21. Правовий режим майна суб’єктів господарювання Господарський кодекс України Стаття 133. Правовий режим майна суб'єктів господарювання

1. Основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права — право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (пра­ва володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.

2.Майно суб'єктів господарювання може бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна.

3. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.

Правовий режим майна - сукупність вимог, що пред’являються до майна в разі його набуття, використання в процесі господарської діяльності, вибуття. Правовий режим майна не слід сприймати лише з позиції розпорядчих можливостей суб’єкта. У господарській діяльності він виявляється в установленні особливих правил обліку майна, порядку погашення його вартості, віднесення вартості майна на собівартість і т. ін.

Для здійснення і господарської, і підприємницької діяльності   необхідною передумовою є володіння суб’єктами господарювання засобами виробництва, майном, що використовується в процесі цієї діяльності.

Майнову основу господарювання становить право власності — речове право, що характеризується найбільш повним, абсолютним, винятковим, безпосереднім і безстроковим володінням особи річчю, поєднане зі ставленням до речі як до своєї, обмеження якого допускається тільки в передбачених Конститу­цією і законом випадках.

Суб’єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб’єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб’єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених ГК.

Правову базу здійснення права власності становить ЗУ «Про власність» від 7 лютого 1991 року.

За ст.139 ГКУ майно - це сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються в діяльності суб’єктів господарювання і відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку цих суб’єктів.

Залежно від правових засад володіння майном при здісненні господарської діяльності визначається його правовий режим.

Під правовим режимом майна розуміють установлений правовими засобами порядок і умови придбання (присвоєння) майна, здіснення суб’єктами права повноважень володіння, користування та розпорядження ним, реалізація функцій управління майном, а також правова його охорона.

Якщо це визначення деталізувати, то можна виокремити такі елементи або структуру правового режиму:

1)  сукупність  правових норм,   що  регулюють  відносини  власності,   визначають форму власності, види майна, суб’єктів права власності, правомочності власника;

2)    правомочності    державних    організацій    по    здійсненню    права господарського відання чи права оперативного управління майном;

3) правоздатність суб’єктів господарювання в майнових відносинах;

4) встановлені правовими засобами порядок та умови розподілу майна по фондах, використання його в процесі виробничо-господарської та іншої діяльності, здобуття з нього корисних результатів;

5) функції та компетенцію керівників організації щодо управління майном та його ефективного використання з метою забезпечення статутної діяльності підприємства;

6) порядок і умови розподілу та використання прибутку (доходу);

7) установлені правовими засобами майнові взаємовідносини організації  як юридичної особи і держави, інших юридичних осіб і підприємців;

8) правову охорону майна суб’єкта господарювання.

Таким чином, правовий режим майна суб’єкта господарювання являє собою встановлені нормативними актами правила, можливі межі «панування»  суб’єкта господарювання над належним йому майном. Основу правового режиму майна суб’єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права – право господарського відання, право оперативного управління, а також право оперативного використання майна (ст. 133 ГКУ).

Господарська діяльність може здійснюватися також на основі таких речових прав, як право володіння, право користування тощо.

Крім того, майно може використовуватися суб’єктом господарювання на підставі оренди. Оренда — це засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Оренда регулюється нормами Цивільного кодексу України (глава 58), а також Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 р. та ЗУ «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 р.

Майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати: з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать; з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом; внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом;внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав;внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності; з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

Право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом.

Законодавець у ч. 1 ст. 144 ГКУ визначив порядок виникнення майнових прав і обов'язків суб'єкта господарювання, зазначивши серед іншого протиправні дії. Так, спричинення збитку іншій особі є юридичним фактом, що породжує обов'язок відшкодувати його потерпілому, наприклад, вартість пошкодженого майна. Придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав створює зобов'язання відшкодувати потерпілому його втрати.

Іншими обставинами, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав і обов'язків, можуть бути інші дії фізичних і юридичних осіб. Чисельність і різноманітність громадських стосунків, регульованих господарським законодавством, пояснює розмаїття юридичних фактів, що є підставами виникнення господарських зобов'язань. Вичерпного переліку таких підстав чинне законодавство не містить.

Так, відповідно до вимог ст. 147 ГКУ майнові права суб'єктів господарювання охороняються законом. Вилучення державою майна суб'єкта господарювання допускається лише у випадках, на підставах і в порядку, передбачених законом.