Лекція

Тема: Стилістичні засоби морфології. Варіанти відмінкових форм.

Мета:схарактеризувати систему частин мови, звернути увагу, якими стилістичними особливостями характеризується рід іменника, на особливість вживання назв особ за професією, посадою, званням.

План:

1. Система частин мови.

2. Прикметникові форми.

3. Дієслівні форми.

4. Службові частини мови.

5. Частотність уживання.

6. Варіанти відмінкових форм, різних частин мови.

Література

1. О. Заболотний, В. Заболотний, «Українська мова» 10 клас.

2. С.Глущик, О. Дияк, С. Шевчук « Сучасні ділові папери».

3. В. Жоліворонок, В. Бріцин, О. Татарченко « Українська мова в професійній діяльності».

4. Т.Антонюк « Українська мова за п\с».

Домашнє завдання:

Вивчити конспект.

Пригадайте

▪ Яка лексика вважається стилістично забарвленою, а яка – стилістично-нейтральною?

▪ У яких відмінках іменники, прикметники, займенники можуть мати па­ралельні форми?

Прочитайте тексти. У реченнях якого з них переважають іменники, а яко­го - дієслова? Який текст є динамічнішим? Чому?

1. Здається, часу я не гаю, а не встигаю, не встигаю! Щодня себе пере­магаю, віл суєти застерігаю, і знов до стрічки добігаю, і не встигати не встигаю, і ні хвилиночки ж не гаю! (Л. Костенко).

2. Зупинки. Аварії. Перон. Гучномовці. Зали чекання. Карти. Вагони -парії. Вагони - службовці. Вагони - аристократи. Люстра - електрична сестра орхідей. Черга. Буфет. Каси (Л. Костенко).

Мозковий штурм. Використання частин мови фактично не залежить від мовця, його вподобань, а визначається об'єктивно, зумовлюється тим, що стало причиною мовлення. Чи можемо ми в такому разі говори­ти про стилістичні можливості частин мови?

У межах кожної частини мови можна виділити форми, що мають більшу чи меншу стилістичну потужність. В іменниках стилістично виразними є категорії роду, числа, окремі форми відмінків.

Прикмет­никові форми.

Стилістичне забарвлення виявляють і деякі прикметни­кові форми. Зокрема, стилістично забарвленими є не­стягнені варіанти повних прикметників (високая, весели, далекеє) і короткі прикметники {дрібен, зелен, рад, срібен, здоров), які вживаються переважно у фольклорі, розмов­ному мовленні, поезії та надають мовленню урочистості й піднесеності. Наприклад: Ой і зійди, зійди ти, зіронько та вечірняя! Ой вийди, вийди, дівчинонько моя вірная! (Нар. творчість). Стягнені ж варіанти повних прикметни­ків {висока, веселі, далеке) є стилістично нейтральними. Проста форма вищого й найвищого ступенів порівняння прикметників (досконаліший, найвищий, глибший) пере­важає в публіцистичному, розмовно-побутовому й ху­дожньому стилях. Складена форма ступенів порівняння прикметників має відтінок книжності, тому прийнятні­ша для наукового й офіційно-ділового стилів {менш, до­сконалий, більш потужний, більш глибокий).

Дієслівні форми

Із дієслівних форм стилістично забарвленими є форми інфінітива на -ть (шукать, співать, писать), варіантні форми першої особи множини і третьої особи однини(бачим, берем, співа, вигляда), варіантні форми дієслів наказового способу (скажіте, несіте, пишіте), які вжи­ваються в розмовному мовленні та в художній літерату­рі. Для відтворення просторіччя в художніх творах ви­користовуються ненормативні форми першої і третьої особи однини (сидю, сердюсь, тремтю, говоре).

Службові частини мови

Переважно офіційно-діловому та науковому мовленню властиві сполучники зважаючи на те що, внаслідок того що, завдяки тому що, з того часу як, прийменники вна­слідок, у зв'язку з, згідно з, відповідно до, стосовно, за­лежно від, з метою, у питанні. Розмовне забарвлення мають сполучники аби, буцім, буцімто, одначе, отож, себто, прийменники проміж, побіч, щодо, насупроти, попри. Лише в художніх творах як засіб стилізації використовуються застарілі сполучники заки (поки), позаяк (бо), коби (якби).

Частотність уживання

Слова різних частин мови вживаються в різних стилях з неоднаковою частотою.

У художньому стилі приблизно однакове співвідношення іменників і дієслів. У науковому стилі фіксується велика кількість іменників та прикметників. Вигуки, наприклад, зовсім не вживаються в науковому стилі, але дуже поши­рені в усному мовленні, у художній літературі. У текстах науково-технічної літератури не вживаються займенники я, ти, ви, хто, твій, хоча вони й мають високу частот­ність у художній та суспільно-політичній літературі.

У текстах офіційно-ділового стилю мало прикметників, зокрема майже немає якісних, тому що переважає на­йменування фактів, явищ без якісної оцінки їх. Ті при­кметники, що вживаються в офіційно-діловому стилі, є відносними і майже всі входять у стійкі словосполучен­ня (матеріальна допомога, соціальний захист, грошова одиниця, споживчий кошик, нормативний акт). Дії і процеси в текстах цього стилю мовлення називаються опредмечено, через віддієслівні іменники (виконання, опис, розподіл), розпорядчий характер багатьох докумен­тів зумовив високу частотність інфінітивів (обговорити, підготувати, вивчити).

І. Запишіть слова у дві колонки: а) стилістично нейтральні; б) стилістично за­барвлені. Обґрунтуйте особливості їхнього стилістичного вживання. З трьома словами другої колонки складіть і запишіть речення з прямою мовою.

Червона - червоная, зелений - зелен, робити - робить, питає - пита, ходімо - ходім, пишіть - пишіте, жовта - жовтая, дрібен - дрібний, модний - ультрамодний, довгий - довжелезний, надпотужний - потуж­ний, довго-довго - довго, превеликий - великий, густо-синій - синій, вірна - вірная, усяк - усякий, вечірня - вечірняя, повен - повний, ви­щий - більш високий, але - одначе, позаяк - бо, аби - щоб.