- •6.Праукраїнська держава «Руська Земля» Кий, Аскольд, Дір
- •7.Роль князів Олега, Ігоря, Ольги і Святослава у Становленні Київської держави.
- •8.Завершення формування Київської держави.Володимир Великий і його реформи.Історичне знаення хрещення русі.
- •9. Київська Русь за часів Ярослава Мудрого. «Руська правда»
- •10. Відновлення могутності Київської держави за Володимира Мономаха.
- •11. Полятична роздробленість Київської Русі та її наслідки.
- •12.Культура Київської Русі.
- •13. Галицьке і Волинське князівства та їх обєднання Романом Мстиславичем.
- •14. Галицько-волинське князівство за часів Данила Романовича.
- •15. Монгольська навала та її наслідки для українських земель.
- •16. Галицько-Волинське князівство за наступників Данила Романовича.
- •17.Звільнення українських земель з-під влади Золотої орди і входження іх до складу Великого Князівства Литовського.
- •18. Спроби збереження української державності у складі Великого Князівства Литовського. Князь Свидригайло.
- •19. Входження українських земель до складу Польщі. Люблінська унія та її наслідки для українських земель.
- •21. Берестейська церковна унія.Митрополит Петро Могила. Гетьман п. Сагайдачний.
- •22. Козацько-селянські повстання наприкінці 16 ст.
- •23. Козацькі рухи в 20-30 рр 17 ст.
- •24. Причини та початок національно-извольної війни українського народу в середині 17 ст.
- •25. Українсько-московський договір 1654р та його суть.
- •26. Державне будівництво в ході Національно-визвольної війни в середині 17 ст..Б. Хмельницький.
- •27. Гетьман Виговський та його спроба унезалежнення України від Москви.
- •28.Боротьба гетьмана Дорошенка за обєднання українських земель у незалежній державі.
- •29. Гетьман Мазепа в українському національо-визвольному русі.
- •30. Конституція п. Орлика- перша конституція.
- •31.Ліквідація Російським самодержавством гетьманства та решток автономного устрою Гетьманщини.
- •32.Ліквідація Запорозької Січі, приєднання Криму до Росії.
- •33.Розділи Речі Посполитої і входження українських Земель до Австрійської та Російської імперій.
- •34.Гайдамацький і опришківський рухи в Україні в першій половині 18 ст.Коліївщина.
- •35.Початок національного відродження в Наддніпрянській Україні.
- •37.Кирило-Мефодіївске товариство.
- •38. Початок національного відродження в Західній Україні. «Руська трійця»
- •39.Революція 1848-1849 в Австрійській імперії та національний рух в західно-українських землях.
- •40.Російські реформи 60-70 рр 19ст та соціально-економічний розвиток в Наддніпрянській Україні.
- •41. Виникнення та діяльність громад у другій половині 19 ст. Антонович.
- •42. Політика Російського самодержавства щодо України у 2-ій половині 19 ст.
- •43.Суспільно-політичне життя в західно-українських землях у 2-ій половині 19 ст.
- •44. Політизація національного руху в західних землях наприкінці 19 ст.
- •45. Створення політичних партій в наддніпрянській Україні кінець 19-поаток 20 ст.
- •46. Культура, освіта, наука в Україні в кінці 19 ст.
- •47. Україна в роки революції 1905-1907.Посилення національного гніту.
- •48. Україна в планах Антанти і Троїстого союзу напередодні 1 св.
- •49. 1 Св. І політичні сли України. Діяльність сву.
- •50. Формування та бойовий шляг легіону січових стрільців в роки 1 св.
- •51. Політика царизму на захоплениз під час 1 св західноукраїнських землях.
- •96.Зовнішня політика незалежної україни
- •84 Культурне життя в Україні у другій половині 40-х - на початку 50-х років
- •98 Сучасна релігійна та міжконфесійна ситуація в україні
- •94.Становлення багатопартійності в Україні
- •87.Економічні реформи середини 60-х. Наростання крисзових явищ в економіці України.
- •97.Проблема переходу до ринкової економіки
25. Українсько-московський договір 1654р та його суть.
Незабаром для Б.Хмельницького стає очевидним формальний характер підтримки з боку Туреччини, і знову активізується проросійська спрямованість зовнішньої політики козацької держави. Тут бік гетьмана взяла більшість старшини. Для неї визначальними були такі чинники, як спільна релігія, близькість мов і культур, спільність історичної пам'яті і, що істотно, військово-політична слабкість Росії порівняно з Туреччиною, що давало шанс більш повної самостійності майбутньої Української держави.
