2. Факторний аналіз

Щодо факторів, то, на мою думку, на перше місце варто ставити групу історично зумовлених факторів: етнічний, оскільки саме етнічний фактор генерує багато гострих і кризових ситуацій, що виникають у сфері політики, відносинах між державними і внутрішньодержавними утвореннями, разом із територіальним фактором вони лежать в основі конфлікту. Другим важливим фактором є економічний, в основі якого – ресурси: вивідані поклади вуглеводневого палива, побудова шляхів їх експорту, в яких зацікавлені сусідні дежави.

Можна також виділяти фактори минулого часу, до яких відносять виступи, дії органів державної влади, які певним чином впливають на розвиток подій конфлікту і його врегулювання, до таких можна віднести, наприклад, розстріл у вірменському парламенті 27 жовтня 1992р., в якому загинуло 8 вищих посадовців держави, засідання Мінської групи тощо.

В окрему групу можна виділити фактори теперішнього часу, до яких відносимо втручання третіх держав, внутрішньополітичні ситуації в Азербайджані, Вірменії, НКР.

Втручання інших держав є, мабуть, на даному етапі визначальним фактором у врегулюванні Нагірнокарабахського конфлікту. Так, Росія підтримує Вірменію, оскільки має зацікавленість у збереженні політичного, економічного та військового домінування в Закавказзі та не посиленні в цьому регіоні ролі третіх держав. Метою Росії є не стільки напрям, як сама нафта як незалежне фінансове джерело для Азербайджану, Казахстану, Туркменістану. Перехід південної частини Вірменії під юрисдикцію Азербайджану або міжнародних миротворчих сил остаточно закриє Росії вихід у регіон Південного Кавказу та Середнього Сходу.

Схожу позицію займає також Іран, в планах якого будівництво газопроводу Вірменія-Іран. Врегулювання конфлікту на користь Азербайджану може повністю ізолювати Іран на рівні регіону.

Діаметрально протилежною є позиція США, для яких є абсолютно прийнятним обмін територіями, що економічно вигідно для Штатів.

До факторів також можна віднести зацікавленість Євросоюзу й НАТО, зближення Туреччини і Вірменії, втручання Франції. Не останню роль також відіграє такий фактор як вплив ООН, даний вплив має змогу відбуватися безпосередньо через ОБСЄ.

Варто зазначити, що якраз усі перелічені в сукупності фактори і визначають перебіг конфлікту у Нагірному Карабасі.

3.Аналіз за діалектичними тріадами.

Тріада: «минуле-теперішнє-майбутнє»

В даному конфлікті минуле: визначальний вплив Російської імперії, а згодом – СРСР на ситуацію в регіоні, і, як наслідок – порушення етнотериторіального балансу між Вірменською та Азербайджанською республіками, в результаті якого сутички, війна 1991-1994 рр.

Теперішнє: намагання третіх держав задовольнити свої стратегічні інтереси, доклавши зусиль до розв’язання Нагірнокарабаського конфлікту. «Затишшя» у відносинах Азербайждану та Вірменії, яке загрожує зірватись у збройне протистояння

Майбутнє: розв’язання конфлікту, врегулювання мирним шляхом, таким як запропонований пакетний варіант, план Гобла, чи знову – збройне протистояння.

Аналіз за діалектичною тріадою «дія-взаємодія-процес»:

Нагірнокарабаський конфлікт, а точніше, активний його перебіг, бере свій початок із окремих дій Вірменії, таких, як наприклад петиція 1987 року про передачу Нагірного Карабаху Вірменії, резолюція 1988 року. Оскільки такі дії Вірменії загрожували втраті економічної цілісності Азербайджану, то з азербайджанської сторони також вдались до дій у відповідь, що в подальшому переросло у взаємодію, оскільки заходи держава одна щодо одної були неодноразовими, що надалі визріло у процес активного протистояння.

Схожу паралель можна провести щодо участі третіх держав, оскільки дії Азербайджану та Вірменії певним чином торкались їх інтересів, внаслідок чого треті держави почали взаємодіяти із Вірменією чи Азербайджаном, як наприклад Росія та Вірменія, надаючи окрему підтримку, оскільки Нагірнокарабаський конфлікт є тривалим, то дані міждержавні зв’язки взаємодії перетворились у стійкий процес взаємної підтримки.

