Обсяги зовнішньої торгівлі товарами з країнами єс
Російська Федерація залишається найбільшим торговельним партнером України (24,9% експортних та 30,1% імпортних надходжень). Але незважаючи на це, останнім часом склалася несприятлива ситуація. За підсумками 9 місяців 2011 року дефіцит зовнішньої торгівлі товарами у нас з Росією майже 7 млрд доларів. Це майже в 2 рази більше, ніж було до кризи (9 місяців 2008 року).
Серед найбільших торгових партнерів експортні поставки найбільше зросли до Казахстану – в 1,8 раза, Білорусі – на 34,8%, Туреччини – на 28,4%, Російської Федерації – на 18,4%, Німеччини – на 17%. Разом з тим зменшились обсяги експорту до Італії та Польщі.
У загальному обсязі експорту товарів збільшилась частка механічних машин, жирів і олій тваринного або рослинного походження, електричних машин, добрив, руд, шлаків і золи. Натомість зменшилась частка чорних металів, енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки, виробів з чорних металів, продуктів неорганічної хімії.
У загальному обсязі імпорту збільшилась частка наземних транспортних засобів, крім залізничних, чорних металів, електричних та механічних машин. Зменшилась частка енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки, полімерних матеріалів, пластмас.
Основу товарної структури зовнішньої торгівлі України, як і раніше, складають недорогоцінні метали та вироби з них, мінеральні продукти, механічне та електричне обладнання, транспортні засоби і шляхове обладнання, продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості.
У січні 2010р. експорт української давальницької сировини становив 3,6 млн.дол. Імпортовано готової продукції з української давальницької сировини на 8,4 млн.дол. У той же час в Україну надійшло іноземної давальницької сировини на 194,8 млн.дол. Експортовано готової продукції з імпортної давальницької сировини на 268,7 млн.дол.
Серед регіонів України найбільші обсяги зовнішньої торгівлі товарами припадали на м.Київ, Дніпропетровську та Донецьку області.
В сучасних умовах економічного розвитку України зовнішньоекономічні відносини — одна з найважливіших сфер її діяльності. Створення і розвиток цих відносин з усіма країнами світу, і особливо з найбільш розвинутими, сприятиме інтернаціоналізації виробництва, підвищенню рівня його технології та якості продукції. Тільки цим шляхом Україна зможе інтегруватися в Європейський і світовий ринок.
Удосконалення участі України в міжнародному поділі праці
Особливість сучасної геополітичної ситуації в Україні полягає в тому, що зв'язки з країнами СНД зазнають змін через нові реалії в галузі економічного і політичного суверенітету та орієнтацію на світові ціни. Одночасно поліпшились перспективи для економічної співпраці України з економічно розвинутими країнами, причому не тільки Європи, але й США, Японією, Канадою. З'явилась можливість проводити активнішу торговельну політику стосовно країн, що розвиваються, особливо на Близькому та Середньому Сході, в Південній та Південно-Східній Азії. Ці регіони можуть постачати нам нафту, бавовну, джут, чай каву, натуральний каучук в обмін на метал, машини та обладнання, зерно, цукор, тобто товари, попит на які у цих країнах та регіонах розширюється.
Для України на сучасному перехідному етапі розвитку її економіки особливо важливим є повне і ефективне використання зовнішніх економічних зв'язків для вирішення нагальних науково-технічних і господарських проблем.
Крім того, в Україні недосконалою є система управління зовнішньоекономічною діяльністю. До основних причин, що зумовило сучасний рівень розвитку зовнішньоекономічних зв'язків раїни, слід віднести такі.
По-перше, після розпаду колишнього Радянського Союзу стався значний розрив господарських зв'язків України з іншими країнами, і насамперед з Росією. Через це Україна втратила частину цих традиційних ринків збуту, зупинилося чимало підприємств 23 відсутність комплектуючих виробів тощо. Більше того, значною мірою втратила інтерес до виготовлених у нашій країні виробів, приладів, машин, а також виплавленого металу до внаслідок зростання їх енергомісткості та ціни. Тому навіть вироби, в яких вона зацікавлена, не можуть бути реалізовані на ринку, оскільки вони дорожчі за зарубіжні аналоги на 30—50%.
По-друге, переважання в експорті України паливно-сировиннної групи товарів, їх частка нині перевищує 70%, а разом з товари народного споживання становить понад 90%. По-третє, в структурі експорту низькою є частка машин, обладнання, об'єктів інтелектуальної власності. Згідно з даними Держкомстату України тільки 0,5% від загальної кількості вироблених цих видів машин і обладнання за своїми технічними характеристиками були конкурентоспроможними на світовому ринку.
