7. Поняття та ознаки, що характеризують норму права. Структура правової норми

.

1. Правова норма пов'язана з державою. 2. Норма права має владний характер. 4. Це загальнообов'язкове правило поведінки, що має загальний характер, поширюючись на невизначену кількість випадків та невстановлене число суб'єктів. 5. Формальна визначеність норми виявляється у її зовнішньому прояві шляхом закріплення у тексті певного правового документа. 7. Гарантованість державою означає можливість створення системи гарантій реалізації норми, забезпечення необхідних умов для добровільного виконання приписів суб'єктами, а також застосування державного примусу до суб'єктів, які порушують нормативні установлення.

Традиційно вважається, що правова норма складається з трьох елементів: гіпотези, диспозиції та санкції. Вони складають ідеальну структуру норми.

Гіпотеза — це структурний елемент норми права, який вказує на певні життєві обставини, наявність чи відсутність яких надає можливість реалізувати закріплені у нормі права та обов'язки.

Даний структурний елемент має наступне значення:

— він визначає коло відносин, які регулюються правом;

— встановлює умови дії норми;

— вміщає факти, необхідні для виникнення чи зміни правовідносин;

— конкретизує абстрактний варіант поведінки, вміщений у нормі до певного випадку чи суб'єкта;

— визначає межі та сферу регулятивної дії диспозиції норми.

Диспозиція — це частина норми, що вказує на те, якою повинна бути поведінка суб'єктів при настанні умов, передбачених гіпотезою. Її значення у структурі права полягає у наступному:

— вона визначає вид відносин, що регулюються правом;

— визначає коло суб'єктів, які підпадають під дію права;

— характеризує зміст суб'єктивного права як варіанта можливої поведінки, що забезпечує інтереси певного суб'єкта права;

— визначає зміст юридичного обов'язку як виду необхідної поведінки, що вчиняється в інтересах уповноваженої сторони;

— характеризує вид правової норми (регулятивна, уповноважуюча, зобов'язуюча чи забороняюча).

Санкція — це частина норми, що передбачає засоби примусового впливу як результат невиконання чи порушення норми.

— забезпечує реалізацію диспозиції;

— визначає негативне ставлення суспільства до правопорушення;

— забезпечує повноваження порушених прав;

— забезпечує покарання винних у порушенні чи невиконанні норм;

— має доповнюючий характер, оскільки не застосовується при нормальному функціонуванні права.

8. Поняття джерела права та їх система

Джерело права – зовн форма закріплення норм права.

Під системою в науковій літературі прийнято розуміти безліч елементів, що знаходяться у зв'язку між собою та утворюють певну цілісність, єдність. Це ціле, складене з частин, взаємозв'язаних між собою, утворюючи при цьому певний порядок. Системність властива всім явищам суспільства, у тому числі і соціальним. Право також є вельми складною соціальною системою. Відомо, що в ході історичного розвитку юридичної форми окремі правові норми групуються в кожній країні в структуровану сукупність, утворюючи при цьому цілу правову систему.

Важливо пам'ятати, що система джерел права має в своїй основі певну правову систему даної держави. Система джерел права є вищим виразом системи права. Проте їх співпадіння не є абсолютним. На думку багатьох учених, систему права слід відрізняти від системи законодавства, оскільки система права є первинною, а система законодавства - вторинною. Перша характеризує внутрішню будову права, розміщення його норм по галузях і інститутах, друга відноситься до зовнішніх форм виразу права, характеризує стан джерел права.

Правовий звичай, правовий прецедент, норм правовий договір, норм правовий акт, правові принципи, релігійні догми, міжн правові угоди.