги, на які позовна давність не поширюються.

За загальним правилом, норми про позовну давність поширюються на всі цивільні правовідносини, у тому числі й на ті, що виникли з участю держави та її адміністративно-територіальних утворень як суб'єктів цивільних прав. Але у законі є й винятки з цього правила (ст. 83 ЦК України).

По-перше, позовна давність не поширюється на вимоги вкладників про видачу вкладів, внесених у кредитні установи. Характер майнових відносин, які склалися між вкладниками і банком, визначає принципове положення про те, що вклад або частина його підлягають видачі в б-я час на першу вимогу вкладника, з урахуванням годин роботи установи банку.

По-друге, не поширюється давність і на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, за винятками, прямо передбаченими законом. Особисті немайнові права, як правило, безстрокові для їх носія, тому не обмежуються у часі і можливості їх захисту у разі порушення.

По-третє, не поширюється давність на вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю громадянина. Проте такі вимоги задовольняються не більше ніж за три роки, що передують пред'явленню позову. Відсутність строків давності щодо таких вимог є гарантією для потерпілих.

78. Поняття, ознаки та види особистих немайнових прав фізичної особи.

Особисті немайнові права досить неоднорідні і є предметом регулювання різних галузей права. Так, право на участь у виборах, право бути обраним та деякі інші регулюються конституційним правом. Але є особлива група особистих немайнових прав, які в переважній більшості виникають непомітно, діють постійно, не можуть бути припинені на підставі правочинів або інших юридичних дій. Вони належать кожній фізичній особі від народження або за законом і не мають економічного змісту. Ці права тісно пов'язані з фізичною особою, і вона не може відмовитися від них, а також не може бути позбавлена цих прав і володіє ними довічно.

Особистим немайновим відносинам притаманні такі ознаки:

1. утворюються в духовній сфері життя суспільства і не мають майнового, економічного змісту;

2. мають особистий характер, оскільки складаються з приводу особливої категорії об'єктів - - немайнових благ;

3. мають абсолютний характер.

Особисті немайнові права фіз особи здійснюють самостійно. Особисте немайнове право - це суб'єктивне право, яке надає управомоченій особі юр забезпечену можливість вимагати від оточення утримуватися від будь-яких дій, що заважають правильно оцінювати її індивідуальні особливості.