По-четверте, в експорті незначною є частка товарів, які виготовляються відповідно до договорів про міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва.
По-п'яте, відмічається значне зростання частки бартерних операцій у зовнішньоекономічній та господарській діяльності в середині країни. Нині ця частка становить майже 80%.
Слід визначити пріоритетні напрями розвитку експортної спеціалізації, переорієнтуватися на виробництво наукомісткої продукції і ресурсозберігаючих технологій у сфері верстатобудівного літакобудування, в ракетно-космічній техніці та створенні надтвердих матеріалів.
В Україні необхідно налагодити виробництво імпортозамінної продукції, зокрема такої, як зернові, кормо- і картоплезбиральні комбайни, тролейбуси, автобуси, холодильники, автомобілі та ін.
По-шосте, слід заохочувати іноземних інвесторів. Найважливішою умовою цього є стабільність чинного законодавства у зовнішньоекономічній діяльності. Нині Україна, згідно з оцінкою міжнародних експертів, за створенням надійного інвестиційного клімату посідає лише 130-те місце в світі.
По-сьоме, важливо налагодити надійний державний контроль.
Вирішення цих нагальних проблем допоможе Україні вийти на зовсім новий рівень розвитку, наблизитися до рівня життя за європейськими стандартами.
Висновки
Розглянувши поняття міжнародного поділу праці, як вищого ступеня суспільного поділу праці, який є основою міждержавних економічних відносин і об’єктивною умовою загальної економічної взаємозалежності, неможливо не відмітити його актуальність для будь-якої держави. Він передбачає стійку концентрацію виробництва визначеної продукції в окремих країнах. Головним напрямком розвитку міжнародного поділу праці стало розширення міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва, що є формами міжнародного поділу праці і виражають його сутність. Поняття "міжнародний поділ праці" відображає явища та процеси поділу праці між суб’єктами різних країн і на наддержавному рівні. Грандіозні економічні, політичні та соціальні процеси останніх десятиліть суттєво вплинули на міжнародний поділ праці. Головним напрямком його розвитку стало розширення міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва.
Таким чином розвиток міжнародного поділу праці обумовлює необхідність підвищення продуктивності праці і зниження витрат виробництва.
Сьогодні Україна, як незалежна держава, має всі передумови для економічного розвитку. Цьому сприяють не лише природні умови, а й вигідне географічне розташування на перехресті торгових шляхів.
Україна є виробником ряду конкурентоспроможних на міжнародному ринку товарів і володіє значним банком унікальних технологій та наукових розробок, реалізація яких відкриє резерв нових можливостей для власного і світового прогресу.
Тим не менш ситуація в Україні бажає бути кращою, протягом 2008-2010рр. спостерігаємо відкритість національної економіки, що зумовлює значний вплив іноземного капіталу на українські галузі виробництва, тоді як український капітал значною частиною йде не на інвестування національного виробництва, а навпаки намагається швидше перебратись за межі держави.
Україна має достатні трудові й природні ресурси, сировинну базу та виробничі потужності, необхідні для її розвитку як незалежної, суверенної держави, інтеграції у світову співдружність, але їх раціональне використання є проблематичним в зв’язку з небажанням національного капіталу йти у напрямку державної стабільності. Головною проблемою є деформація системи економіки в Україні, замість того, щоб сприяти її розвитку капіталісти, в більшості своїй, роблять усе для збільшення власних коштів, не звертаючи уваги на наслідки, що за цим слідують. Лише після перебудування українського суспільства можна досягти бажаного рівня України у світі.
Література
Бандур С.І., Заяць Т.А., Терон І.В. Сучасна регіональна соціально-економічна політика держави: теорія, методологія, практика. - К.: РВПС України НАН України, 2002.
Кириленко В.В. ЕКОНОМІКА (навчальний посібник). URL: http://buklib.net/component/option,com_jbook/Itemid,36/catid,67.html
Козик В.В., Папкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. - К: Знання-Прес, 2000.
Кривенко К.Т., Музиченко А.С. Обґрунтування необхідності глибоких змін у структурі суспільного поділу праці / Проблеми формування ринкової економіки: Міжвідом. наук. зб. - Вип.8. - К.: КНЕУ, 2000.
Розміщення продуктивних сил: Навч. посіб. - К.: Либідь, 1996.
Розміщення продуктивних сил України: Підручник / М.О. Ковтонюк, М.О. Петрига та ін. / За редакцією Є.П. Качана. - К.: Вища школа, 1997.
Розміщення продуктивних сил: Навчальний посібник / В.В. Ковалевський, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенов та ін. / За ред.В. В. Ковалевського, О.Л. Михайлюк. - К.: Либідь, 1996.
www.Ukrstat.gov.ua