Лекція № 1

Тема № 1. ІСТОРІЯ СВІТОВОЇ КУЛЬТУРИ ЯК НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА.

Мета лекції: ознайомлення із сутністю, загальною періодизацією та принципами дослідження культури, історичними закономірностями розвитку культури, правом як феноменом культурно-цивілізаційного процесу.

Опорні поняття: культура, духовна культура, матеріальна культура, світова культура, діяльнісний та аксиологічний підходи, цивілізація, культурно-історичний процес, адаптація, інкультурація, соціалізація, десоціалізація, ресоціалізація, акультурація, асиміляція, культурна дифузія, культурна експансія.

ПЛАН

1. Предмет і завдання курсу, його місце в системі юридичної освіти.

2. Поняття та історична типологія культури.

3. Форми залучення до культури та розповсюдження культури.

4. Право як феномен культурно-цивілізаційного процесу.

1.1. Предмет і завдання курсу, його місце в системі юридичної освіти.

Загальним завданням курсу «Історія світової культури» є сприяння всебічному розвитку студентів як особистостей, підготовка фахівців з високою естетичною культурою, розвиток розумових здібностей та високих моральних якостей, ознайомлення у найбільш концентрованій формі із духовними надбаннями людства в процесі його розвитку, з’ясування цивілізуючої ролі права в процесі розвитку світової культури.

Навчальною метою курсу є усвідомлення основних напрямів і домінант розвитку культурно-історичного процесу, базових світових культурних цінностей, засвоєння головних категорій теорії культури; ознайомлення з основними етапами розвитку всесвітньої культури; вивчення та осмислення основних проблем історії культури, формування уявлення про право як феномен культури.

Зростання гуманістичних підмурків сучасної освіти в умовах глобальної кризи (екологічна та ін.) і в зв'язку із загрозою загибелі людства. Зростання ролі індивіда в сучасному суспільстві та проблема відповідальності. Культура як інтегративна категорія, що відображає зростаючі устремління протистояти руйнівним тенденціям історичного розвитку.

1.2. Поняття та історична типологія культури.

Термін "культура" та його значення; історичний та теоретичний підходи як основні напрями (вектори) вивчення культури. Кумулятивний характер функціонування культури. Походження і зміст терміна “культура”. Культура і природа. Природні і культурні аспекти людського існування. Діяльнісний та аксіологічний підходи щодо визначення сутності культури.

Культура і історія: історизм культури. Історичної типології культури та варіанти підстав типологізації. Варіант історичної типології: культури архаїчні, традиціоналістські та індивідуально-творчі, їх співвіднесенність із традицією та рефлексією. В основі виділення цих типів – свідомість. Формаційний (марксизм, його підстава - спосіб виробництва) і цивілізаційний підходи. Концепції локальних циклічних культур (цивілізацій): М.Данілевський, О. Шпенглер, А.Тойнбі та протилежна позиція про єдність культурно-історичного процесу. П.Сорокін: ідея хвилеподібного руху культурних суперсистем (іденаціональний, чуттєвий, ідеалістичний, еклектичний типи). Історичні етапи становлення світової культури.

1.3.Форми залучення до культури та розповсюдження культури.

Культура і людське суспільство: соціальність культури. Роль виховання і освіти в соціалізації людини. Форми залучення до культури та розповсюдження культури: соціалізація — вростання в суспільство, становлення людини соціальної, формування особистості; десоціалізація та її наслідки в культурі. Інкультурация (навчання людини традиціям і нормам поведінки в конкретній культурі); аккультурація - процес засвоєння необхідних для життя і позитивно сприйнятих норм і цінностей чужої культури, які нашаровуються на традиції і звичаї рідної культури. Аккультурація — необхідний елемент міжкультурної взаємодії, коли представники різних культур намагаються зрозуміти один одного. Адаптація та асиміляція, культурна дифузія та культурна експансія - приклади.