59.Функції спілкування

Спілкування виконує цілий ряд функцій у житті людини:

1. Соціальні функції спілкування

a) Організація спільної діяльності

b) Керування поводженням і діяльністю

c) Контроль

2. Психологічні функції спілкування

a) Функція забезпечення психологічного комфорту особистості

b) Задоволення потреби в спілкуванні

c) Функція самоствердження

5) Рівні спілкування. Спілкування може відбуватися на різних рівнях:

1. Манипулятивний рівень, заключаеться в тім що один зі співрозмовників через визначену соціальну роль намагається викликати співчуття партнера.

2. Примітивний рівень, коли один з партнерів придушує іншого (один постійний коммуникатор, а інший постійний реципієнт).

3. Вищий рівень – це той соціальний рівень, коли незалежно від соціальної ролі, статусу партнери відносяться друг до друга як до рівної особистості.

60.Види, типи і форми професійного спілкування.

професійне мовлення можна поділити на такі види:

залежно від способу сприймання інформації:

-контактне (безпосереднє);

-дистанційне (телефонне, селекторне, за допомогою комп’ютера);

залежно від кількості учасників:

-діалогічне (бесіда з одним співрозмовником);

-монологічне (доповідь, промова, лекція);

-полілогічне (дискусія);

залежно від форми і ситуації спілкування:

-міжперсональне (нарада, колоквіум тощо);

-публічне (виступ на зборах, конференції тощо).

Усне професійне спілкування передбачає використання діалогічної і монологічної форми. Як форма монологу є публічний виступ. Вони бувають різних видів і проводяться в ораторському стилі. Це – доповідь, промова, декція. Типи доповіді:

1. ділова доповідь

2. звітна доповідь

Промова – усний виступ із висвітленням інформації, дуже часто емоційно насичений. Типи промови:

1. ділова промова

2. мітингова промова

3. агітаційна промова

4. лекція

5. бесіда

Однією із специфічних форм усного професійного мовлення є телефонна розмова. Має три типи: 1) момент встановлення зв’язку (привітання відповідно до мовного етикету, звертання); 2) виклад справи; 3) заключні слова.

61.Основні закони спілкування.

1. Закон дзеркального розвитку спілкування є одним із найважливіших принципів безконфліктного спілкування (навести приклади, коли поведінка одного співрозмовника починає впливати на поведінку іншого).

2. Закон залежності ефективності спілкування від комунікативних зусиль:

чим більше комунікативних зусиль затрачає адресант, тим вища ефективність його мовленнєвого впливу. Інколи щоби досягнути комунікативного успіху, необхідно застосувати весь арсенал вербальних і невербальних засобів, дотримуватись законів, правил спілкуванню.

3. Закон прогресивного зростання нетерпіння слухачів полягає в тому, що чим довше промова, тим неуважніше слухачі сприймають мовця. За даними дослідників, ефективне мовлення повинне бути коротким і тривати не довше 10 хвилин.

4. Закон зниження рівня інтелекту аудиторії зі збільшенням її чисельності. У цьому законі знаходить своє втілення «ефект натовпу», який полягає в тому, що в натовпі людина гірше мислить логічно, посилюються емоційні реакції, послаблюється інтелектуальна діяльність, людина легше піддається впливу оточення. З огляду на це лекторові, промовцеві слід брати до уваги кількість присутніх. Найважче переконати одного слухача.

5. Закон комунікативного самозбереження: у спілкуванні людина намагається зберегти досягнуту нею комунікативну рівновагу. ( Наприклад, співрозмовник не сприймає висунуту вами пропозицію, піддає її сумніву, особливо якщо запропоноване якимось чином стосується його функціональних обов’язків або соціального статусу тощо. Пізніше він може погодися з вами, але перша реакція – несприйняття, сумніви, критика та подібне).

6. Закон ритму спілкування виявляється в кількісній характеристиці таких процесів, як говоріння та мовчання, потреби в говорінні у представників різного віку, різної статі, національності.

Так, наприклад, доведено, що жінки відчувають більшу потребу в говорінні, ніж чоловіки.

7. Закон мовленнєвого самовпливу. На цьому законі, зокрема, ґрунтується аутогенне тренування, коли людина само собі подає команди, що регулюють її психічний або фізичний стани («Я спокійний, спокій розливається по моєму тілу, у мене рівно б’ється серце» тощо). Людина, словесно втілюючи ідеї або емоції, формує їх у себе, починає вірити в словесно оформлене, впевнюватися в тому, що знайшло словесне втілення.

8. Закон довіри до зрозумілих висловлювань: форма висловлення не повинна бути ускладненою Чим простіше мовець оформлює свої думки, тим легше, краще його розуміють і більше вірять. Особливо важко цього досягати в наукових працях, де реалізується власне науковий підстиль, і цього треба досягати ораторам на мітингах, зборах тощо.

9. Закон притягування критики. Сутність цього закону полягає в тому, що чим більш публічна людина, чим більше вона виділяється в оточенні, тим більше вона стає об’єктом лихослів’я, її критикують, концентрують увагу на її недоліках з метою «опустити» – і найчастіше до свого рівня. Пояснити це можна з психологічного погляду: те, що виділяється, привертає до себе увагу.