- •Держава: поняття та ознаки.
- •Характеристика форм державного правління
- •Характеристика форм державного устрою та політичного режиму
- •Характеристика основних теорій походження держави
- •Поняття та основні ознаки права
- •Право як особливий вид соціальних норм
- •Поняття та ознаки, що характеризують норму права. Структура правової норми
- •Поняття джерела права та їх система
- •Нормативно-правові акти як джерела права.
- •Межі дії нормативно - правових актів: в просторі, у часі, за колом осіб
- •Систематизація законодавства : поняття, значення, форми.
- •Поняття галузі права та правового інституту.
- •Система права та система законодавства, їх співвідношення.
- •Поняття і форми реалізації права.
- •Застосування права, як особлива форма його реалізації
- •Характеристика стадій процесу застосування права.
- •Тлумачення правових норм: поняття, види та способи
- •Поняття і структура правовідносин
- •Юридичні факти: поняття, значення та види
- •20. Правомірна поведінка: її поняття та види.
- •21.Правопорушення: поняття ознаки та види
- •22. Склад правопорушення: поняття та зміст його елементів
- •23. Юридична відповідальність: поняття, мета і принципи
- •24. Види юридичної відповідальності. Заходи юридичної відповідальності
- •До основних ознак юридичної відповідальності належать такі:
- •25. Шлюб: поняття, ознаки, умови та порядок укладання
- •26. Припинення та розірвання шлюбу
- •27. Майнові права та обов’язки подружжя
- •28. Особисті права і обов’язки подружжя
- •29. Майнові права і обов’язки батьків і дітей
- •30.Поняття, предмет та метод цивільного права України
- •31. Обьєкти цивільно-правових відносин
- •32. Субьєкти цивільного права, їх загальна характеристика
- •33. Фізичні особи, як суб’єкти цивільного права України
- •34. Визнання особи безвісно відсутньою: підстави, порядок та наслідки
- •35. Оголошення особи померлою: підстави порядок та наслідки
- •36. Поняття та ознаки юридичної особи
- •37 Порядок та способи виникнення юридичних осіб
- •38 Підстави,порядок так способи припинення діяльності юридичних осіб
- •39 Правочин и поняття ознаки та види
- •40.Умови дійсності цивільних правочинів.
- •41.Визнання правочинів недійсними та правові наслідки виконання недійсного правочину.
- •42 Види недійсних правочинів
- •44.Поняття довіреності: форми та строки дії довіреності.
- •45 Зобов'язання:поняття,структура та види
- •46 Процес(порядок )укладання договору
- •47.Загальні умови виконання цивільних зобов’язань.
- •48 Способи забезпечення виконання зобов'язань
- •49 Поняття та способи припинення цивільних зобов'язань
- •50 Поняття,підстави та умови цивільно-правової відповідальності
- •51 Збитки поняття та їх структура
- •52 Види цивільно правової відповідальності
- •53.Поняття, предмет та метод трудового права України.
- •54 Поняття,умови та види трудового договору
- •55.Порядок укладання трудового договору . Документи необхідні при прийнятті на роботу.
- •56. Види зміни умов трудового договору
- •57 Загальні підстави припинення трудового договору
- •58.Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
- •59.Розірвання трудового договору з ініціативи власника.
- •60.Робочий час:поняття та види.
- •61.Режим та облік робочого часу.
- •62.Поняття і види часу відпочинку.
- •63.Відпустки:поняття та види.
- •64.Поняття трудової дисципліни. Дисциплінарна відповідальність, види дисциплінарних стягнень. Порядок їх застосування.
- •65.Заохочення як метод забезпечення трудової дисципліни.
- •66.Поняття, умови та види матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації.
- •67.Поняття трудових спорів,види та порядок їх вирішення.
- •68.Поняття, підстави адміністративної відповідальності.
- •69.Види адміністративних стягнень та їх зміст.
- •70.Органи, що розглядають справи про адміністративні правопорушення.
- •71.Поняття, структура та джерела кримінального права України.
- •72.Підстави кримінальної відповідальності. Поняття злочину та його ознаки.
- •73.Склад злочину та зміст його елементів.
- •74.Покарання: поняття,його мета та види покарань у кримінальному праві.
- •75.Обставини , що виключають суспільну небезпеку і протиправність діяння: необхідна оборона та крайня необхідність.
- •76.Стадії вчинення умисного злочину.
- •77.Поняття та види співучасті у злочину.
- •20. Правомірна поведінка: її поняття та види.
Тлумачення правових норм: поняття, види та способи
Тлумачення права — це особливий вид юридичної діяльності, яка полягає в з’ясуванні та роз’ясненні змісту правових приписів, зафіксованих у нормативних актах. Необхідність у ньому зумовлена тим, що сформульовані законодавством правові приписи носять загальний характер, в них відображені найзагальніші, найтиповіші ознаки відносин, які регулюються даним приписом.
Тлумачення не містить елементів правотворчості, тобто з’ясування та роз’яснення змісту правової норми не призводить до її зміни або створення нової. Незалежно від того, скільки разів припис, що міститься в нормативному акті, тлумачитиметься, він зберігає свою силу аж до його відміни або зміни рішенням уповноваженого на те правотворчого органу. Здійснювати тлумачення можуть будь-які суб’єкти, але юридична сила тлумачення при цьому буде різна.
