2.2. Освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти

У цей час в Україні діє система вищої освіти, відповідно до якої існує три освітньо-кваліфікаційних рівня вищої освіти, кожен з яких передбачає оволодіння відповідною освітньо-професійною програмою:

- молодший спеціаліст (неповна вища освіта) - це освітньо-кваліфікаційний рівень, який передбачає набуття компетенції для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад;

- бакалавр (базова вища освіта) - це освітньо-кваліфікаційний рівень, який передбачає набуття компетенції для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад;

- магістр та спеціаліст (повна вища освіта) - це освітньо-кваліфікаційний рівень, який передбачає набуття компетенції для виконання завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад працівників підприємств, або первинних посад наукових та науково-педагогічних працівників.

Підготовку за освітньо-кваліфікаційним рівнем [44]:

- молодший спеціаліст - здійснюють технікуми і професійні коледжі, що входять у структуру ОНПУ, на основі повної загальної середньої освіти або на основі базової загальної середньої освіти з одночасним одержанням повної загальної середньої освіти;

- бакалавр - здійснюють інститути і факультети ОНПУ на основі повної загальної середньої освіти;

- магістр або спеціаліст (на вибір) - здійснюють інститути й факультети ОНПУ на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра. Освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра при цьому може бути отриманий як в ОНПУ, так і в будь-якому іншому вищому навчальному закладі, що має необхідний рівень акредитації та відповідну ліцензію.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 8 Закону України від 17.01.2002 р. № 2984-III “Про вищу освіту” спеціаліст – це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

А магістр – це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов’язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня магістра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста.

Але достеменної різниці між спеціалістом та магістром Закон не містить. З Болонського процесу виходить, що освітній рівень спеціаліста є зайвим. Досить бакалавра та магістра. А у нас виходить, що є аж три рівня вищої освіти: бакалавр, спеціаліст та магістр.

При цьому спеціаліст та магістр відносяться до повної вищої освіти, але різниця між ними незрозуміла.

При упровадженні пропонованої моделі необхідно досягти конкурентоспроможності бакалавра на ринку праці, як це має місце за кордоном. З цією метою необхідно сформувати громадську думку у кадрових агентств щодо достатньої компетентності бакалаврів, які мають достатній обсяг знань та умінь для виконання професійних обов'язків. Водночас слід урахувати що існують галузі техніки, економіки та суспільної діяльності, в яких бакалавр не зможе знайти свого місця (наприклад, ядерна енергетика, філософія та ін.) [15].

До магістерських студій можуть залучатися студенти, які отримали високий рівень підготовки у першому циклі і здатні навчатися за магістерськими програмами. Магістерські програми у майбутньому пропонується модифікувати. Так, сьогодні в українській вищій школі пропонуються програма "Магістр наук" і програма, яка орієнтована на практичну діяльність. Нині обговорюється питання еволюції двох варіантів магістерських програм: магістра академічного і магістра професійного (наприклад, магістр наук та магістр інженерії для технічних спеціальностей). За деякими напрямками, максимально зберігаючи прогресивний національний досвід, необхідно визначитися із підготовкою фахівців за програмою інтегрованих магістрів (Integrated Magister's Degree). Підготовка інтегрованого магістра має здійснюватися за окремими спеціальностями: педагогічна освіта, медицина, фармація, філософія, мистецтво, транспорт, національна безпека тощо.

В руслі вимог Болонського процесу дискутується проблема реформування двох традиційних наукових ступенів (кандидат-доктор наук) в одну (доктора PhD), яку слід розглядати під кутом сприйняття освітянським та науковим середовищем, ринком праці, соціального забезпечення та існуючих стереотипів.