24. Маснюк Наталя

Проективні методи

Теоретичними джерелами проективного методу є психоаналіз, холістична психологія, експериментальні дослідження. Проективні методики, з погляду психоаналізу, спрямовані на діагностику причин дезадаптації особистості, несвідомих потягів, конфліктів. Холістична психологія внесла в проективний метод розуміння особистості як цілісної, унікальної системи. Експериментальні дослідження довели, що відповідь респондента є результатом складної пізнавальної діяльності, що поєднує в собі когнітивні(пізнавальні) та афективно – мотиваційні компоненти особистості.

Проективні методики спрямовані на вимір властивостей особистості й особливостей інтелекту.

Від стандартизованих методів вони відрізняються:

• особливостями стимульного матеріалу(особистість структурує стимульний матеріал, завдяки чому проектує свій внутрішній світ);

• особливості поставленого перед респондентом завдання(неструктуроване завдання дає необмежену кількість різноманітних відповідей і респондент не здогадується, що саме його відповіді є предметом інтерпретації експериментатора);

• особливості обробки й інтерпретації результатів(деякі методики не мають математичного апарата та норм для об’єктивної обробки отриманих результатів).

Класифікація проективних методик

1.Методики доповнень(набір слів, незакінчених речень та питань з певною кількістю відповідей).

2. Методики інтерпретації (набір малюнків, фотографій).

3.Методики структурування( малоструктурований стимульний матеріал).

4.Методики вивчення експресії (аналіз почерку, особливостей мовної поведінки).

5.Методики вивчення продуктів творчості(малюнок, створений респондентом).

Присяжнюк Яна, Грибінчик Марина

Методи соціально-педагогічного дослідження

Методи соціально-педагогічного дослідження можуть розрізнятися за джерелом отримання інформації та поінформованості учасників:

1. Сам досліджуваний.

2. Дослідник.

3. Архівні записи

Соціальний психолог Дзуки Е. (Міланський університет) виділяє такі методи соціально-педагогічних досліджень:

Експериментальні, що дозволяють встановити відноси­ни причинності.

Описові:

а) методи спостереження спонтанної поведінки в природ­них чи лабораторних умовах;

б) кореляційний, який дозволяє вивчити співвідношення між різними змінними;

в) генетичні методи, які вивчають розвиток суб'єктів:

• лонгітюдні (аналізують розвиток поведінки в різному віці одних і тих самих суб'єктів);

• метод поперечних зрізів (порівнюються групи підлітків різного віку).

Історичні методи:

а) дослідження подій теперішніх і минулих;

б) дослідження окремих випадків.

Всі методи дослідження можуть бути згруповані за такими параметрами:

1. Рівень наукового пізнання - теоретичний чи емпіричний. Відповідно можуть бути виділені методи теоретичного дослі­дження (апроксимація, аксіоматизація, екстраполяція, моделю­вання та інші) і методи емпіричного дослідження (спостереження, бесіда, експеримент, тест тощо).

ч). Характер дій дослідника-педагога з об'єктом. Це може бути:

а) вивчення об'єкту (всі перераховані методи теоретичною та емпіричного дослідження);

б) обробка отриманих даних (якісна і кількісна, різні рівні математично-статистичної обробки);

в) методи презентації отриманих даних (таблиці, графіки схеми).

Враховуючи такі принципи, як системність, комплексність, також принцип єдності свідомості та діяльності, соціальна педагогіка в кожному конкретному дослідженні використовує комплекс методів, однак один з них завжди виступає як основний, інші - додаткові. У практичній діяльності соціального педагог основними виступають спостереження та бесіда, які доповнюються експериментом, анкетуванням та аналізом продуктів діяльності чи документації.

Іванової Любові

Спостереження як метод соціально педагогічного дослідження

Спостереження відіграє дуже важливу роль у житті людини, тому що це -

• активне чуттєве сприйняття;

• одержання життєвого досвіду;

• найбеспосередніший спосіб збору даних;

• вихідна форма пізнання.

Наукове спостереження – це спеціально організоване і цілеспрямоване, систематичне і планомірне сприйняття досліджуваного об’єкту, явища, процесу у природних або спеціально створених умовах.

Ознаки спостереження:

• невідомість іншій людині;

• складність висновків про внутрішнє на підставі зовнішнього;

• індивідуальні особливості проявів станів можуть бути різні;

• можемо собі уявити чужі переживання настільки, наскільки були в таких умовах.

Відмінності наукового спостереження від побутового полягають у тому, що під час наукового спостереження:

• чітко визначаються мета і конкретні завдання;

• розробляються програма і план;

• результати спостереження обов’язково фіксуються;

• одержані дані обробляються з дотриманням усіх дослідницьких вимог.

Класифікація спостережень:

5. за ступенем формалізованості:

• контрольоване (є розроблений план);

• неконтрольоване (загальний план).

6. залежно від розташування спостерігача:

• зовнішнє (не бере участі в подіях);

• внутрішнє (є учасником подій).

7. за характером:

• систематичні (тривалий час);

• несистематичні (значні події).

8. за формою:

• стандартизоване (визначені етапи, вимоги, критерії оцінювання);

• не стандартизовані (початковий етап, орієнтація в проблемі).

Переваги спостереження:

• використання методу одночасно з розгортанням явища;

• можливість безпосереднього сприйняття поведінки людей (конкретні умови);

• широке охоплення подій, взаємодії;

• незалежність об’єктів спостереження від спостерігача.

Недоліки спостереження:

• обмеженість і частковий характер ситуації спостереження;

• неможливість повторення спостереження;

• вплив на якість результатів спостереження індивідуальних особливостей дослідника;

• не розкривається внутрішній аспект явища.

Калінчук Оксани

Експериментальні методи соціально-педагогічного дослідження

План

1. Експеримент як метод соціально-педагогічного дослідження.

2. Ділові та рольові ігри.