- •1. Значення поеми і. П. Котляревського «Енеїда»
- •2. Суть визначення «неповна література» «неповної нації».
- •3. Особливості українського романтизму.
- •4.Естетична концепція т.Шевченка.
- •5. Авторецепція т.Шевченка («Щоденник»).
- •6. Проблема «автор – адресат» в творах т.Шевченка.
- •7. Жанрові особливості повісті т.Шевченка «Близнецы»
- •8. Антимілітарний пафос повісті т.Шевченка «Близнецы».
- •10. Ідеал життя в повісті т.Шевченка «Близнецы».
- •9. Особливості композиції повісті т.Шевченка «Близнецы».
- •11. Лист як композиційний прийом у повісті т.Шевченка «Близнецы».
- •12. Реалістична парадигма в романі п.Мирного «Повія».
- •13. Психологія маргінальної людини в романі п.Мирного «Повія».
- •14. І.Франко – модерніст (новела «Сойчине крило»).
- •15. Проблематика новели і.Франка «Сойчине крило».
- •16. Жанрові особливості драматичної поеми Лесі Українки «Одержима»
- •17. Неоромантичний ідеал особистості в драматичній поемі Лесі Українки «Одержима».
- •16. Роман в.Винниченка "Записки кирпатого Мефістофеля": конфлікт ірраціонального й раціонального.
- •19. Суть "лабораторного" методу Винниченка ("Записки кирпатого Мефістофеля").
- •20. Структура роману Винниченка "Записки кирпатого Мефістофеля".
- •21. Проблема свободи вибору в романі Винниченка "Записки кирпатого Мефістофеля".
- •22. Роман в.Винниченка «Записки кирпатого Мефістофеля»: теорія «нової моралі».
- •23. Літературна дискусія 1925—1928 років
- •24. Роман в.Підмогильного «Невеличка драма»: система персонажів.
- •25. «Невеличка драма» в.Підмогильного: конфлікт раціонального і чуттєвого.
- •27. «Народництво» і «модернізм» в романі в.Домонтовича «Без ґрунту».
- •28. Образ оповідача в романі в.Домонтовича «Без ґрунту».
- •30. Урбаністичний роман в.Домонтовича «Без ґрунту».
- •31. Село й місто в романі в.Домонтовича «Без ґрунту».
- •31. Село й місто в романі в.Домонтовича «Без ґрунту».
- •33. Соцреалістичний реалізм: головні ознаки
- •34. Інтимна лірика л.Костенко
- •35. Драматична поема л.Костенко «Сніг у Флоренції»: особливості конфлікту.
- •36. Проблема «митець і влада» в драматичній поемі Ліни Костенко «Сніг у Флоренції».
- •37. Інтимна лірика українських поетів другої половини хх ст. Аналіз одного із віршів.
- •38. Бідермаєр в українській літературі.
- •39. Шістдесятники в історії української літератури.
- •39. Шістдесятники в історії української літератури.
- •40. Ю.Андрухович «Московіада»: десакралізація поета-месії.
- •41. Бурлескне тіло в романі ю.Андруховича «Московіада»
- •42. Інтертектуальність роману ю.Андруховича «Московіада».
- •43. «The bad company» ю.Андруховича: альтернативна історія української літератури.
- •44. Постколоніальний синдром поезії «Крим, Ялта. Прощання з імперією» о.Забужко.
- •45. Нарцисичний інтелектуалізм у романі о.Забужко «Польові дослідження українського сексу».
- •46 «Маргінальна» людина в романі «Депеш Мод» с.Жадана..
- •47. Час і простір у романі с.Жадана «Депеш Мод».
- •48. Особливості композиції роману і.Карпи «Фройд би плакав».
- •49. «Схід – Захід» у романі і.Карпи «Фройд би плакав»
- •51. Пошуки (експерименти) самототожності в п’єсі «Станція» о.Вітра.
3. Особливості українського романтизму.
Романти́зм (фр. romantisme) — ідейний рух у літературі, науці й мистецтві. Визначальними для романтизму стали ідеалізм у філософії і культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю, шукання історичної свідомості й посилене вивчання історичного минулого (історизм), інколи втеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле або у вимріяне майбутнє чи й у фантастику. Романтизм призвів до вироблення романтичного світогляду та романтичного стилю і постання нових літературних жанрів — балади, ліричної пісні, романсової лірики, історичних романів і драм. Романтики вважали своє мистецтво прямою протилежністю класицистичного. Класицисти ідеалізували античну культуру, а романтики захоплювалися середньовічною, у ній бачили дивовижне, містичне, таємниче. Найбільшою заслугою романтиків є те, що вони помітили внутрішні суперечності в людині, її одночасну приналежність до двох світів; прийшли до висновку, що причиною зла є невміння чи небажання людини зрівноважувати емоційне і раціональне, особисте і суспільне, альтруїстичне і егоїстичне. Особливе місце в творах романтиків займає кохання, любов. Це не гра в почуття, — це очисний вогонь. Улюблена тема романтиків — юність, адже романтик той, хто молодий. Романтики вважали, що письменник не зобов'язаний наслідувати природу, він створює свій світ, кращий, істинніший, ніж реальний. У творчості романтиків особливого значення набуває постать самого поета. Він, за словами Д. Чижевського, "хоче бути людиною всеохоплюючою, всебічною, причетною до найрізноманітніших форм життя.Романтики люблять екзотичні пейзажі. Романтики часто звертаються до минулого, відкриваючи забуті епохи. Романтики часто зверталися до фольклору, вивчали його, збирали, використовували у творчості.Виникнення романтизму в Україні пов'язують з появою у 1827—1828 роках творів П. Гулака-Артемовського, збірників "Малоросійських пісень" М. Максимовича 1827, 1834, 1849 років, І. Срезневського ("Запорожская старина" 1833—1838 рр.). Джерелами української романтичної міфотворчості стали козаччина, гетьманщина, коліївщина. Вершиною розвитку романтизму в українській літературі с творчість Т. Шевченка.
4.Естетична концепція т.Шевченка.
Естетика Шевченка - система поглядів митця на прекрасне і потворне, високе і низьке, трагічне і комічне; розуміння ним естетично важливого та його дійсності; а також ставлення до мистецтва й особливості художньо-образного сприйняття світу. На рівні раціонально-теоретичному Шевченко намагався осмислювати питання мистецького освоєння дійсності. Це бачимо в Щоденнику, де він висловлює свої міркування щодо “Естетики” Кароля Лібельта, у деяких листах, частково в повістях Щодо художньо-образного рівня, то тут на перший план виходять не стільки раціональні елементи, як елементи чуттєві, емоційні. Останні через свою невербальну багатозначність залишаються складними для інтерпретацій. В Академії Шевченко не лише ознайомився з естетикою класицизму, а й отримав певні теоретичні знання в галузі естетики. Тут він слухав лекції В.Григоровича з теорії красних мистецтв. Митця більш цікавив практичний аспект, Шевченко все таки сприйняв деякі елементи естетичних поглядів В.Григоровича, вважаючи, що велику роль у діяльності митця відіграє уява та чуттєвість серця, а в справжніх мистецьких творах відображується душа художника.
