Забруднення атмосферного повітря

Забруднення атмосфери – це будь-яка зміна складу і властивостей повітря, що негативно впливає на здоров’я людей, тварин, стан рослинного покриву та екосистеми.

Забруднення атмосфери може бути природнім і штучним (антропогенним) (табл. 4.2).

Таблиця 4.2 – Класифікація забруднень атмосферного повітря

Природне забруднення	Штучне забруднення
1. Вулканічна діяльність 2. Вивітрювання гірських порід	1. Газоподібні речовини: CO2 , SO2 , NOX, , Озон
3. Вітрова ерозія 4. Пилок квіткових рослин 5. Дим від лісових і степових пожеж;	2. Рідкі речовини: кислоти, луги, розчини солей;
6. Домішки, які надходять з природних джерел, а саме, пил космічного, пил вулканічного, рослинного походження, продукти ерозії ґрунту, тумани, гази вулканічного походження.	3. Тверді речовини: канцерогенні речовини, свинець та його сполуки, ртуть, кадмій, органічний і неорганічний пил, сажа, смолянисті речовини.

До головних підприємств - забруднювачів атмосферного повітря, належать підприємства: теплоенергетики, металургійного комплексу, нафтовидобувної і нафтохімічної промисловості, автотранспорт, підприємства, які виготовляють будматеріали та інші.

Антропогенне забруднення атмосфери

Різні негативні зміни атмосфери Землі пов’язані головним чином із змінами концентрації другорядних компонентів атмосферного повітря.

Теплові електростанції забруднюють атмосферу викидами, що містять сірчистий ангідрид, диоксид сірки, оксиди азоту, сажу, яка є носієм смолистих речовин, пил і золу, що містять солі важких металів.

Найбільший внесок в забруднення атмосферного повітря роблять комбінати чорної металургії, де діє доменне, сталеплавильне, прокатне виробництва, гірничорудні цехи, агломераційні фабрики, заводи коксохімічні та по переробці відходів основних виробництв, теплоенергетичні установки. Викиди цих підприємств містять оксид вуглецю, сірчистий ангідрид, пил, оксиди азоту, сірководень, аміак, сірковуглець, аерозолі хрому і марганцю, бензол, фенол, піридин, нафталан.

Кольорова металургія - забруднює атмосферу сполуками фтору, кольорових і важких металів (часто у вигляді аерозолів), парами ртуті, сірчистим ангідридом, оксидами азоту, оксидом вуглецю, поліметалічним пилом, смолистими речовинами, вуглеводнями, що містять бенз(а)пірен.

Машинобудівні і металообробні підприємства викидають в атмосферу аерозолі сполук кольорових і важких металів, зокрема, пари ртуті, та органічних розчинників.

Нафтопереробна і нафтохімічна промисловість є джерелом таких забруднювачів атмосфери: сірковень, сірчистий ангідрид, оксид вуглецю, аміак, вуглеводні, у тому числі бенз(а)пірен.

Підприємства неорганічної хімії викидають в атмосферу оксиди сірки й азоту, сірководень, аміак, сполуки фосфору, вільний хлор, оксид вуглецю.

Підприємства органічної хімії викидають в атмосферу велику кількість органічних речовин, пари соляної кислоти, сполуки важких металів, сажу й пил.

Підприємства по виробництву будівельних матеріалів забруднюють атмосферу пилом, що містить сполуки важких металів, фтору, диоксиду кремнію, азбесту, гіпсу, тонкодисперсний скляний пил.

Важливим фактором, який визначає географію хімічного забруднення середовища, є автотранспорт. Географічні закономірності поширення забруднювачів дуже складні і визначаються не тільки конфігурацією мережі автомагістралей та інтенсивністю переміщення автотранспорту, але й великою кількістю перехресть, де транспорт працює на змінних режимах. Кількість моторизованого транспорту в усьому світі складає 630 млн. одиниць і вона ймовірно подвоїться в наступні 20 або З0 років. Наприклад, у США знаходиться в користуванні 40 млн. автомобілів, у Франції - 24 млн., лише в Парижі та його передмістях - 3,2 млн. У Західній Європі в середньому на два жителя припадає один автомобіль.

Забруднення навколишнього середовища автотранспортом - одне за найбільш небезпечних для здоров'я людини, бо вихлопні гази надходять у приземний шар повітря, звідки вони, практично, не розсіюються; до того ж будинки жилих кварталів, які знаходяться поряд з автомагістралями, є, так би мовити, екраном для вловлювання забруднювачів. У складі відпрацьованих газів автомобілів найбільшу питому вагу за об'ємом мають - монооксид вуглецю (0,5-10%), оксиди азоту (до 0,8%), неспалені вуглеводні (0,2-3,0%); альдегіди (до 0,2%) та сажа. В абсолютних величинах на 1000 л палива карбюраторний двигун викидає з вихлопними та картерними газами: 200 кг монооксиду вуглецю, 25 кг вуглеводнів, 20 кг оксидів азоту, 1 кг сажі, 1 кг сірчистих сполук.

Екологічний ефект впливу на здоров'я людини забруднення, пов'язаного з автотранспортом, залежить від складу забруднювачів. Він визначається не лише шириною завантажених автомагістралей, але й близькістю до них житлових будинків. Обстеження 5226 дітей у віці 1-5 років, проведене в Нью-Арку (США), показало, що в 10,8% дітей, які живуть вздовж доріг з інтенсивним автомобільним рухом, вміст свинцю в крові досягав 60 мкг% і більше (при нормі 40 мкг%). Якщо відстань від дороги становила 30 м, то підвищений, порівняно з нормою, вміст свинцю спостерігався у 8,1% дітей, а на відстані 60 м - лише в 4,7% дітей.

Вважається, що через вихлопні гази щорічно помирають тисячі людей (в одній Великобританії, за підрахунками, щорічно помирає 11000 чоловік), а збитки, які завдаються навколишньому середовищу, складають мільярди доларів.

За іншими підрахунками, від 15 до 18 млн. дітей у країнах. що розвиваються, страждають через високий вміст свинцю у крові.

В Індії, наприклад, установили, що між розумовими здібностями дітей і кількістю свинцю, який вони поглинають з повітрям, існує зв'язок. Розумові здібності знижуються, оскільки свинець при тривалому впливі отруює і руйнує мозок.

Крім свинцю, в атмосферне повітря з вихлопними газами надходять такі отруйні речовини, як чадний газ (монооксид вуглецю), оксиди азоту й сірки, бенз(а)пірен, озон. Вони викликають захворювання верхніх дихальних шляхів, серцево-судинної системи, різні онкопатології. Всередині машини рівень забрудненості, в три рази вищий, ніж ззовні. Тривале вдихання парів бензину викликає рак легенів