2. Охарактеризуйте виробне каміння гірських порід та мінералів які використовуються в художній обробці каменю.

Гірські породи та мінерали поділяються на звичайне виробне каміння (граніт, габро, базальт, туф, вапняк, пісковик, шифер, алебастр, мармур, малахіт та ін.) і коштовне (алмаз, корунд, берил, рубін, аметист, олександрит, топаз, турмалін тощо).

Граніти (лат. granum — зерно) — кристалічна або щільна гірська порода. Структуру й фактуру мають кристалічно-зернисту, рівномірно-зернисту і порфіроподібну. Кольори гранітів білий, рожевий, червонуватий і сірий. Вони належать до матеріалів середньої твердості й використовуються для оздоблення архітектури, виготовлення монументальних творів скульптури і декоративної пластики.

Габро (італ. gabbro) — магматична гірська порода з повнокристалічною крупнозернистою структурою. Колір темний до чорного. Різновидність, утворену з великих кристалів лабрадору, називають лабрадоритом. Відзначається чорним кольором з іризацією синього й зеленого. Застосовується для облицювання споруд, виготовлення меморіальної пластики, Іноді побутових речей.

Туф (італ. tufi, від лат. tufos) — осадова гірська порода світлого забарвлення Утворюється внаслідок ущільнення пухкого осаду вулканічного попелу, інколи має ледь пористу будову. Поклади рожевого туфу відомі на Закарпатті. Завдяки добрим художнім і технологічним якостям туф придатний для виготовлення декоративно ужиткових виробів: ваз, свічників, підставок, рамок тощо.

Вапняки — осадові породи білого кольору з жовтуватим відтінком. М'які, податливі для обробки. Дрібнозернисті, так звані оолітові вапняки придатні для виготовленні творів монументальної і меморіальної пластики, елементів архітектурного оздоблення рідше побутових речей.

Шифер (нім. schiefer — сланець) - різновид сланцю, складається з нашарованих пластинок, які розколюються на тонкі частинки-плиточки. З давніх давен па Україні використовують поклади рожевого шиферу для виготовлення рельєфних плиток дрібної пластики, побутових предметів, прикрашених різьбленим орнаментом.

Алебастр (копт. alabaste — гора і місто в Єгипті) — сульфатний мінерал осадочного походження, різновид гіпсу. Структура щільна, дрібнозерниста. Забарвлення світле: білий, жовтий, рожевий, сірий, голубий, інколи з темними прожилками. М’який матеріал, легко піддається ручній та механічній обробці (точенню на токарному верстаті). Виготовляють переважно декоративні вази, дрібну пластику.

2. З а заданим ілюстративним матеріалом проаналізуйте техніку виготовлення та оздоблення художнього виробу декоративно-прикладного мистецтва.

Для виготовлення даного художнього виробу застосовано такі техніки

Видовбування — одна з найдавніших технік — полягає у поступовому вибиранні деревини з масиву виробу, внаслідок чого утворюється заглибина, порожнина або отвір. За допомогою сокири, долота і видовбача майстри, виготовляють передусім побутові предмети — човни-довбанки, ночви, ступи, черпаки, сільнички тощо. Вони вирізняються значною товщиною стінок, міцністю, округлою і масивною формою внутрішніми заглибленнями овальної та криволінійної конфігурацій.

Вирізування (витісування, вистругування) різноманітні технічні прийоми, за допомогою яких майстри вручну моделюють з дерева форму побутових предметів та декоративних виробів. Необхідні інструменти: сокира, тесак, ніж, струг, різці та ін. Цими прийомами користуються не тільки теслі, а й столярі, бондарі, роблячи заготовки. Вирізування інколи поєднується з видовбуванням і переходить в об'ємне різьблення, часом сполучається з профілюванням.

До найдавніших технік художнього декорування виробів із дерева належить різьблення. Воно поділяється на плоске, плоскорельєфне, контррельєфне, ажурне та об'ємне. Найпоширеніше - плоске різьблення — буває контурним, виїмчастим, трьохгранновиїмчастим та ін. Його роблять одним ножем або кількома різцями (долотами). Наприклад, контурною різьбою у XVIII—XIX ст. в Карпатах прикрашали скрині та інші вироби. Виїмчасте виконували півкруглим долотом. Значно складніше, трьохгранновиїмчасте різьблення поширилося на значній території України у XVIII — XIX ст. Його виконували прямим, скісним, кутнім та півкруглим долотами.

Білет 4

1. Охарактеризуйте хвойні та листяні породи деревини для столярства

Хвойні породи.

За господарським значенням і масштабами використання хвойні породи можна розташувати в такому порядку: сосна, ялина, модрина, смерека, кедр.

Сосна займає приблизно 1/4 площі всіх лісів країни. Деревина прямошарова, досить міцна, смолиста. Має значну стійкість проти гниття, добре обробляється різальним інструментом.

Ялина має нижчі показники фізико-механічних властивостей порівняно з сосною, дещо гірше обробляється, але зате має меншу схильність до загнивання, високу здатність резонувати.

Модрина має високі фізико-механічні властивості. За міцністю і щільністю на ЗО % перевершує сосну. Відзначається стійкістю проти гниття, але має підвищену твердість, важче обробляється і сушиться.

Смерека за зовнішнім виглядом схожа на ялину, але має нижчі показники фізико-механічних властивостей, добре сушиться й обробляється, її застосовують як замінник сосни і ялини.

Кедр за міцністю деревини близький до ялини і смереки, але перевершує їх за стійкістю проти гниття, легко ріжеться в різних напрямах.

Листяні породи.

Листяні породи займають приблизно 1/4 площі всіх лісів країни. За поширенням і господарським значенням листяні породи поступаються перед хвойними, але мають різноманітніші властивості. За будовою деревини розрізняють тверді і м'які листяні породи. До перших належать дуб, ясен, бук, граб, клен і т. д.; до других — береза, осика, тополя, вільха, липа та ін.

Дуб — його деревина відзначається високою міцністю і твердістю, стійкістю проти гниття, має гарну текстуру і колір. Добре обробляється.

Бук — деревина високої міцності, з гарною текстурою, але малостійка проти гниття, добре обробляється, у пропареному стані добре гнеться.

Ясен характеризується високою міцністю і в'язкістю, малою схильністю до розтріскування, добре гнеться, має гарну текстуру.

Береза відзначається високою міцністю, особливо при ударних навантаженнях, має великий опір проти розколювання, малостійка проти гниття. Добре обробляється і гнеться.

Осика — деревина м'яка, за міцністю значно поступається перед березою. Малостійка проти гниття, легко обробляється і гнеться.

Липа — деревина легка, м'яка. За міцністю поступається перед осикою, добре обробляється і гнеться. Майже не тріскається і не жолобиться.

Горіх — деревина важка, тверда, добре обробляється, має гарну текстуру. У великій кількості переробляється на струганий шпон для виготовлення облицювальних покриттів меблів високої якості.