На цей час і Москва, намагаючись розширити сферу свого впливу і використати Україну в якості буфера проти Туреччини, вирішила взяти Військо Запорізьке «під свою руку». 1 жовтня 1653 р. Земський собор схвалює це рішення, і цар виряджає в Україну посольство на чолі з боярином В.Бутурліним. Для підтвердження серйозності своїх намірів 31 грудня 1653 р. Росія оголошує війну проти Польщі.
8 січня 1654 р. на Переяславській раді було вирішено віддати Україну під протекторат Московської держави при збереженні основних прав і во-льностей Війська Запорізького. Остаточний юридичний статус України у складі Росії був визначений у «Березневих статтях» 1654 р. В Україні зберігалися республіканська форма правління і військово-адміністративна система на чолі з гетьманом. Незмінним залишався і територіальний поділ. Україні надавалася незалежність у проведенні внутрішньої політики. Вона могла встановлювати дипломатичні стосунки з іншими державами, крім Польщі й Туреччини. Окремі статті дещо обмежували суверенітет України. Окрім заборони на дипломатичні стосунки з Варшавою і Стамбулом, ішлося про російський контроль над збиранням податків в Україні.
Але головним було те, що угода передусім фіксувала юридичну форму незалежності України від Речі Посполитої і давала можливість у спілці з Москвою перемогти її та об'єднати українські землі в межах національної держави. Москва ж у свою чергу прагнула з часом перетворити часткову залежність України на цілковиту, відмінивши автономні права й вольності.
26. Державне будівництво в ході Національно-визвольної війни в середині 17 ст..Б. Хмельницький.
Найбільшим досягненням Хмельницького у процесі національно-визвольної революції було утворення й формування Козацько-Гетьманської Держави — Війська Запорізького (1648—1764). У всіх галузях державного будівництва — у війську, адміністрації, судівництві, фінансах, у царині економіки й культури, Хмельницький виступає, як державний діяч великого формату. Це виявилося в організації верховної влади нової української держави, яка під зверхністю й титулом Війська Запорізького й під владою його гетьмана об'єднала всі верстви українського народу. Б.Хмельницький створив не тільки державний апарат і виховав цілий гурт бойових військових і цивільних керівників як з козацької старшини, так і з української шляхти (І. Виговський, П. Тетеря, Д. й І. Нечаї, І. Богун, Г. Гуляницький, С. Мрозовицький (Н. Морозенко) та ін.), але й цілу провідну верству Козацько-Гетьманської Держави, яка, попри всі труднощі і поразки, зуміла свої завоювання зберегти і вдержати, супроти навали Москви і польсько-турецьких зазіхань, майже до кінця XVIII Богдан Хмельницький з полками (позначені булавами).Малюнок 18 століття.Шість років боротьби за Українську державу під час національно-визвольної війни нашого народу під проводом Богдана Хмельницького 1648—1654 років продемонстрували надзвичайно високий як на той час рівень громадянської зрілості наших предків. Перемоги українського війська над польською шляхтою, постать Богдана Хмельницького як державного діяча, полководця, дипломата, запорозькі козаки і їхня легендарна відвага та умілість у бойових діях викликали захоплення всього світу. В короткий строк і в екстремальних умовах бойових дій створена Богданом Хмельницьким козацька держава характеризувалася високими демократичними принципами самоврядування. При гетьманові України існував дорадчий орган — Рада Генеральної старшини, яка обговорювала найскладніші питання державного життя та поточні справи. Водночас на Запорожжі діяла Рада січової старшини на чолі з січовим отаманом, яка приймала рішення, що стосувалися Запорозької Січі.Ше одним важливим органом державного самоврядування була полкова Рада, яка крім поточних питань полкового життя обирала з участю козаків полкову старшину та полковника. Хмельницький запровадив ефективну податкову систему, збирався налагодити карбування власних грошей, встановив і підтримував дипломатичні стосунки з багатьма країнами Європи, зокрема з Польщею, Туреччиною, Молдовою, Волощиною, Австрією, Швецією, Італією, Трансільванією, які визнали Україну як суб'єкт міжнародного права. Водночас він організував ефективну і розгалужену службу безпеки