3.2. Вдосконалення системи справляння місцевих податків і зборів,посилення повноважень органів місцевого самоврядування

Виникнення місцевих податків і зборів зумовлене необхідністю розмежування джерел доходів між бюджетами різних рівнів. Це розмежування здебільшого має політичне забарвлення і свідчить про те, наскільки центральний уряд довіряє місцевим органам влади. З іншого боку, це розмежування свідчить про рівень розвитку демократії в державі, бо надмірна централізація фінансових ресурсів завжди приховує небезпеку встановлення фінансової диктатури.

Сьогодні ведуться значні наукові і практичні дискусії навколо питань зміцнення фінансової незалежності місцевих бюджетів, наукового обгрунтування концепції розмежування доходів і витрат різних ланок бюджетної системи, взаємовідносин між місцевими бюджетами і Державним бюджетом. Усі ці питання тією чи іншою мірою знайшли своє відображення у Бюджетному кодексі. Проте реформування бюджетної системи залежить від того, який рівень самостійності і незалежності буде надано місцевим Радам. Самостійність місцевих Рад повинна мати в своїй основі законодавче закріплений розмір доходів, що надходять до місцевих бюджетів залежно від обсягу створюваних і використовуваних фінансових ресурсів на певній території.

Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок місцевих податків і зборів, неподаткових доходів, надходжень із бюджетів вищого рівня. Співвідношення між цими джерелами залежить від функцій, що покладені на регіональні органи управління, від потенційних можливостей отримання ними місцевих податків, а також від можливостей вищих органів влади надавати фінансову підтримку територіям.

Податки є головним джерелом місцевих бюджетів. В свою чергу всі податки, що надходять до місцевих бюджетів, поділяють на дві групи: місцеві податки і надходження із бюджетів вищого рівня.

Складність формування місцевих бюджетів і особливо при розподілі і перерозподілі їх витрат на потреби місцевого спрямування показує, що у більшості випадків місцеві органи самоврядування фактично не мають повної самостійності у використанні коштів, що спрямовуються до місцевого бюджету.

У структурі доходів загального фонду місцевих бюджетів (без урахування міжбюджетних трансфертів) 97,0 % належить податковим надходженням. Їх обсяг у вересні 2010 року склав 46,9 млрд. грн., що на 12,3 % більше, ніж аналогічний показник 2009 року (у січні - вересні 2009 року відзначалось зменшення на 1,1 %). Порівняно з даними звітного періоду 2009 року суттєвих змін не відбулося.

Від місцевих податків і зборів отримано 614,1 млн. грн., що практично відповідає обсягам звітного періоду 2009 року. Їх частка у структурі доходів загального фонду місцевих бюджетів продовжила демонструвати спадну тенденцію і склала лише 1,3 %.

Для нашої країни, де місцеве самоврядування перебуває на етапі становлення, співвідношення джерел формування місцевих бюджетів викликане об’єктивною потребою ефективного впливу держави на розвиток місцевого самоврядування.

Передбачені чинним законодавством України місцеві податки і збори не відіграють істотної фіскальної ролі, а ті загальнодержавні податки, що традиційно зараховуються до дохідної частини місцевих бюджетів, не віднесені до місцевих.

Таким чином, удосконалення системи місцевих податків і зборів, зростання їхньої фіскальної ролі як фундаментального напряму зміцнення місцевих бюджетів сприятиме підвищенню ефективності регіональної фіскальної політики. Ефективне використання інституту місцевих податків і зборів є важливим способом зміцнення всієї фінансової системи держави.

Вирішення питання зміцнення фінансової основи територіальних громад можливе шляхом внесення змін до чинного податкового законодавства, що визначає механізм справляння податкових надходжень до бюджетів різних рівнів. З метою збільшення доходної частини місцевих бюджетів пропоную:

- реформувати систему муніципального оподаткування шляхом прийняття закону „Про місцеві податки і збори” в частині запровадження податку на майно, збору за здійснення підприємницької діяльності у сфері грального бізнесу, інших місцевих податків і зборів;

- переглянути склад загальнодержавних та місцевих податків і зборів. На сьогоднішній день і прибутковий податок, і плата за землю не є місцевими податками і зборами, але закріплені за місцевими бюджетами. Ці платежі принаймні можна було б визнати місцевими. У свою чергу, з появою права комунальної власності на землю, що передбачено Земельним кодексом України, актуалізується питання про включення податку за землю до складу місцевих податкових платежів. І, звичайно, доцільно передбачити можливість органів місцевого самоврядування самостійно встановлювати і коригувати ставки місцевих податків, що відповідає положенням Європейської хартії;

- розширити доходну базу місцевого бюджету за допомогою запровадження нових місцевих податків, зокрема податку на нерухомість. Прогресивним у цьому є те, що встановлення ставок зазначеного податку у межах установлених законом розмірів віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування. При цьому сума податку буде цілком зараховуватися в місцеві бюджети, що, без сумніву, позитивно позначиться на добробуті територіальних громад. Таким чином, податок на нерухомість, з одного боку, стане істотною підмогою для місцевих бюджетів, а з другого – стимулюватиме залучення в обіг додаткових коштів від нерухомості як продаваної, так і зданої в оренду;

- розширити повноваження органів місцевої влади. Збільшення витрат на дотації та субвенції місцевим бюджетам пов'язане із значною диференціацією умов і рівня розвитку економіки регіонів, а отже – і можливостей акумулювання податків. Оскільки економічні умови не можуть змінюватись скрізь одночасно і однаковою мірою, то вирішення завдань щодо забезпечення певного мінімуму видатків місцевих бюджетів і надалі вимагатиме централізації у державному бюджеті чималих коштів.

