8.Лонгітюдний метод

Лонгітюдний метод є особливим методом спостереження.

Його мета - встановлення причин внутрішніх індивідуальних змін у одного індивідуума, різних індивідуумів і в різних групах, які відбуваються в різні періоди життя одного об’єкту. Переваги лонгітюдного методу.

1. Лонгітюдний метод пояснює зміни, які відбуваються у відповідності з віком. Передбачає спостереження чи діагностування одних і тих самих об’єктів дослідження на протязі певного часу. Отже, увага приділяється змінам усередині самого індивіда, а не змінам між індивідуумами.

2. Даний метод дозволяє порівняння з іншими індивідуумами. 3. Даний метод дозволяє порівнювати зміни, які відбуваються за умов різних зовнішніх впливів.

4. Для отримання даних можна використовувати тести, анкети, метод спостереження.

Недоліки лонгітюдного методу:

1. Час (потрібно багато часу, щоб закінчити дослідження).

2. Відсів (може трапитися так, що тих, кого досліджували неможливо знайти). 3. Повторення випробувань (може знизитися валідність дослідження: люди вивчили відповіді, почали грати ролі, які не відповідають їх сутності тощо). 4. Старішання теоретико-методологічного апарату, який використовувався на початку дослідження

Політанська Вікторія, Григорчак Оксана

8. Метод аналізу документів

Метод аналізу документів є одним з обов’язкових, з якого починаються практично всі дослідження. Методи аналізу документальних джерел поділяються на традиційний, неформалізований формалізований конвет - аналізу.

Традиційний метод аналізу документів грунтується на загальних логічних операціях аналізу і синтезу, порівняння, визначення, оцінки, осмислення.

Формалізований стандартизований метод аналізу змісту документальних джерел ( контент – аналіз) був введений як альтернатива традиційним неформалізованим методам з метою подолання суб’єктивних викривлень у сприйнятті та інтерпретації змісту документів.Він полягає в аналізі словника тих чи інших документів, фіксуванні частоти вживання окремих понять з наступною кількісною обробкою отриманих даних.

У психолого- педагогічній діагностиці контент – аналіз найчастіше використовується як допоміжний метод або процедура обробки даних, що одержані під час інших досліджень.

Документи, які аналізує соціальний педагог, поділяються на статистичні

9 у числових виразах) і словесні (тексти); офіційні і неофіційні; колективні суспільні і особисті; первинні ( безпосереднє спостереження) і вторинні ( узагальнені; мимовільні ( незалежно від дослідника) і задані ( по завданню).

Аналіз документів дає можливість соціальному педагогу побачити важливі сторони соціальної дійсності в динаміці, допомагає виявити особистості поведінки,, характеру окремих індивідуумів, отримати відомості, необхідні для опису тих чи інших груп, систем, структур, простежити динаміку взаємодії між окремими людьми, групами.

Григурко Аліна

9.Кореляційний метод

За допомогою кореляційного методу вивчається відношення між двома змінними, не опосередковане втручанням дослідника. Таким чином, відсутні які-небудь маніпуляції зі змінними, вивчається також відношення між подіями і виражається кількісним чином. Для розрахунку ступеня кореляції використовують формули математичної статистики. Кореляція може бути позитивною, тоді при збільшенні значення однієї змінної, інша теж збільшується. Від’ємна кореляція: коли при збільшенні однієї змінної, інша зменшується.

При кореляційному методі існує складність інтерпретації даних, яка виникає за рахунок того, що коли виявляється відношення між двома змінними, зрозуміло, що вони пов’язані між собою, але не завжди можна зрозуміти, яка змінна впливає на іншу, тобто напрямок впливу. Інша складність інтерпретації полягає в тому, що можливе втручання третьої змінної.

Отже, метод кореляції є важливим для вивчення багатьох залежностей, але він має свої обмеження. Кореляція не означає причинно-наслідкового зв’язку. Соціальний педагог, який використовує даний метод, не повинен робити поквапливих висновків про те, що один фактор є причиною іншого, якщо є певна залежність між двома змінними.

Методика використання кореляційного методу може передбачати отримання результатів його використання з метою подальшого узагальнення причин явища, а потім на базі цього проведення експериментального дослідження.

Подобій Катерина, Окульська Ірина

Експериментальні методи соціально-педагогічного дослідження

Експеримент як метод соціально-педагогічного дослідження

Метод експерименту – це засіб отримання інформацій про кількісні та якісні зміни показників діяльності та поведінки об’єкта внаслідок дії на нього певних факторів, якими можна керувати і котрі можна контролювати. Застосування такого методу доцільне тоді, коли треба розв’язати завдання, пов’язані з реагуванням тієї чи іншої групи на внутрішні та зовнішні фактори, які вводяться зовні у штучно створених і контрольованих умовах.