Тріада «основне-головне-необхідно важливе»

У даному випадку основним є наявність протиріч між Азербайджаном, Вірменією щодо належності Нагірного Карабаху одній із даних держав. Головним є фактичні прояви протистояння, які відбуваються у політичній площині, однак можуть переходити і у військову. Необхідно важливим є необхідність врегулювання даних протиріч, остаточне закріплення Нагірного Карабаху за однією із держав. є фактичні протистояння, які можуть набувати і збройної форми.

4. Аналіз міжнародних відносин за трьома законами діалектики.

Закон «заперечення заперечення»:

• відображає об’єктивний закономірний зв'язок, спадкоємність між тим, що заперечується і тим, що заперечує. Цей процес відбувається об’єктивно як діалектичне заперечення елементів старого і утвердження елементів нового, тобто і в новому є старе, але в перетвореній формі.

У даному випадку заперечення означає знищення, заміну старої категорії чи якості новою, перехід однієї в якісно іншу, це пов’язано з поступальним характером розвитку подій. Розвиток можна спостерігати як спіраль – всі події на паралельних її відрізках мають велику схожість, однак вони ніколи не є тотожними. У природі Нагірнокарабаського конфлікту даний закон можна проглянути на прикладі того, що на початку ХІХ ст. Росія захопила території Азербайджану та Вірменії, намагаючись зосередити під своєю владою дані території, і згодом, ситуація повторилась, однак уже в іншій площині: на даний час Москва також намагається посилити свої впливи на Закавказзі. Ще одним яскравим прикладом може бути те, що на початку ХХ ст. конфлікт вирішувався збройним шляхом, далі перемістився з військової у політичну площину, однак згодом у 1991-1994 рр. знову переріс у військове протистояння – війну.

Закон «переходу кількісних змін в якісні»:

• розвиток здійснюється шляхом накопичення кількісних змін в предметі, що призводить до виходу за межі міри і раптовому переходу до іншої якості.

Використовуючи закон «переходу кількісних змін у якісні», можна зробити висновок, що якісне врегулювання конфлікту, тобто мінімізація жертв збройних протистоянь є пріоритетним на даному етапі для держав. Однією із суттєвих причин є те, що державам економічно невигідно вести війну, оскільки вона вимагає значних жертв і ресурсів. Тому Азербайджан і Вірменія намагаються врегулювати протиріччя шляхом політичної гри, до того ж, спираючись на підтримку третіх держав, а також міжнародних організацій. Крім того, важливим є те, що однією із причин конфлікту є населеність Нагірного Карабаху вірменами, а тому Вірменія не зацікавлена у тому, щоб гинуло її етнічне населення.

Закон «єдності і боротьби протилежностей»:

• є основним із законів діалектики, який визначає внутрішнє джерело руху і розвитку в природі, суспільстві та пізнанні. Причини руху і розвитку криються у внутрішніх суперечностях, притаманних внутрішнім процесам і явищам об’єктивної дійсності – боротьбі протилежностей. Кожен предмет, явище, процес є суперечливою єдністю протилежностей, які взаємно переходять одна в одну, перебувають в стані єдності й боротьби.

У нашому світі все протилежно, знаходиться у постійній боротьбі, але одночасно є єдиним. Так і у даному конфлікті, який має місце між різними етносами, у кожного з яких власний менталітет та релігія, культура, діаметрально протилежні погляди. Однак вірменське населення Нагірного Карабаху змушене перебувати із цим діаметрально протилежним азербайджанським «світом» в рамках однієї держави. Територія, за яку ведеться протистояння, в складі Азербайджану, незважаючи на те, що вірменський народ таки прагне до возз’єднання цієї території із Вірменією. З іншої сторони, навіть треті держави, які в багатьох сферах міжнародного життя є партнерами, у даному конфлікті виступають із взаємопротилежними поглядами і підтримкою. Держави, включаючи Вірменію і Азербайджан, знаходяться у процесі постійної боротьби, однак мета цього протистояння єдина.