Із глибин мовознавства

Українська мова має великі можливості синонімічного використання форм часу та способу дієслова. Щоб наблизити події до слухача (читача), у художньому, розмовному й публіцистичному стилях уживають теперішній час замість минулого. Близьке майбутнє передають формами теперішнього або минулого часу (завтра я їду до бабусі). Для пом'якшення тону наказу, прохання в значенні наказового способу виступають форми умовного або дійсного способу; для висловлення наказу, прохання в категоричній формі в значенні наказового способу вживається інфінітив.

1. Прочитайте речення. Випишіть спочатку ті, у яких для висловлення наказу, прохання замість дієслів наказового способу використано дієслова дійсного, умовного способів або інфінітиви, а потім ті, у яких замість форм дієслів минулого часу вжито форми теперішнього часу. Прокоментуйте вживання одних форм дієслів замість інших. Підкресліть ці слова як члени речення.

1. Обміряли б норми та повідомили б, хто переміг у цьому змаганні (О. Гончар). 2. Тільки й дишемо було, як наїде гостей-паничів та трохи забуде про нас панночка (Марко Вовчок). 3. Ви лягли б, мамо, спочити (Панас Мирний). 4. Королева Веселості плеснула в долоні і гукнула: «Спати всім, спати! До завтрашнього дня спати!» (В. Шевчук). 5. Після­завтра вирушаємо; комендант доповів, що ешелони подадуть о два­надцятій годині (А. Хижняк). 6. Перемогу не віддавати (О. Костенко). 7. А я задрімала, і сниться мені, буцімто у церкві стою (М. Кропивниць-кий). 8. «Узяли, хлопці, ящики - пішли! Нема чого час гаяти: мені ще до міста треба», - сказав вантажникам Григорій (Ю. Смолич).

II. У яких виписаних вами реченнях першої групи категоричність мовлення пом'якшено, а в яких - посилено?

Варіанти відмінкових форм

Відмінкові форми є головним засобом організації тексту. Окремі варіанти відмінкових форм потребують свідомого вибору в певних ситуаціях спілкування.

Форми іменників

▪ У давальному відмінку однини іменники чоловічого роду II відміни мають паралельні закінчення -ові, -еві (-єві) і -у(-ю). Наприклад: сину (синові), водієві (водію), продавцеві (продавцю).

Паралельним закінченням давального відмінка -у(-ю) варто користуватися тоді, коли поряд стоять у формі цього ж відмінка кілька іменників чоловічого роду, з яких один уже має закінчення -ові, -еві(-єві). Наприклад: подякувати сусідові Данилу; написати видавцеві Сергію Данилевському, зателефонувати товаришеві Василенку.

▪ У знахідному відмінку деякі іменники - назви не­живих предметів виступають у двох паралельних фор­мах. Наприклад: написав лист (листа), вийняв олівець (олівця). Форми з нульовим закінченням є стилістично нейтральними і вживаються без будь-яких обмежень. Форми із закінченням -а(-я) використовуються в розмов­ному мовленні й у художній літературі.

Зверніть увагу! Стилістичне розрізнення форм знахідного відмінка властиве тим найменуванням предметів, газет, журналів, організацій тощо, які походять від назв істот. Порівняйте:

Нормативні форми	Стилістично знижені форми
Передплатити «Юний хімік» Спекти «наполеон»	Передплатити «Юного хіміка» Спекти «наполеона»

▪ У родовому й орудному відмінках множини визнача­ються варіанти в деяких іменниках І, II, III відмін. На­приклад: воєн і війн, сосон і сосен, валянок і валянків, кіловатів і кіловат, партизанів і партизан, плечей і пліч, шароварів і шаровар, крилами і крильми.

Форми прикметників

▪ Прикметники чоловічого і середнього роду в місцевому відмінку однини мають паралельні форми, які стиліс­тично не диференціюються і вживаються в усіх стилях:

на легкому і на легкім, на безкрайому і на безкраїм. Форма на -ому вживається частіше. Прикметники із за­кінченням на -ім(-їм) активно функціонують у поетич­них творах. Наприклад: Я на вбогім сумнім перелозі буду сіять барвисті квітки (Леся Українка).

Форми займенників

▪ Деякі займенники чоловічого і середнього роду в міс­цевому відмінку однини мають варіанти: (на) моєму і (на) моїм, (на) їхньому і (на) їхнім, (на) чому і (на) чім, (на) чиєму і (на) чиїм, (на) всьому і (на) всім тощо. Час­тіше вживаються перші з наведених форм. Давні форми із закінченням -ім(-їм) уживаються рідше.

▪ З варіантів родового й орудного відмінків займенників жіночого роду - тієї і тої, цієї і цеї, тією і тою, цією і цею - більш уживаними є перші з наведених форм.

▪ Форми родового і давального відмінків присвійних за­йменників мойого, твойого, свойого, твойому, свойому належать до просторічних. їхніми літературними відпо­відниками виступають форми мого, твого, свого, твоєму, своєму.

Форми числівників

▪ Форми середнього роду числівника один (одно і одне) є паралельними, але одне — частіше вживана форма. Чис­лівники від п'яти до десяти, а також числівники на -дцять і на -десят у непрямих відмінках мають пара­лельні стилістично рівноправні форми.

Кличний відмінок

Форма кличного відмінка функціонує в усіх стилях мов­лення.

З уживанням форм кличного відмінка пов'язується ціла низка додаткових значень, відтінків, емоційних ознак. Таке стилістичне забарвлення досягається не просто фор­мою кличного відмінка, а єдністю лексичного значення слова, контекстом. Наприклад: Для мене, сестро, щастя не бажай (ми з ним чогось не можемо ужитись!), ти побажай мені одваги й сили більше сповняти той ве­ликий заповіт, що я несу з собою на Вкраїну... (Леся Українка).

Зверніть увагу! У звертаннях, що складаються з двох власних назв (імені та по батькові) або із загальної назви та імені, обидва слова мають форму кличного відмінка.

У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму клично­го відмінка обов'язково має перше слово, друге слово може виступати у формі як називного, так і кличного відмінка.