Загальна логіка експерименту:

- вибір певної експериментальної групи;

- вміщення її у незвичну експериментальну ситуацію;

- простеження спрямованості, сталості змінних характеристик, які настали внаслідок дії введеного фактора.

Експериментальний метод має три основні стратегії дослідження.

1. Польові експерименти передбачають систематичне спостереження досліджуваного об’єкту, а також пряме маніпулювання однією чи декількома величинами.

2. Лабораторний експеримент – це стратегія, яка допомагає експериментатору максимально контролювати умови, в яких ведеться спостереження за поведінкою.

3. Вибіркові дослідження і оцінні завдання – обидві ці стратегії вивчають звіти, які суб’єкти подали про себе, свою діяльність. Тобто вивчається поведінка, яка є відповіддю на питання дослідника, а не реакцією на специфічний контекст.

Експериментальне дослідження складається з трьох етапів:

I етап – констатуючий, тобто одна чи дві змінні вимірюються до експериментального втручання.

II етап – формуючий (безпосередньо хід експерименту). Повинні бути експериментальна і контрольна групи. Експериментальна – це та, яка підлягає експериментальному втручанню. Контрольна група не підлягає експерименту і слугує для контролю за результатами, отриманими в експериментальній групі.

III етап – за допомогою різних методик з’ясовується, чи можна констатувати які-небудь зміни в експериментальній групі в порівнянні з результатами констатуючого етапу, тобто чи викликало експериментальне втручання певні зрушення.

Мартинюк Оксана., Мартинюк Світлана.

Особливості тестування як методу у соціально - педагогічному дослідженні

Тест – стандартизований, часто обмежений в часі іспит, призначений для встановлення кількісних (і якісних) індивідуально психологічних відмінностей.

Об’єктивність, валідність і надійність – вимоги, які повинні задовольняти кожен тест.

Етапи стандартизації

На етапі розробки тесту, а також будь- якого іншого методу проводиться процедура стандартизації, що включає три етапи :

Перший етап стандартизації тесту полягає в створенні однакової процедури тестування.

Другий етап стандартизації теступолягає у визначенні норм виконання тесту.

Третій етап стандартизації тесту полягає в створенні однакової оцінки виконання тесту: стандартної інтерпретації отриманих результатів і попередньої стандартної обробки.

Види тестів за змістом

За змістом тести поділяються на чотири класи:

1. Тести інтелекту

2. Тести здібностей

3. Тести досягнень

4. Тести особистості

Види тестів за формою

За формою тести можуть бути:

а) індивідуальними і груповими

б) усними і письмовими

в) бланковими, предметними, апаратурними і комп’ютерними

г) вербальними і невербальними

Капітун Вікторія, Ницимайло Ірина

Педагогічна діагностика використовує загальновживані та власні методи досліджень.

Засоби, якими користується сучасна психолого-педагогічна діагностика, за своєю якістю розподіляються на дві групи: методики високого рівня формалізації і методики малоформалізовані..

До формалізованих методик належать тестування, анкетування, проективні техніки і психофізіологічні методики. Для них характерна жорстка регламентація процедури обстеження, стандартизація, надійність і валідність.

До малоформалізованих методик належать такі методи, як спостереження, опитування, аналіз продуктів діяльності. Ці засоби дають дуже цінні відомості про піддослідного, особливо коли предметом вивчення є такі психічні явища, які погано піддаються об’єктивізації або є надто мінливими.

Мало формалізовані діагностичні засоби не слід протиставляти суто формалізованим методам. Як правило, вони взаємно доповнюють один одного. Збиранню даних за допомогою тестів передує період ознайомлення з обстежуваними за деякими об’єктивними і суб’єктивними показниками. З цією метою можуть бути використані інтерв’ю, опитування, спостереження.

Методи соціально-педагогічного дослідження можуть розрізнятися за джерелом отримання інформації та поінформованості учасників:

1. Сам досліджуваний.

2. Дослідник.

3. Архівні записи.

Класифікація методів в залежності від характеру їх використання:

До описових методів збору даних належать: спостереження, бесіда, інтерв’ю, анкетування, тестування, аналіз продуктів діяльності лонгітюдний та кореляційний методи.

