3. Метод сфокусованого групового інтерв’ю

Ідея використання сфокусованих групових інтерв’ю як методу діагностики виникла в середині XX ст. у США.

У таких інтерв’ю заздалегідь визначається загальна тема бесіди і певне коло відкритих запитань. На відміну від групових інтерв’ю, сфокусоване групове інтерв’ю – не просто чергування запитань інтерв’юера і відповідей респондентів, а своєрідна дискусія. Застосування сфокусованих інтерв’ю стимулює виникнення нових запитань, а предмет розмови може набути несподіваних обрисів (у цьому гнучкість методу). Важливою умовою плідного використання СГІ є комфортність обстановки. Важливо, щоб кожен учасник фокус-групи не був скутий, обмежений часом, відчував увагу до себе, зумів налаштуватися на те, що цікавить дослідника. Це означає, що тема дискусії, логіка і форма запитань (кількість яких має не перевищувати десяти) визначаються заздалегідь і фіксуються в інструкції ведучого. Запитання обов’язково мають бути відкритими. Ведучий має спрямувати дискусію в русло необхідної теми, оскільки підходи до відповідей не завжди можна передбачити.

Збирання інформації відбувається в процесі спостереження за обговоренням пропонованих запитань, а також за невербальною поведінкою.

Групова взаємодія під час інтерв’ю дає змогу розкрити досвід, переживання респондента. Особливість СГІ – не досягання консенсусу, а з’ясування думок кожного з членів групи.

Ткачук Олена, Балюк Марина, Баліцька Ольга

4. Анкетування- метод масового збору інформації за допомогою спеціально розроблених опитувальників, які називаються анкетами. Анкетування ґрунтується на припущенні, що людина буде відверто відповідати на поставлені запитання(ці сподівання справджуються на 50%, що різко знижує надійність анкетування, звужує його діапазон, підриває довіру до об’єктивності результатів) Використовуються різні типи анкет: відкриті, закриті, іменні або анонімні, повні і неповні, пропедевтичні і контрольні.

Одним з різновидів є рейтингова анкета, де виставляється бал для оцінки (самооцінки) різноманітних якостей.

Вимоги до структури анкети:

Її складовими мають бути:

1. Вступ

2. Блоки простих питань, нейтральних за змістом

3. Блоки складних питань, які потребують аналізу і розряду, активації пам’яті, підвищеної зосередженості й уваги.

4. Заключні питання, які повинні бути достатньо простими, знімати психологічну напругу і давати можливість відчути респондентам, що вони брали участь у важливій і потрібній роботі.

5. «Паспортичка» ( блок питань про стать, вік, сімейний стан, місце проживання, національність, рідну мову, ставлення до релігії, освіту, професійну підготовку, місце праці, стаж роботи)

Педагогів анкетування приваблює можливістю швидкого масового опитування, можливої автоматизації обробки зібраного матеріалу.

Смільська Мирослава, Телюх Наталя

Особливості анкетування, як методу соціально-педагогічного дослідження

Анкетування – метод масового збору інформації за допомогою розроблених опитувальників, які називаються анкетами. Анкетування ґрунтується на припущені, що людина буде відверто відповідати на поставленні запитання.

Педагогів анкетування приваблює можливістю швидкості масового опитування, можливості автоматизації обробки зібраних результатів.

У соціально-педагогічному дослідженні використовуються різноманітні типи анкет: відкриті, що вимагають самостійного констатування відповіді; закриті, в яких учням доводиться вибрати одну з готових відповідей; іменні, що вимагають вказати прізвище опитуваного, та анонімні, які обходяться без нього; повні і неповні; пропедевтичні і контрольні.

Одним із різновидів є рейтингова анкета, де виставляється бал для оцінки (самооцінки) різноманітних якостей.

Вимоги до структури анкети

ЇЇ складовими повинні бути:

1.Вступ (звертання до респондентів з коротким викладом теми, мети, завдань опитування, назвою операції або служби, яка його проводить)

2.Блоки простих питань, нейтральних за змістом (крім пізнавальної мети вони забезпечують полегшене входження респондентів у процес опитування, пробуджують їх зацікавленість)

3. Блоки складних запитань, які потребують аналізу і роздумів, активізації пам’яті, підвищеної зосередженості)

4. Заключні питання, які повинні бути достатньо простими, знімати психологічну напругу.

5. «Паспортичка» (блок питань про стать, вік, сімейний стан, місце проживання тощо)

Відкриті питання – дослідник ставить питання і залишає вільне місце для власноручного запису відповіді респондента.

Закриті питання – це такі, на які а анкеті наведено в міру можливого повний набір варіантів відповідей, а респонденту лишається тільки позначити той варіант, який відповідає його думці.

Альтернативні питання передбачають вибір респондентами лише одного варіанту відповіді.

Неальтернативні питання допускають вибір декількох варіантів відповідей на одне й те ж запитання.

Напівзакриті питання – це така форма питання, коли спочатку перелічують усі можливі варіанти відповідей, але в кінці залишають місце для власноручної написаної відповіді.

Запитання-меню: вибрати будь-яке поєднання відповіді.

Дихотомічні: передбачають так/ні

За логічною природою запитання класифікуються на:

Основні: основна побудова висновків будується на відповідях на ці питання.

Запитання – фільтри: ставляться, щоб відсіяти некомпетентних осіб.

Контрольні: для перевірки правдивості.

Контактні : для встановлення контакту з респондентом.

Буферні: перевести увагу з одного на інше.

Прямі: Виявляють власну позицію.

Опосередковані: дозволяють посилити критичний акцент висловлювання.

За предметним змістом запитання можуть бути:

Про факти

Про знання

Про думку респондента

Про мотиви діяльності

Складне питання примушує респондента вирішувати одразу кілька завдань, замість того, щоб дати одну відповідь. Причина постановки таких питань криється в поспішності дослідника та переоцінці аналітичних здібностей респондента.

Наведене питання – питання, особливості формулювання якого доцільно випереджувати деякими поясненнями.

Делікатне питання примушує респондента давати пряму оцінку якостям, властивостям чи ознакам своїм особисто чи явищам оточуючого світу.

Поява делікатних питань – недооцінка дослідником небезсторонності респондентів. Під час складання анкет слід пам’ятати, що респонденти не прості реєстратори власних знань, почуттів, станів, а живі люди. Звертання до людей тільки як до джерел інформації веде до безцеремонності

Котлуш Юлія