- •Тема 1. Основні поняття та категорії світової економіки
- •Тема 1. Основні поняття та категорії світової економіки
- •1.1. Субстанційні підвалини сучасної економічної системи
- •1.2. Загальноцивілізаційні економічні ознаки та критерії
- •1.3. Головні елементи світової економічної системи
- •Тема 2. Світова економічна система на межі II і III тисячоліть
- •2.1. Формування економічної єдності світу
- •2.2. Головні елементи світової економіки
- •2.3. Сутність економічної рівноваги та основні пропорції світової економіки
- •2.1. Формування економічної єдності світу
- •2.2. Головні елементи світової економіки
- •2.3. Сутність економічної рівноваги та основні пропорції світової економіки
- •Тема 3. Економічний розвиток у світовому контексті
- •3.1. Сутність економічного розвитку
- •3.2. Фактори економічного розвитку
- •3.3. Моделі економічного розвитку
- •3.1. Сутність економічного розвитку
- •3.2. Фактори економічного розвитку
- •3.3. Моделі економічного розвитку
- •Тема 4. Міжнародний ринок товарів та послуг
- •4.1. Міжнародна торгівля товарами в умовах глобалізації
- •4.2. Світовий ринок послуг
- •4.3. Світова торгівля та міжнародна економічна інтеграція
- •4.1. Міжнародна торгівля товарами в умовах глобалізації
- •4.2. Світовий ринок послуг
- •4.3. Світова торгівля та міжнародна економічна інтеграція
- •Тема 5. Ринок міжнародних інвестицій
- •5.1. Характеристика ринку міжнародних інвестицій
- •5.2. Міжнародний кредит як елемент міжнародного ринку позичкових капіталів
- •5.3. Прямі іноземні інвестиції
- •5.4. Україна на ринку міжнародних інвестицій
- •Тема 6. Міжнародний фінансовий ринок
- •6.1. Фінансові ринки та фондові біржі
- •6.2. Інновації на світовому фінансовому ринку
- •6.3. Ринки похідних фінансових інструментів
- •6.4. Кризи новітньої світової фінансової системи
- •Тема 7. Тенденції розвитку галузевої структури світової економіки
- •7.1. Умови формування та розвитку світового господарства
- •7.2. Загальні закономірності зміни галузевої структури світової економіки
- •7.3. Світові промислові комплекси
- •7.1. Умови формування та розвитку світового господарства
- •7.2. Загальні закономірності зміни галузевої структури світової економіки
- •7.3. Світові промислові комплекси
- •Тема 8. Інфраструктури галузі у світовому господарстві
- •8.1. Поняття інфраструктурної основи світового господарства
- •8.2. Світова транспортна система
- •8.3. Автомобільний транспорт
- •8.4. Залізничний транспорт
- •8.5. Повітряний транспорт
- •8.6. Морський транспорт
- •8.7. Трубопровідний транспорт
- •8.8. Зв'язок
- •Тема 9. Економіка країн, що розвиваються
- •9.1. Головні риси країн, що розвиваються, та їхнє місце у світовій економіці
- •9.2. Соціально-економічна структура
- •9.3. Структура економіки
- •9.4. Зовнішньоекономічні зв'язки
- •Тема 10. Економічна політика країн з розвинутою ринковою економікою
- •10.1. Узгоджене формування зовнішньоекономічної політики
- •10.2. Зовнішньоекономічні стратегії розвинутих країн
- •10.3. Особливості економічних стратегій деяких найбільш розвинутих країн
- •10.1. Узгоджене формування зовнішньоекономічної політики
- •10.2. Зовнішньоекономічні стратегії розвинутих країн
- •10.3. Особливості економічних стратегій деяких найбільш розвинутих країн
- •Тема 11. Економічна політика перехідних суспільств
- •11.1. Теоретичні основи економічної політики
- •11.2. Моделі ринкової трансформації
- •11.1. Теоретичні основи економічної політики
- •11.2. Моделі ринкової трансформації
- •Тема 12. Міжнародна економічна політика
- •12.1. Зовнішньоекономічна політика
- •12.2. Взаємозалежність суб'єктів світової економіки — об'єктивна передумова координації економічної політики
- •12.3. Координація міжнародної політики в системі оон
- •12.4. Здійснення міжнародної економічної політики через структуру гатт/сот
- •12.5. Інтеграція – вища форма міжнародної координації економічної політики
- •12.6. Економічні аспекти безпеки світової економіки
- •Література
10.2. Зовнішньоекономічні стратегії розвинутих країн
Незважаючи на вирішальну роль транснаціональних фірм у світовій економіці, важливе місце тут посідає і діяльність держави з урахуванням світогосподарських проблем і нових вимог. Дедалі ясніше проявляється необхідність більш повного врахування можливих наслідків господарської політики однієї країни для Інших країн. В основі цього лежить усвідомлення не тільки зрости і цім руйнівності торгових і валютних воєн, а й вразливості власної економіки перед відповідними заходами з боку контрагентів.
