16. Роман в.Винниченка "Записки кирпатого Мефістофеля": конфлікт ірраціонального й раціонального.

Конфлікт між раціональним та ірраціональним письменник підносить на вищий рівень – стосунків між статями. Відступивши від попередньої традиції, митець руйнує опозицію пасивне-активне як опозицію жіноче-чоловіче. Жінки у його романах мають надзвичайну силу, керують чоловіками. Жінки-вамп використовують сексуальну привабливість(Соня), жінки-матері – інстинкт батьківської любові (Клава), “нові” жінки синтезують красу і материнську ніжність(Ганна)

19. Суть "лабораторного" методу Винниченка ("Записки кирпатого Мефістофеля").

В.Винниченко тонко відчував і розумів "пульс та ритм європейського часу", а що не менш важливо послідовно і настійливо експериментував над запозиченими ідеями на українському ґрунті "шляхом лабораторного аналізу" кожної. Автор навмисно штучно створює різні життєві ситуації, щоб детальніше дослідити поведінку героїв у тій чи іншій ситуації, відповідно, щоб краще і зі всіх можливих сторін зрозуміти і розкрити характери персонажів. Автор, подібно до експериментатора, випробовував різноманітні сполуки, варіанти життєвих колізій для більш детального розуміння образів. Під “мікроскоп” Винниченка-прозаїка і Винниченка-драматурга не раз потрапляла гра інстинктів, що призводить до гострих внутрішніх конфліктів. Письменник так будує сюжети своїх творів, щоб випробувати силу інстинкту батька-матері, протиставивши їй силу інших почуттів, бажань, вольових установок.

20. Структура роману Винниченка "Записки кирпатого Мефістофеля".

Просторова організація твору характеризується фрагментарністю. Цей факт наближає романну структуру до морфології драми. Асоціативні порівняння "Записок Кирпатого Мефістофеля" з поетикальними особливостями драми вибудували такий ряд: пріоритет "дуетних" сцен, які співвідносяться з явою, драматичним компонентом; події у творі розгортаються за принципом "тут-і-тепер", що є можливим за умови переважання в тексті монологів, діалогів, полілогів (характеристичних ознак драматичного жанру); малочисельність персонажів зумовлює сконцентрованість на характері подій, ключових конфліктних вузлах, що ріднить романну сюжетику з драматичною. Спираючись на визначений ряд аналогій, дисертант констатує, що "драматургічність" є визначальною особливістю просторової організації твору.

Структура твору зумовлена героїнями роману, а саме Сонею, Клавдією і Шапочкою. Відповідно до трьох жіночих постатей,з якими мав стосунки Мефістофель, твір ділиться на 3 частини.

21. Проблема свободи вибору в романі Винниченка "Записки кирпатого Мефістофеля".

Адвокат Михайлюк свою дилему (обов’язок перед нелюбою жінкою, яка народила небажану для нього дитину, перед самою дитиною, - чи любов до молодої красуні?) вирішує на користь батьківського обов'язку, а не кохання.

Чоловічий дискурс любові у драмах В.Винниченка переважно перебуває по той бік соціальних норм і базується на свободі вибору і акті доброї волі. Яків Михайлюк боровся сам з собою і програв цю битву. Але врешті-решт виходить переможцем, бо зникає вся облуда, схема, і він приходить до простих і надійних вічних істин, стає просто Людиною(хоча на почаику носив маску). Михайлюк полишив думку про вбивство власної дитини і кінець роману говорить про закінчення боротьби у душі героя, він визначився, і тому з'являється спокій і. сум. Спокій, бо перемога залишилась за вічними істинами, за людяністю, а сум, бо Яків, здається, хотів зовсім іншого. Він присвячує себе дитині, хоча хотів щастя з Шапочкою. У нього залишається тихий спомин і ностальгія. Яків розповідатиме синові казку про "Білу Шапочку", згадуючи часи щасливого безумства любові. А може, дитина і є щастя, може, іншого і більшого немає, може, оченята з колиски.Можливо, це єдина істина, до якої так важко йшов Михайлюк і до якої треба буде прийти кожному, рано чи пізно, але обов'язково.

У головного героя "Записок." перешкодою до щастя з коханою дівчиною стала дитина. Він будує план, за яким знову зможе стати вільною людиною і одружитись з Шапочкою. Михайлюк хоче позбутися дитини. Він вважає, що його син не буде щасливий з такою обмеженою "женщиною", як Клава. "Нова мораль" дозволяє обірвати муки ближнього, тільки при цьому треба дуже гарно себе переконати (думки, вчинки і почуття - у цілковитій злагоді). І Михайлюк починає вибудовувати план, за яким спочатку треба застудити Міку, вмочивши у воду і охолодивши, а далі він захворіє і, можливо, . зникне.

ПРОТЕ Михайлюк не до кінця себе переконав, він не зміг у собі перемогти друге "я", не переборов у собі людяність. Принцип не переміг, схема, вибудована холодним розумом, дала тріщину. Перемогла ота велика, могутня сила, яка зветься "рідна кров".