Методологія історії

Предмет історичної науки. Природа і специфіка історичного пізнання. Класифікація наук. Місце історії в системі гуманітарних наук. Різні підходи до визначення предмета та об’єкта історичного дослідження. Історія і соціальна пам’ять, історія і досвід.

Сутнісна парадигма предмета історичної науки. Представники школи “Анналів” про предмет історії. Р.Колінгвуд про історію як думку. Структура предмета історичної науки. Історичні факти і засоби вираження як основні компоненти структури предмета історичної науки. Питання про співвідношення між історією і соціологією. Відмінності історичного процесу від еволюції живої і неживої природи.

Специфіка історичної науки: якісне співпадіння суб’єкта і об’єкта пізнання; незавершеність об’єкта пізнання історика; недоступність об’єкта пізнання історика прямому спостереженню дослідника; реконструктивний характер історичного пізнання; ретроспективний характер історичного пізнання; залежність від сучасності; залежність від ідеології і політики.

Соціальні функції історичної науки. Функція соціальної пам’яті. Надання сучасному суспільству стійкості, стабільності, впевненості у майбутньому. Науково-пізнавальна функція. Виховна функція. Моралізаторство. Задоволення потреби в житейській мудрості. Політико-ідеологічна функція. Легітимізація влади. Пошук спільної мови між різними соціальними і національними спільнотами (функція школи політики). Засіб забезпечення національної єдності, виховання громадян. Розважальна функція.

Принципи історичного пізнання. Поняття наукового принципу. Загальнонаукові принципи: принцип об’єктивності, принцип історизму. Дискусії про критерії істинності історичного знання. Компоненти об’єктивності історичного пізнання: всебічне охоплення явища з метою виявлення його сутності і багатоманітності його зв’язків з історичним світом; спирання на досягнутий рівень наукового знання з урахуванням висунутих точок зору; творчий підхід: застосування всієї сукупності різноманітних методів, а також прагнення враховувати досягнення в інших галузях науки. Передумови реалізації принципу об’єктивності: спирання на метод як протокольовану центральну частину дослідження; забезпечення умов для необмеженої наукової критики. Об’єктивність і об’єктивізм.

Ціннісний підхід в історії. Аксіологічний метод пізнання в історії. Проблема цінності і оцінки в історії. Об’єктивна цінність і суб’єктивна оцінка історичного знання.

Структура історичного дослідження. Історичне джерело як категорія історичної науки. Історичний факт як фундаментальна категорія історичного знання. Розряди фактів в історичному пізнанні. Проблема позаджерельного знання. Емпіричний і теоретичний рівні пізнання в історичному дослідженні. Операції історичного дослідження: збирання фактів, побудова моделі і її верифікація, інтерпретація. Гіпотеза. Парадигма.

Постановки наукової проблеми. Актуальність дослідження.

Види пояснення: виведення закону; причинне (каузальне) пояснення; генетичне пояснення; структурне пояснення; функціональне пояснення. Категорії історичної науки: історичний час, сутність і явище, необхідність і випадковість, дійсність і можливість, сенс історії, менталітет, суспільно-економічна формація, цивілізація, всесвітньо-історичний, локально-історичний, структура повсякденності, ідеальний тип.

Організація і представлення історичного знання. Описання в історичній науці. Історичний дискурс. Нарратив і метанарратив. Тропи як фігури слова і фігури думки. Роль метафори в історичних творах.