До експериментальних методів належать: соціометрія, ділові та рольові ігри, метод сфокусованого групового інтерв’ю

Пастушина Іванна

Ділові та рольові ігри як методи діагностики

Метод ділової гри передбачає відтворення предметного та соціального змісту професійної діяльності. До переваг даного методу слід віднести можливість виявлення умінь міжособистісної взаємодії, ступеня розвитку рефлексивних здібностей, умінь реагувати на ситуацію і швидко перебудовуватись.

Ділові ігри базуються на деяких принципах: відкритості, активності, зворотного зв’язку, «тут і тепер» тощо. Можливість соціально-педагогічного діагностування в процесі ділової гри забезпечується такими обставинами:1) ігровий процес підкоряється певним правилам; 2) характер гри знімає деякі обмеження поведінкових реакцій; 3) дані характеристики виявляються в емоційному ставленні до ігрової ролі; 4) педагог може діагностувати особистісні характеристики членів групи.

Рольова гра – це цікавий метод, який дозволяє об’єднати психотренінгові ситуацію з діагностикою особистісних якостей і проблем дитини. Рольова гра керується, її характер чітко усвідомлюється педагогом.

У структурі рольової гри виділяють такі компоненти: ролі, вихідна ситуація, рольові дії. Ролі, які виконують учні можуть бути соціальними і міжособистісними; вихідна ситуація виступає як засіб організації рольової гри; рольові дії, які виконують учні, граючи певні ролі.

Вимоги до організації рольових ігор як методу попередньої діагностики:

1) основа гри – ситуація, адекватна реальним життєвим обставинам;

2) чітка організація;

3) рольова гра повинна бути сприйнята всією групою;

4) гра проводиться в доброзичливій атмосфері;

5) вміння педагога встановити контакт з дітьми.

Спостереження як метод соціально педагогічного дослідження

Спостереження відіграє дуже важливу роль:

• активне чуттєве сприйняття

• одержання життєвого досвіду

• найбеспосередніший спосіб збору даних

• вихідна форма пізнання.

Наукове спостереження – це спеціально організоване і цілеспрямоване, систематичне і планомірне сприйняття дослідження об’єкту, явища, процесу у природних або спеціально створених умовах.

Ознаки спостереження:

• невідомість іншій людині

• складність висновків про внутрішнє на підставі зовнішнього

• індивідуальні особливості проявів станів можуть бути різні

• можемо собі уявити чужі переживання настільки, наскільки були в таких умовах.

Класифікація спостережень:

1. за ступенем формалізованості:

• контрольоване (є розроблений план);

• неконтрольоване (загальний план).

2. залежно від розташування спостерігача:

• зовнішнє (не бере участі в подіях);

• внутрішнє (є учасником подій).

3. за характером:

• систематичні (тривалий час);

• несистематичні (значні події).

4. за формою:

• стандартизоване (визначені етапи, вимоги, критерії оцінювання);

• не стандартизовані (початковий етап, орієнтація в проблемі).

Нагнибіда Тетяна, Скоцеляс Олена

Особливості соціально-педагогічного дослідження

Специфіка соціально-педагогічної діяльності обумовлює характер і засоби отримання професійної інформації. Соціальний педагог змушений користуватися різними видами діагностики, пристосовуючи їх до власної мети. Таким чином, він є міждисциплінарним спеціалістом і повинен володіти методами соціологічного, педагогічного, психологічного і частково медичного дослідження.

Головною метою соціально-педагогічних досліджень стає забезпечення повноцінного психічного і особистісного розвитку дитини. Таким чином,діагностика не є набором методів класифікації та ранжування людей з певними онаками. Не можна звужувати цілі діагностування і до психологічного висновку про різницю між піддослідними та іншими представниками обраної сукупності.

Отже, соціально-педагогічна діагностикапрагне розробляти такі методи роботи, які б сприяли набуттю в дітей умінь подолання життєвих проблем.

Головне призначення соціально-педагогічного дослідження – це створення умов для проведення змістовної діагностико-розвивальної роботи, надання рекомендацій, здійснення психо-корекційних заходів. Ще Д. Ельконін відмічав, що необхідна спеціальна діагностика, спрямована не на відбір дітей, а на контроль за процесом їхнього психічного розвитку з метою корекції відхилень, які визначило дослідження. Він підкреслював, що контрольза процесом розвитку повинен бути досконалим, щоб виправлення можливих відхилень у розвитку починалась якомога раніше. Більше того соціальний педагог не просто ставить діагноз і розробляє програму подальшого розвитку тих чи інших сторін особистості, здібностей учня, а й стежить за виконанням даних ним рекомендацій і значною мірою сам здійснює частину корекційної, виховної (розвивальної) роботи.