31.Ліквідація Російським самодержавством гетьманства та решток автономного устрою Гетьманщини.

Після невдалої спроби гетьмана Мазепи визволити Україну з-під російського панування, Петро І направив свої зусилля на ліквідацію автономії України. Обраний після Мазепи гетьманом І.Скоропадський фактично був позбавлений права приймати рішення. Після його смерті Петро І заборонив обирати нового гетьмана (на короткий час з 1722 по 1724рр. наказним гетьманом став П.Полуботок), і Україною стала правити Малоросійська колегія (1722-1727рр.).

Нова імператриця Катерина І, що правила з 1725р. дозволила обрати гетьманом Данила Апостола (1727-1734рр.), однак його діяльність знаходилася під жорстким царським контролем. По смерті Апостола відання українськими справами було передано "Правлінню гетьманського уряду"(1734- 1750рр.), яке складалося з представників козацької старшини та російських чиновників.Останній гетьман України Кирило Розумовський (1750-1764рр.), який одержав булаву завдяки брату, що був коханцем імператриці Єлизавети І. Простий козак за походженням, новий гетьман дбав про розвиток науки та мистецтв в Україні, у своїй резиденції в Батурині він мав намір відкрити університет. Наслідком діяльності Розумовського стало зближення господарського і суспільного життя України та Росії.З приходом до влади в Росії імператриці Катерини II автономії України завдано смертельного удару - в 1764р. булоскасовано гетьманство (Розумовський отримав компенсацію грошима та землями), справи управління Україною передані1764 по 1786рр. ІІ-гій Малоросійській колегії на чолі з графом П.Рум'янцевим(1783р. введено кріпосне право, ліквідовано в 1781р. полковий устрій). Територію Гетьманщини поділили на намісництва, козацькі полки реорганізували в регулярні карабінерські частини, слобідське козацтво ліквідоване. У 1785р. козацька старшина, отримала права російського дворянства. А в 1775р. царські полки під командуванням генерала П.Текелія зруйнували останній осередок української державності - Запорізьку Січ. Україна перетворилася на окраїну Російської імперії, втративши будь-які суверенні права.

32.Ліквідація Запорозької Січі, приєднання Криму до Росії.

Після об'єднання України з Росією Запорізька Січ зберегла своє самостійне положення, козацьке самоврядування, право прийому до козаків всіх бажаючих . Політика царизму була спрямована на встановлення контролю, а потім і повного підпорядкування Січі своїй влади. Для цього затримувалися виплати жалування, постачання хліба, крім того, на запорізьких землях були побудовані 2 фортеці - Богородська (1688 р.) і Кам'яний Замок (1703 р.) і розміщені війська.

Після переходу Мазепи і кошового отамана Гордієнка на сторону Карла XІІ, 14 травня. 1709 р. царські війська захопили Січ, зруйнували її укріплення, вивезли артилерію і військове майно. Частина запорізьких козаків переселилася на територію Кримського ханства в місто Олешки. У 1714 р. козаки Олешківської Січі звернулися з проханням дозволити їм повернутися, і в 1728 почалося їхнє масове переселення. У зв'язку з назріванням війни з Туреччиною в 1733 р. їм офіційно було дозволено заснувати Нову Січ на річці Підпільній. У березні 1734 р. почалося будівництво Нової Січі, що проіснувала до 1775 р.

Нова Січ стала центром Запорізького війська. Його територія поділялася на 8 адміністративно-територіальних округів - паланки. Козаки кожної паланки були приписані до одному з 38 куренів. У 1770 р. на запорізьких землях проживало 200 тис. чоловік. Пануюче положення займала старшина. Так, останньому кошовому отаману П. Калнишевському належало 14 тис. голів худоби. Між старшиною і незаможної голотою постійно спалахували гострі соціальні конфлікти.

Основні причини знищення Запорізької Січі можна звести до наступного:

1. Несумісність автономного існування Січі в складі Російський імперії.

2. Роль Січі як натхненника республіканських ідей у країні.

проти турецько-татарських загарбників і проголошення незалежності Кримського ханства.

4. Опір запорожців захопленням їхніх земель поміщиками і царським урядом.

У квітні 1775 р. російська армія під командуванням генерала П. Текслія, виконала наказ Катерини ІІ : захопила укріплення Нової Січі і зруйнувала їх. Артилерію, військові регалії, січовий архів і матеріальні цінності були вивезені. Щоб знищити економічний фундамент Запорожжя, царські влади ліквідували дві тисячи багатих козачих господарств, що були оплотом волелюбності - і незалежності від державних структур імперії.

Трагична доля козацької старшини.. Кошового отамана П. Калнишевського й ін. керівників заарештували та відправили на заслання. Калнишевський просидів у ямі на Соловках 25 років і вмер в у віці 113 років. У царському маніфесті вказувалося: "Січ Запорізька украй уже зруйноване з винищуванням на майбутній час і сама назва запорізьких козаків...".

Ліквідація Запорізької Січі - одна з ланок репресивної політики царизму спрямованої на анулювання самоврядування в етнічних районах країни і придушення антифеодального руху.