- •1. Значення поеми і. П. Котляревського «Енеїда»
- •2. Суть визначення «неповна література» «неповної нації».
- •3. Особливості українського романтизму.
- •4.Естетична концепція т.Шевченка.
- •5. Авторецепція т.Шевченка («Щоденник»).
- •6. Проблема «автор – адресат» в творах т.Шевченка.
- •7. Жанрові особливості повісті т.Шевченка «Близнецы»
- •8. Антимілітарний пафос повісті т.Шевченка «Близнецы».
- •9. Особливості композиції повісті т.Шевченка «Близнецы».
- •10. Ідеал життя в повісті т.Шевченка «Близнецы».
- •11. Лист як композиційний прийом у повісті т.Шевченка «Близнецы».
- •12. Реалістична парадигма в романі п.Мирного «Повія».
- •13. Психологія маргінальної людини в романі п.Мирного «Повія».
- •14. І.Франко – модерніст (новела «Сойчине крило»).
- •15. Проблематика новели і.Франка «Сойчине крило».
- •16. Жанрові особливості драматичної поеми Лесі Українки «Одержима»
- •17. Неоромантичний ідеал особистості в драматичній поемі Лесі Українки «Одержима».
- •16. Роман в.Винниченка "Записки кирпатого Мефістофеля": конфлікт ірраціонального й раціонального.
- •19. Суть "лабораторного" методу Винниченка ("Записки кирпатого Мефістофеля").
- •20. Структура роману Винниченка "Записки кирпатого Мефістофеля".
- •21. Проблема свободи вибору в романі Винниченка "Записки кирпатого Мефістофеля".
- •22. Роман в.Винниченка «Записки кирпатого Мефістофеля»: теорія «нової моралі».
- •23. Літературна дискусія 1925—1928 років
- •24. Роман в.Підмогильного «Невеличка драма»: система персонажів.
- •25. «Невеличка драма» в.Підмогильного: конфлікт раціонального і чуттєвого.
- •27. «Народництво» і «модернізм» в романі в.Домонтовича «Без ґрунту».
- •28. Образ оповідача в романі в.Домонтовича «Без ґрунту».
- •30. Урбаністичний роман в.Домонтовича «Без ґрунту».
- •31. Село й місто в романі в.Домонтовича «Без ґрунту».
- •31. Село й місто в романі в.Домонтовича «Без ґрунту».
- •33. Соцреалістичний реалізм: головні ознаки
- •34. Інтимна лірика л.Костенко
- •35. Драматична поема л.Костенко «Сніг у Флоренції»: особливості конфлікту.
- •36. Проблема «митець і влада» в драматичній поемі Ліни Костенко «Сніг у Флоренції».
- •37. Інтимна лірика українських поетів другої половини хх ст. Аналіз одного із віршів.
- •38. Бідермаєр в українській літературі.
- •39. Шістдесятники в історії української літератури.
- •39. Шістдесятники в історії української літератури.
- •40. Ю.Андрухович «Московіада»: десакралізація поета-месії.
- •41. Бурлескне тіло в романі ю.Андруховича «Московіада»
- •42. Інтертектуальність роману ю.Андруховича «Московіада».
- •43. «The bad company» ю.Андруховича: альтернативна історія української літератури.
- •44. Постколоніальний синдром поезії «Крим, Ялта. Прощання з імперією» о.Забужко.
- •45. Нарцисичний інтелектуалізм у романі о.Забужко «Польові дослідження українського сексу».
- •46 «Маргінальна» людина в романі «Депеш Мод» с.Жадана..
- •47. Час і простір у романі с.Жадана «Депеш Мод».
- •48. Особливості композиції роману і.Карпи «Фройд би плакав».
- •49. «Схід – Захід» у романі і.Карпи «Фройд би плакав»
- •51. Пошуки (експерименти) самототожності в п’єсі «Станція» о.Вітра.
46 «Маргінальна» людина в романі «Депеш Мод» с.Жадана..
Поняття М. традиційно використовується для аналізу граничного положення особистості щодо якоїсь соціальної спільноти, що при цьому накладає певний відбиток на її психіку та спосіб життя.
Герої роману "Депеш Мод" п'ють горілку на початку, в середині й у кінці роману. В проміжках між тим вони, вибачаюсь, блюють, лаються, втікають від міліціонерів, рекетирів, цигана-наркодилера та провідника-збоченця. Тікають без гонору. Перепуджені й принижені. Чи це і є прояв задекларованого автором "побутового пох...зму й незламної душевної рівноваги"?
Не можна сказати, щоби в їхньому житті не було жодної світлої плями. Безперечно світлою плямою є продавщиця гастроному в білому халаті, яка крізь вітрину та ще й з похмілля цілком здатна видатися золотозубим янголом. Взагалі янголи та хрести з розп'яттям, схоже, з'являються тут щоразу, як автор починає відчувати, що його текст перетворюється на якісний "чорнушний" продукт часів перебудови. Напевно, коли Жадану самому ставало від цього нудно, він цяткував книгу символами вічності. Виглядає як професійний письменницький прийом. Але, боюсь, кілька янголів навіть укупі із символічною рибиною, погризеною зсередини бджолами, справи не виправлять.
Власне, жінок тут майже немає. Є обкурена дівчинка-Маруся, донька грошовитого батька. В неї завжди можна отримати нічліг, трохи сексу й грошей. Є золотозуба продавщиця гастроному. Є тітки в різнокольоровій білизні. Така неестетичність серйозно дратує героїв. Однак ці жінки чомусь не дуже переймаються через нелюбов до них п'яних хлопчаків, з поганим запахом з рота, плямами від блювоти на одязі, зате з витонченим смаком і високими вимогами до протилежної статі.
Ця вимогливість до жінок, — можливо, єдина ознака їхньої мужності.
47. Час і простір у романі с.Жадана «Депеш Мод».
Роман Сергія Жадана «Депеш Мод» — чтиво не для нервових і не для «правильних». Це непричесана і жорстка історія входження в серйозне життя. Час - Дія твору відбувається у червні 1993 року. «Депеш Мод» тільки з першого погляду скидається на галюцинацію напівголодного студентика, насправді це строкатий портрет перехідної доби і покоління, яке зависло в жорстокому міжчассі дев’яностих.
Складно і з бунтом та відкиданням традиції (будь-якої – культурної, ідеологічної). С.Жадан намагається створити простір культурної опозиції минулому (на кшталт, «поганий Сосюра»), однак він одночасно заперечує сучасне, міфологізуючи попередній радянській досвід. Амбівалентна природа бунту С.Жадана не дозволяє повною мірою співвіднести (акценти робляться саме на прозі) його тексти з авангардним або неоавангардним дискурсом кінця ХХ століття.
Автор, у романі з одного боку, віддає данину часові, коли вдаватися до вкраплення у власний текст минулого досвіду є ознакою створення «нової» нарації, з іншого – це вкраплення відбувається не заради негації, але протиставлення сучасному повсякденню, що розуміється як абсурде безчасся. У романі «Депеш Мод» присутня чітка опозиція минулого і сучасного. Останнє розуміється як простір алкоголю, наркотиків, хаотичного сексу, на які приречені персонажі твору за умови зруйнованої минулої системи цінностей, та не створеної нової. Автор відкидає можливість творення цієї нової для українця перспективи своїми героями – вони на це, на думку С.Жадана, не спроможні. Натомість митець поколінню 90-х (тай всім наступним) пропонує ностальгійне занурення в радянський досвід,
