4. Ресурсне забезпечення економічного зростання в аграрному секторі

4.1. Формування та реалізація технічної політики

За роки економічної кризи через різке зниження платоспроможності сільськогосподарських товаровиробників їхня фондозабезпеченість зменшилася у 4,5 раза. Щорічне зношення основних засобів, насамперед технічних, у 10 з лишком разів перевищує їх оновлення. Тільки за минулий рік кількість тракторів, комбайнів та сільськогосподарських машин скоротилася на 8-10%. Технологічна потреба в них забезпечується тільки наполовину, а простої через відсутність коштів на ремонт сягають 25-30% від усього парку.

Значно зросло навантаження на техніку. Зокрема, на зернозбиральний комбайн воно у 1,4 раза більше, ніж у Росії, і в 4 рази - ніж у розвинених країнах Заходу. Наслідком цього є втрата до третини вирощеного врожаю.

В останні роки розпочалось відродження вітчизняного сільгоспмашинобудування, забезпечення аграрного сектора технікою. Створено та модернізовано близько 2,4 тис. найменувань машин і обладнання, які раніше в Україні не виготовлялися. Це дозволило у 2000 р. підвищити забезпеченість технологічних процесів у аграрному секторі вітчизняною технікою до 78%.

Практично вирішено проблему виконання замовлень споживачів на постачання тракторів, техніки для обробітку грунту, машин для внесення добрив та хімічного захисту рослин, дощувальних установок, обладнання для кормовиробництва та запасних частин.

Завдяки запровадженню лізингу за 1998-2000 рр. у сільське господарство на-дійшло 8,6 тис. одиниць тракторів, комбайнів та інших сільськогосподарських машин більш як на 400 млн. грн.

У 2001 р. передбачається майже удвічі збільшити обсяги виробництва сільськогосподарської техніки та машин і обладнання для переробки сільгоспсировини.

Однак технологічна потреба сільськогосподарського виробництва у машинах та обладнанні поки ще задовольняється менш як наполовину, а з урахуванням фізичного зношення - на чверть.

Це вимагає нових підходів до формування системи матеріально-технічного забезпечення приватних сільськогосподарських формувань за ринкових умов. Вона повинна створюватися і функціонувати на засадах:

   здійснення єдиної державної технічної політики, координації державних і регіональних програм розвитку машинобудування відповідно до вимог ринку, комплексного постачання сільськогосподарським товаровиробникам техніки, забезпечення еквівалентності її вартості платоспроможності покупців, формування повноцінного ринку техніки, вузлів, агрегатів і запасних частин;

   удосконалення та розширення застосування фінансового лізингу за участю державного і місцевих бюджетів, приватних інвесторів, машинобудівних підприємств та сільськогосподарських товаровиробників;

   інноваційного інвестування, освоєння виробництва нових видів техніки, підвищення її ефективності, зниження енергоматеріалоємності, комбінування та інтегрування технологічних процесів і операцій, модульно-блочної побудови потужних агрегатів та комплексів, адаптації вітчизняних стандартів машинобудування до світових та сертифікації систем якості виробництва згідно з міжнародними стандартами.

Для прискорення розвитку в аграрній сфері фінансового лізингу доцільно створити на базі діючих структур Національну акціонерну компанію "Украгролізинг".

Міністерству аграрної політики, Держкомпромполітики слід активніше розвивати фірмове та гарантійне технічне обслуговування, створювати сервісні структури, технічні центри, дилерські та прокатні пункти, машинно-технологічні станції, фірмові магазини тощо.

4.2. Формування ринку матеріальних ресурсів для села

Для дальшої стабілізації та піднесення у 2001 р. виробництва продукції рослинництва потрібне широкомасштабне запровадження інтенсивних технологій вирощування сільгоспкультур, інтегрованих схем внесення добрив, насінництва, захисту рослин, здійснення комплексу робіт з підвищення родючості грунтів.

За останні роки у сільському господарстві значно зменшились обсяги застосування мінеральних добрив. У 1999 р. їх було внесено 417,7 тис. т, або по 18 кг діючої речовини на 1 га посіву, що у 8 разів менше проти 1990 р.

Одна з причин цього - різке підвищення цін на добрива. Хімічні підприємства відпускають їх вітчизняним сільськогосподарським товаровиробникам дорожче, ніж на експорт, за цінами, вищими від світових. Мінекономіки України та Антимонопольний комітет повинні нарешті повернутися обличчям до цієї проблеми.

Потужностей вітчизняного хімічного комплексу цілком достатньо для задоволення потреб у добривах (крім калійних), проте сьогодні вони використовуються менш як наполовину. У свою чергу сільське господарство споживає лише чверть вироблених добрив.

У минулому році зроблені перші кроки у становленні ринку цих ресурсів. Вперше більше половини добрив було закуплено сільгоспвиробниками безпосередньо на ринку, поза державними схемами. Кабінет Міністрів України повинен зробити все можливе для підтримки та розвитку цього досвіду, передусім у створенні необхідної інфраструктури та наповнення її реальними товаропотоками.

Багато належить зробити для широкого застосування сучасних засобів захисту рослин. Обсяги пов'язаних з цим робіт скоротилися порівняно з 1990 р. у 10 разів. Пестицидів в Україні нині використовується лише 0,4 кг на 1 га ріллі, що в десятки разів менше, ніж у країнах з розвиненим сільським господарством. На вітчизняному ринку засобів захисту рослин монопольне становище належить препаратам іноземного виробництва, які продаються за високими цінами.

У той же час Україна має власний потужний науковий та виробничий потен-ціал і здатна виробляти продукцію на 25-30% дешевшу від імпортних аналогів.

Це зобов'язує Уряд, інші органи виконавчої влади та управління вжити енер-гійних, комплексних і невідкладних заходів для відродження вітчизняного виробництва засобів захисту рослин, формування мережі оптової та роздрібної торгівлі ними, підтримки власних виробників.

За роки кризи значною мірою втрачена спеціалізація у галузі насінництва. Більшість товарних господарств самостійно займаються виробництвом насіння, його очисткою та підготовкою до сівби. Якість такого матеріалу низька, погіршуються сортозаміна і сортооновлення.

Назріла потреба у прискореному формуванні в насінництві ринкового середовища із мережею оптової і дрібнооптової торгівлі продукцією, підвищенні зацікавленості сільськогосподарських підприємств у виробництві високоякісного насіння, виходу на внутрішній і зовнішній насіннєвий ринок.

Враховуючи обширність зон ризикованого землеробства, в галузі насінництва потрібне створення достатніх обсягів (не менше 15% від загальної потреби насіння) державного страхового фонду.