Тема 4. Українська народна іграшка. Дитяча колиска

Студенти повинні знати: історичні джерела, класифікацію, способи виготовлення українських народних іграшок; різновиди, символіку дитячої колиски.

Студенти повинні вміти: визначати виховну та пізнавальну цінність предметів традиційного дитячого побуту.

Питання:

1. Археологічні джерела іграшки.

2. Класифікація іграшок.

3. Ритуальні ляльки.

4. Роль народної іграшки у житті сучасної дитини.

5. Символіка колиски. Повір’я, звичаї та обряди, пов’язані з колискою.

6. Традиційні дитячі меблі.

Завдання для всіх:

1. Проаналізувати статті: Заглади Н. “Діти роблять собі забавки (цяцьки)” у праці “Побут селянської дитини”; Шульгіної Д. “Фізичне виховання немовлят”.

2. Написати твір-роздум на тему: “Народна іграшка у сучасному навчально-виховному процесі сім’ї і школи”.

Індивідуальні завдання:

1. Підготувати:

реферати: “Особливості глиняної іграшки Східного Поділля”, “Специфіка шитої ляльки Уманського регіону”;

повідомлення: “Ритуальні ляльки Уманського краю”.

2. Виготовити ляльку вузловим чи зшитим способом.

3. Влаштувати виставку народних іграшок.

Рекомендована література:

1. Герус Л. Українська народна іграшка. – Львів, 2004. – 262 с.

2. Герус Л. Художні особливості народної іграшки з дерева // Народознавчі зошити. – 1995. – № 4. – С. 215–220.

3. Герус Л. Художні особливості української народної іграшки з дерева // Народознавчі зошити. – 1995. – № 5. – С. 294–300.

4. Заглада Н. Побут селянської дитини. – К., 1929. – 180 с.

5. Заглада Н. Побут селянської дитини: Матеріали до монографії с.Старолісся. – К., 1929. – 180 с.

6. Найден О. С. Українська народна іграшка: Історія. Семантика. Образна своєрідність. Функціональні особливості. – К.: АртЕк, 1999. – 256 с.

7. Свирида Р. Від колиски до візочка // Українська родина. – К., 2000. – С. 111–115.

Методичні вказівки та література до питань, винесених на самостійне опрацювання

1. Пісні про навколишнє життя як фольклорний жанр. Художні особливості дитячих пісень

Цей розділ дитячої творчості дуже пістрявий, різноманітний за своїм складом і важко піддається ситематизації. В репертуарі дітей багато пісень без будь-якого призначення: діти їх співають лише для задоволення власних естетичних запитів, оскільки їм подобаються слова, ритм, наспів.

Фольклористика поділяє дитячі пісні на три групи за їхнім походженням. Пісні першої групи є запозичиними у дорослих і перероблені дітьми відповідно до їхніх смаків, інтересів; другу групу складають уривки з пісень дорослих; трєтю – це пісні, що цілком перейшли від дорослих до дітей. Г.В.Довженок назвала їх піснями про навколишнє життя, оскільки в них діють і людські персонажі, і представники тваринного світу, і фантастичні герої колисанок та забавлянок, більшість яких живе у невластивих обставинах, а їхні дії і вчинки часто уподібнюються людським – явище, що становить одну з найхарактерніших рис поетики дитячого фольклору і є тою гранню, якою він стикається з окремими жанрами казкового епосу.

А за тематикою Г.В.Довженок їх поділяє на:

а) пісні про епізоди з життя тваринного світу;

б) пісні про працю, яка є сенсом життя українця;

в) пісні про побут дітей-пастушків;

г) пісні про “премудрості” дяківської науки;

д) кумулятивні пісні;

е) пісні-пародії.

Студенти повинні ознайомитися з різновидами дитячих пісень, вміти визначати їхню виховну та естетичну цінність.