Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Система закладів освіти, освітньо-кваліфікаційн...doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.09.2019
Размер:
237.06 Кб
Скачать

Висновок

У сучасній системі освіти України за ознакою підпорядкованості і формою власності можна вирізнити три види навчальних закладів: державні, галузеві та приватні. За рівнем освіти, яку надають навчальні заклади, вони поділяються на такі типи: заклади загальної, заклади професійно-технічної, заклади вищої і заклади післядипломної освіти. Кожний вид і тип навчальних закладів мають свою специфіку в побудові та функціонуванні систем управління.

Структура вищої освіти України відповідає структурі освіти розвинених країн світу. Вона включає різні за своїм статусом вищі навчальні заклади:

1) вищий навчальний заклад пеpшого pівня акpедитації – заклад, який має пpаво pеалізовувати пpогpами підготовки, пеpепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців освітньо-кваліфікаційного pівня молодшого спеціаліста;

2) вищий навчальний заклад дpугого pівня акpедитації – заклад, який має пpаво pеалізовувати пpогpами підготовки, пеpепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців освітньо-кваліфікаційного pівня молодшого спеціаліста, бакалавpа;

3) вищий навчальний заклад тpетього і четвеpтого pівнів акpедитації – заклад, який має пpаво pеалізовувати пpогpами підготовки, пеpепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців освітньо-кваліфікаційних pівнів бакалавpа, спеціаліста, магістpа.

Навчальні заклади як об’єкти управління можуть мати різноманітну внутрішню структуру: від найпростіших (наприклад, сільська початкова школа) до складних ієрархічних структур (наприклад, національний університет) і тому їх внутрішні системи управління і управлінські види діяльності, які в них здійснюються, суттєво відрізняються. Проте загальною рисою всіх навчальних закладів є те, що в них привалюючим видом діяльності є навчання.

На відміну від ієрархічної системи управління державними навчальними закладами, управління галузевими навчальними закладами здійснюється безпосередньо органами управління освітою відповідних галузевих міністерств і відомств або, як виняток, їх територіальними підрозділами. Суттєвий функціональний вплив стосовно змісту й організації навчання на органи управління галузевою освітою, а через них на галузеві навчальні заклади, особливо на заклади загальної освіти, має Міністерство освіти і науки України. На галузеві ВНЗ III–IV рівня акредитації має вплив також ВАК України стосовно підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації.

Управління приватними навчальними закладами здійснюється безпосередньо його власниками. Стосовно змісту й організації навчання, на приватні навчальні заклади суттєвий функціональний вплив має Міністерство освіти і науки України, а на приватні ВНЗ III–IV рівня акредитації – ВАК України.

Таким чином, реформування й оновлення вищої школи України необхідно здійснювати з урахуванням життєвих циклів нововведень, специфіки часу. Для вищої школи України актуальним є виклик глобалізації, у тому числі й у вигляді нових ідей і технологій. У результаті фактором ризику стають нездатність управляти потоком запозичених інновацій, заміна курсу євроінтеграції в освіті практиками імітації.

Система освіти в України є основою інтелектуального, культурного, духовного, соціального та економічного розвитку суспільства. Вона здобувається людиною в результаті послідовного, системного, цілеспрямованого засвоєння знань, забезпечуючи всебічний розвиток людини як особистості. Вища освіта будувалася й реформувалася переважно під завдання державного будівництва й сприймалася як структурний елемент державного устрою. З огляду на це вона потребує якісної перебудови та адаптації до загальноєвропейських стандартів, що неможливо без відповідного сприяння з боку держави й вирішення ряду суттєвих проблем, серед яких: необізнаність суспільства щодо сутності освітньо-кваліфікаційних рівнів; невисокий рівень готовності вітчизняних ВНЗ до жорстокої конкурентної боротьби на ринку освітніх послуг, слабке матеріально-технічне забезпечення навчального процесу.

Нарешті, необхідно вдосконалити механізми та процедури підготовки фахівців (науково-педагогічних працівників і науковців) вищої кваліфікації, що потребує децентралізації управління з передачею частини державних повноважень університетам. Ці процеси можуть мати як позитивний, так і негативний характер, але усвідомлення таких наслідків і їх прогнозування - одне із головних завдань державного управління