5. Забезпечення соціальних перетворень на селі

5.1. Збереження і розвиток соціальної інфраструктури

Поглиблення аграрної реформи у господарській діяльності має супроводжуватися такими ж радикальними змінами у соціальній політиці на селі. Вони потрібні тому, що протягом останніх десяти років соціальна інфраструктура тут суттєво занепала. Крім газифікації сіл, обсяги якої постійно зростають, інвестування інших напрямів розвитку соціальної сфери зменшилося через нестачу коштів.

Предметом особливої уваги Уряду мають стати ефективна фінансова підтримка збереження і розвитку об'єктів цієї інфраструктури, формування місцевих бюджетів на основі відповідних нормативів.

До пріоритетних напрямів бюджетного інвестування належать будівництво шкіл, фельдшерсько-акушерських пунктів, сільських шляхів. Особливої уваги потребує реалізація регіональних програм індивідуального житлового будівництва "Власний дім" та спорудження житла для молодих сімей.

Для формування правового поля соціального розвитку села, запровадження нових стандартів комплексної забудови сільських територій потрібно прискорити прийняття Закону України "Про сільську поселенську мережу".

Міністерства аграрної політики, охорони здоров'я, освіти і науки, культури і мистецтв повинні сприяти активному пошуку та запровадженню нових форм со-ціального обслуговування селян, зокрема створенню закладів типу "школа-дитячий садок", спеціалізованих шкіл для здібних та обдарованих сільських дітей, забезпечення їх сучасним обладнанням, у тому числі комп'ютерним, укомплектування кваліфікованими педагогічними кадрами, організації перевезення учнів з віддалених сіл.

У 2001 р. має бути завершена передача у комунальну власність об'єктів соціальної інфраструктури села, які належать сільськогосподарським підприємствам і товариствам, та забезпечене її фінансування із збереженням мережі та функціонального призначення об'єктів.

5.2. Підвищення життєвого рівня сільського населення

Рівень життя на селі знижується швидше, ніж в інших сферах. Якщо в 1990 р. середня заробітна плата в сільському господарстві була близька до промисловості, то зараз відстає майже удвічі і є найнижчою з усіх галузей економіки.

Останнім часом у процесі реформування відносин власності та господарювання на селі в структурі доходів сільського населення з'явилося нове джерело - дохід від здачі в оренду земельних та майнових паїв. Торік було укладено 5,6 млн. договорів оренди земельних паїв і 4 млн. - майнових паїв. Їхнім власникам нараховано більш як 1,7 млрд. грн.

Надалі сума і частка доходів від здачі в оренду землі та майна в структурі доходів селян зростатимуть. Резерви тут значні. Співвідношення орендної плати за землю та її вартості в Україні у 3-5 разів нижче, ніж в інших країнах Європи, а за майно, порівняно з іншими галузями економіки, - у десятки разів менше.

Міністерству аграрної політики та органам виконавчої влади на місцях слід продовжити роботу над вдосконаленням орендних відносин в аграрному секторі, ставлячи за мету збільшення орендної плати і посилення захисту прав селян як власників і орендодавців землі та майна.

Особливо важливо прискорити укладання договорів оренди і встановлення орендної плати за використання майнових паїв, оскільки вартість цих паїв і сума орендної плати тим більші, чим довше працював селянин у колгоспі. Таким чином, оренда майнових паїв спрямована на посилений захист найменш захищених громадян - селян похилого віку.

5.3. Удосконалення структури зайнятості селян

З реформуванням колективних підприємств у приватні господарські структури відбувається радикальний перерозподіл зайнятості сільського населення. У 2000 р. питома вага населення, зайнятого у приватному секторі, зросла більш як удвічі, а порівняно з 1990 р. - майже в 7 разів.

Через скорочення сільськогосподарського виробництва та фінансову кризу істотно знизилася зайнятість населення у великих сільськогосподарських підприємствах. Відповідно зростає роль організації трудової самозайнятості сільського населення в особистих селянських господарствах, малих приватних підприємствах. У цьому контексті набуває першорядного значення сприяння селянам у вилученні їхніх земельних та майнових паїв у натурі та розширення таким чином особистих господарств, а також створення мережі малих підприємств і кооперативів як органічної складової інфраструктури аграрного сервісу та ринку на селі.

На передній план також виходять правове регулювання трудових відносин у аграрному секторі, захист трудових прав та інтересів селян, зайнятих у великих

приватних агроформуваннях, а також суттєве збільшення адресної допомоги найбільш вразливим верствам сільського населення.

Система соціального захисту селян має здійснюватися на трьох рівнях - державному, регіональному та місцевому. Об'єктом соціального захисту повинні бути не лише окремі громадяни, а й їх сім'ї. У загальнодержавному контексті на селі має відновлюватися диференціація розмірів пенсій та підвищуватися їх мінімальний розмір залежно від трудового стажу та характеру трудової діяльності. Рівень со-ціального захисту на селі повинен бути не нижчим, ніж у місті.

Напрями і шляхи здійснення цієї роботи визначені Указом Президента України "Про основні засади розвитку соціальної сфери села" від 20 грудня 2000 р.