Офіційне тлумачення виконується уповноваженими на те органами держави. Таке тлумачення обов’язкове для суб’єктів, які реалізують право, тобто має юридичну силу. Офіційне тлумачення може здійснюватися як органом, який видав нормативний акт, так і підпорядкованим йому органом, але в межах певної для нього компетенції. Щодо законів України, то право їх офіційного тлумачення належить Конституційному Суду України.
Неофіційне тлумачення норм права може здійснюватися будь-якими суб’єктами, в тому числі громадянами. Сприяючи, за умови обґрунтованості, успішній реалізації права, воно не має, на відміну від офіційного тлумачення, обов’язкового характеру.
Особливим видом неофіційного тлумачення є таке, що дається вченими-юристами і практичними працівниками (так зване доктринальне тлумачення). Його прикладом можуть бути коментарі до кодексів, що мають скоріше пізнавальне, ніж юридичне значення.
Поняття і структура правовідносин
Правовідносини — це суспільні відносини, врегульовані нормами права. Це саме життя норми права. Правовідносини — явище складне для реального сприймання, їх не можна побачити чи сприйняти органами чуттів. Реально можна лише спостерігати конкретну поведінку людей, наприклад продавця і покупця, які реалізують свої суб'єктивні права, передбачені цивільним законодавством. Через правовідносини особи можуть реалізовувати свої права та обов'язки, задовольняти свої інтереси. Правовідносини виникають в конкретній поведінці суб'єктів правовідносин (громадян, організацій, підприємств та ін.).
Правовідносини мають складну будову і включають такі елементи:суб'єкти;об'єкти;зміст;юридичні факти.
Суб'єктами правовідносин вважають їх учасників, що є носіями взаємних суб'єктивних прав та юридичних обов'язків. Розрізняють такі суб'єкти правовідносин:
фізичні та юридичні особи;
державні та громадські організації (органи держави, профспілки, партії, фонди, земляцтва, ветеранські, молодіжні організації тощо);
різні спільноти (трудовий колектив, нація, народ, населення відповідного регіону тощо).
Суб'єкти правовідносин повинні володіти правосуб'єктністю :
Правоздатність — це здатність суб'єкта бути носієм суб'єктивних прав та юридичних обов'язків.
Дієздатність — це здатність суб'єктів своїми діями набувати і самостійно здійснювати суб'єктивні права та виконувати юридичні обов'язки.
Деліктоздатність — це обумовлена нормами права здатність суб'єктів нести юридичну відповідальність за вчинені правопорушення.
Об'єкти правовідносин — це ті реальні соціальні блага, які задовольняють інтереси і потреби людей і з приводу яких між суб'єктами виникають, змінюються чи припиняються суб'єктивні права та юридичні обов'язки. їх поділяють на матеріальні й духовні блага, дії суб'єктів, правовідносини, результати їх діяльності, в тому числі й духовні.
Зміст правовідносин складають права та обов'язки його учасників (суб'єктів) та рівень їх здійснення на практиці.
Зміст суб'єктивного права (можливість певної поведінки) включає можливості:
діяти відповідно до свого бажання та користуватися соціальним благом, на оволодіння яким спрямоване суб'єктивне право;
вимагати певних дій від зобов'язаної сторони;
звертатися до суду, державного органу чи посадової особи щодо захисту свого права.
Змістом юридичних обов'язків (належної необхідної поведінки) є необхідність:
1.здійснення або нездійснення певних дій на вимогу уповноваженої сторони;
2.юридичної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання передбачених нормою права дій.
Залежно від тих чи інших ознак можна виділити такі види правовідносин:
1) за галузями права:а) конституційно-правові;б) кримінально-правові;в) цивільно-правові;г) трудові;
д) сімейно-правові;є) фінансово-правові тощо;
2) за кількістю суб'єктів (учасників):а) прості (між двома суб'єктами);б) складні (між трьома суб'єктами і більше);
3) за розподілом прав та обов'язків суб'єктів:а) односторонні (кожен суб'єкт має або лише право,або лише обов'язки, наприклад договір займу);б) двосторонні (кожен суб'єкт має і права, і обов'язки, наприклад договір купівлі-продажу);
4) за характером дій зобов'язаного суб'єкта:а) активні (суб'єкт повинен вчинити певні дії);б) пасивні (суб'єкт повинен утримуватися від вчинення певних дій);
5) за методом правового регулювання:а) договірні (виникають за волевиявленням сторін);б) управлінські (виникають на основі одностороннього волевиявлення уповноваженої сторони);
6) за дією у часі:а) довготривалі;б) короткотривалі;
7) за функціональною спрямованістю відповідних норм права: а) регулятивні;б) охоронні.
Юридичними фактами є конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.Юридичні факти поділяються на окремі групи за такими показниками:
юридичними наслідками — утворюючі, право-змінні, правоприпиняючі;
складом — прості (складаються з однієї обставини, якої досить для настання юридичних наслідків), складні (сукупність окремих обставин);
тривалістю у часі — одноактні (складаються з одноразового акту їх виявлення), тривкі, або сталі акти (тривають у часі);
наявністю волі суб'єктів (щодо волі учасників) — події, дії. Події — обставини, що не залежать від волі людини (стихійне лихо, досягнення певного віку, народження, смерть людини тощо). Дії — обставини, що залежать від волі людини. Дії бувають правомірні (відповідають вимогам правових норм) і неправомірні (протиправні — злочини, проступки).