46 «Маргінальна» людина в романі «Депеш Мод» с.Жадана..

Поняття М. традиційно використовується для аналізу граничного положення особистості щодо якоїсь соціальної спільноти, що при цьому накладає певний відбиток на її психіку та спосіб життя.

Герої роману "Депеш Мод" п'ють горілку на початку, в середині й у кінці роману. В проміжках між тим вони, вибачаюсь, блюють, лаються, втікають від міліціонерів, рекетирів, цигана-наркодилера та провідника-збоченця. Тікають без гонору. Перепуджені й принижені. Чи це і є прояв задекларованого автором "побутового пох...зму й незламної душевної рівноваги"?

Не можна сказати, щоби в їхньому житті не було жодної світлої плями. Безперечно світлою плямою є продавщиця гастроному в білому халаті, яка крізь вітрину та ще й з похмілля цілком здатна видатися золотозубим янголом. Взагалі янголи та хрести з розп'яттям, схоже, з'являються тут щоразу, як автор починає відчувати, що його текст перетворюється на якісний "чорнушний" продукт часів перебудови. Напевно, коли Жадану самому ставало від цього нудно, він цяткував книгу символами вічності. Виглядає як професійний письменницький прийом. Але, боюсь, кілька янголів навіть укупі із символічною рибиною, погризеною зсередини бджолами, справи не виправлять.

Власне, жінок тут майже немає. Є обкурена дівчинка-Маруся, донька грошовитого батька. В неї завжди можна отримати нічліг, трохи сексу й грошей. Є золотозуба продавщиця гастроному. Є тітки в різнокольоровій білизні. Така неестетичність серйозно дратує героїв. Однак ці жінки чомусь не дуже переймаються через нелюбов до них п'яних хлопчаків, з поганим запахом з рота, плямами від блювоти на одязі, зате з витонченим смаком і високими вимогами до протилежної статі.

Ця вимогливість до жінок, — можливо, єдина ознака їхньої мужності.

47. Час і простір у романі с.Жадана «Депеш Мод».

Роман Сергія Жадана «Депеш Мод» — чтиво не для нервових і не для «правильних». Це непричесана і жорстка історія входження в серйозне життя. Час - Дія твору відбувається у червні 1993 року. «Депеш Мод» тільки з першого погляду скидається на галюцинацію напівголодного студентика, насправді це строкатий портрет перехідної доби і покоління, яке зависло в жорстокому міжчассі дев’яностих.

Складно і з бунтом та відкиданням традиції (будь-якої – культурної, ідеологічної). С.Жадан намагається створити простір культурної опозиції минулому (на кшталт, «поганий Сосюра»), однак він одночасно заперечує сучасне, міфологізуючи попередній радянській досвід. Амбівалентна природа бунту С.Жадана не дозволяє повною мірою співвіднести (акценти робляться саме на прозі) його тексти з авангардним або неоавангардним дискурсом кінця ХХ століття.

Автор, у романі з одного боку, віддає данину часові, коли вдаватися до вкраплення у власний текст минулого досвіду є ознакою створення «нової» нарації, з іншого – це вкраплення відбувається не заради негації, але протиставлення сучасному повсякденню, що розуміється як абсурде безчасся. У романі «Депеш Мод» присутня чітка опозиція минулого і сучасного. Останнє розуміється як простір алкоголю, наркотиків, хаотичного сексу, на які приречені персонажі твору за умови зруйнованої минулої системи цінностей, та не створеної нової. Автор відкидає можливість творення цієї нової для українця перспективи своїми героями – вони на це, на думку С.Жадана, не спроможні. Натомість митець поколінню 90-х (тай всім наступним) пропонує ностальгійне занурення в радянський досвід,