Важливим завданням економічної політики стає не просто захист фірм і галузей, які втрачають конкурентоспроможність і занепадають, а створення системи заходів, які протидіють посиленню вразливості економіки країни. Це передбачає вироблення багатоваріантного підходу до вирішення долі кожного суб'єкта господарської діяльності і визначення, які з них потрібно згортати, а які тимчасово субсидувати і перебудовувати.
Значна роль економічних функцій держави спонукала прихильників подальшої лібералізації економічної політики розробляти нові концепції та теорії, які б могли зробити сумісними ідеали «вільної торгівлі» і реалії сучасних розвинутих країн. Так постала концепція «позитивного пристосування», згідно з якою слід підкорити систему державного регулювання диктатові ринкового механізму на світогосподарському рівні. Втілення цієї концепції стало одним із важливих напрямів діяльності ОЕСР.
Суть цієї концепції полягає в тому, що під дією сильних імпульсів із зовні (нафтова криза, різке підвищення конкуренції з боку «нових індустріальних країн» тощо) в розвинутих країнах має пройти складна перебудова на основі безперешкодного функціонування ринкового механізму. Постійно підкреслюється, що вплив на світову економіку економічних ринкових важелів ефективніший, ніж застосування адміністративно-правових методів. При цьому виділяється чотири базові підходи до управління перебудовою:
превентивна політика, яка орієнтується на макроекономічне регулювання і максимально стимулює конкуренцію та ринкове саморегулювання;
випереджувальна політика, коли держава, заінтересована в заохоченні економічного зростання, може активно брати участь у складанні економічним агентам середньо - і довгострокових прогнозів, залишаючи при цьому оцінку стану і прийняття інвестиційних та інших рішень в руках підприємців;
оборонна стратегія, коли держава, уповільнюючи темпи структурної перебудови, зберігає при цьому вирішальну роль ринку;
держава безпосередньо втручається у виробництво та інвестиції для досягнення необхідних для безпеки країни структур.
Усі наведені погляди на розвиток економічної політики свідчать про складність колективного її регулювання. Ускладнення зовнішньоекономічних зв'язків, зростання суперечностей між трьома «центрами сили» (в сучасних умовах це Європейський Союз, НАФТА та Південно-Східноазійський регіон на чолі з Японією) викликали необхідність введення нових механізмів регулювання економічної політики. Крім того, більш масові, ніж ОЕСР, економічні організації (МВФ, МБРР, ГАТТ/СОТ, ЮНІДО, ЮНКТАД та ін.) втратили здатність долати (в інтересах насамперед розвинутих країн) кризові явища, пом'якшувати міжнародні економічні та політичні суперечності. Відтак цілком закономірним стало функціонування нового міжнародного форуму, яким із 1975 р. стала нарада «великої сімки», що складається з керівників США, Японії, Німеччини, Великої Британії, Італії, Франції та Канади. Ця інституція вирішує питання регулювання економічної політики за такими напрямами:
оцінка перспективи розвитку світової економіки, останнім часом з урахуванням країн з перехідною економікою;
проблеми лібералізації та регулювання міжнародної торгівлі;
боротьба з інфляцією та безробіттям;
стабілізація світової валютно-кредитної системи;
вироблення і впровадження в життя нових концепцій взаємовідносин з країнами колишнього «соціалістичного табору» та іншими країнами світу.