Отже, виникає суперечність між двома концепціями: передання значної частини відповідних повноважень органам місцевого самоврядування базового рівня та розширення податкових гарантій для місцевих бюджетів, з одного боку, та з іншого – забезпечення єдиного мінімуму бюджетних коштів у розрахунку на душу населення незалежно від місця його проживання. Вирішення цієї суперечності можна досягти тільки в тому випадку, коли розміри територіальних громад відповідають обов'язкам, покладеним на відповідні органи місцевого самоврядування. Враховуючи вищесказане необхідно звернути увагу на те, що максимальне розширення повноважень органів місцевого самоврядування, а про те, щоб ці повноваження відповідали їх можливостям акумулювати доходи для фінансування необхідних видатків.

Бюджет міської громади – це не тільки фінансовий план, у якому особлива увага приділяється механізмам платежів, обліку й звітності, він одне з основних знарядь економічної стабілізації та економічного зростання. Це зумовлює необхідність проведення комплексу заходів щодо забезпечення повного і своєчасного надходження до бюджету доходів і здійснення витрат, постійного аналізу доходів і витрат бюджету в плані їх впливу на економічний стан села.

Головною метою реформ в Україні має все ж таки стати створення заможних громад. Механічне об’єднання існуючих сільських рад у громади не вирішить цього питання. Для зміцнення бюджетів громад необхідно розширювати можливості для нагромадження власних доходів громад, а також закріпити загальнодержавні доходи від одержання додаткових повноважень. Цей процес має пройти насамперед після визначення повноважень та переліку громад.

Зокрема, представники наукових кіл, економісти-практики, громадські діячі висувають низку причин, які негативно впливають на якість податкового адміністрування, породжують численні форми та методи ухилення від оподаткування. Серед них слід виділити наступні:

- низька питома вага місцевих податків і зборів у структурі доходів місцевих бюджетів (в середньому 0,1-0,5%) об'єктивно не дає змоги забезпечити органи місцевого самоврядування достатніми фінансовими ресурсами для виконання функцій і завдань у межах їх компетенції;

- різномаіття місцевих податків і зборів із неоднорідною базою оподаткування призводить як до необхідності організації складного механізму їх справляння, так і невмотивованого зростання адміністративних витрат податкового апарату держави;

- наявність місцевих податків і зборів, витрати на адміністрування яких значно перевищують їх надходження до місцевих бюджетів (тобто окремі їх різновиди є збитковими, неефективними, недоцільними, а відтак потребують скасування);

- невисокий рівень добровільності сплати місцевих податків і зборів, спричинений обмеженою правовою свідомістю в переважній більшості платників податків, а також нерозумінням їх ролі та значення у фінансовому забезпеченні місцевого самоврядування;

- відсутність законодавчо встановленого механізму впровадження на локальному рівні низки ексклюзивних платежів (наприклад, податку на нерухоме майно (нерухомість) фізичних осіб і плати за землю);

- нерозвиненість самооподаткування сільського населення як форми залучення на добровільній основі за рішенням місцевого референдуму або загальних зборів громадян коштів для фінансування разових цільових соціально-побутових заходів.

Самостійність місцевих бюджетів України поки що багато в чому є лише декларованою в законодавстві. Їхня дохідна частина в основному залежить не від зусиль місцевої влади в розвитку власної бази оподаткування, а від перерозподілу фінансових ресурсів через державний бюджет. За збереження такої ситуації місцеві фінанси, безумовно, залишатимуться слабкими і не зможуть забезпечувати виконання покладених на місцеві органи влади функцій. Застарілий механізм регулювання центральними органами влади доходів місцевих бюджетів позбавляє місцеві органи влади фінансової самостійності, на довгі роки закріплює залежність розвитку місцевої економіки і соціальної сфери від можливостей і бажання вищестоящих органів влади вирішувати проблеми, що знаходяться на даній території районів, міст, селищ і сіл. Таким чином, сьогодні з особливою гостротою постає проблема вироблення дієвого механізму, який би визначав нові принципи формування місцевих бюджетів, чітке розмежування функцій і повноважень усіх рівнів влади, а звідси - видатків кожного виду бюджету, і що саме головне - доходів між різними ланками бюджетної системи. При цьому питання бюджетної політики, оподаткування і міжбюджетних відносин повинні розглядатись і вирішуватись комплексно, оскільки вони тісно взаємопов'язані, і ні один із цих елементів не може бути рефор­мованим без врахування двох інших.