9. Особливості композиції повісті т.Шевченка «Близнецы».

«Близнюки» (рос. Близнецы) — повість Тараса Шевченка російською мовою, написана орієнтовно 10 червня — 20 липня 1855 р. у Новопетровському укріпленні. «Близнецы» ніби логічно продовжують тему повістей «Несчастный» та «Капитанша», створених у першій половині 1855 р.

Найімовірніше, що повість була завершена ще до кінця 1855 р., тобто через місяць і 10 днів після початку роботи над нею. Цей здогад підтверджує передусім текст автографа, який має всі ознаки скоропису: неуніфіковані імена персонажів, позначені лише початковими літерами власні імена та назви, недописані слова, пропуски, плутану нумерацію окремих аркушів, текстові повтори, випадки синтаксичної неузгодженості, невиваженість пунктуації та ін.

Головна проблема твору — проблема виховання. Питання формування особистості молодої людини, зокрема питання виховання, розглядалися також у публіцистиці (журналах «Современник», «Отечественные записки», «Морской сборник»), в статтях М. О. Добролюбова, М. І. Пирогова та інших авторів[4].На утвердженні суспільного та естетичного ідеалу в повісті певною мірою позначилась сентиментально-романтична традиція Г. Квітки-Основ’яненка, П. Куліша. Водночас у «Близнецах» Шевченко вперше звертається до педагогічних ідей Г. С. Сковороди. Український філософ-просвітитель не тільки одна з дійових осіб твору. Його думки про необхідність для щастя людини обрання праці за покликанням, високої моральності, гармонійного розвитку особистості сповідують герої повісті Никифор Федорович та Саватій Сокири.

10. Ідеал життя в повісті т.Шевченка «Близнецы».

Розвиваючи провідні принципи античної естетичної думки та досягнення педагогічних теорій свого часу про сенс людського життя, Шевченко у повісті «Близнецы» накреслив ідеал життя щасливої людини з національно виразними рисами характеру, особистою й суспільною повноцінністю. Ним у повісті є Никифор Сокира – втілення типових рис українця–інтелігента.

Ідеальним для нього є сільський труд, який приносить моральне задоволення (знищення кріпацтва обов’язкове). Заможний селянин–хуторянин, дрібний поміщик чи фермер уявлялися письменникові еталоном тих зразкових окремих господарств, з яких складатиметься майбутнє суспільство. Це, по–перше. По–друге, трактуючи лю­дину в нероздільній єдності соціального, морального і психологічного, Шевченко розглядає проблему праці у філософському аспекті – прославляє труд як життєву потребу людини і критерій її моральних цінностей при певних суспільних відносинах.

Ідеал життя у повісті Т.Шевченка «Близнецы»,крім античних принципів, заснований ще і на етичних ідеях Г.Сковороди, який виступає в повісті як одна з дійових осіб твору. Думки цього видатного українського філософа про необхідність для щастя людини обрання праці за покликанням («сродна праця»), високої моральності, гармонійного розвитку особистості сповідують герої повісті Никифор Федорович та Саватій Сокири. Тож чесна праця, демократичний, здоровий побут героїв, а також інтелектуальне дозвілля ( у творі герої читають на пасіці в оригіналі Горація, Гомера, «Псалмів Давидових», грають на скрипці) — все це і є ідеалом життя.