2. Особливості самовиховання підлітків.

Підліток — юнак або дівчина в перехідному від дитинства до юності віці. Сучасна наука визначає підлітковий вік в залежності від країни (регіону проживання) і культурно-національних особливостей, а також статі (від 10-11 до 15-16 років). Він співпадає з навчанням у школі другого ступеня (V - IX класи) і характеризується загальним піднесенням життєдіяльності та глибокою перебудовою всього організму. Період надзвичайно складний як для самого підлітка, так і для оточуючих його людей. Характерна особливість підліткового віку — статеве визрівання організму. У дівчаток воно починається в одинадцять років, у хлопчиків — дещо пізніше, з дванадцяти-тринадцяти років. Статеве визрівання викликає серйозні зміни в життєдіяльності організму, порушує внутрішню рівновагу, вносить нові переживання. Сприймання підлітка більш цілеспрямоване, планомірне й організоване, ніж у молодшого школяра. Інколи воно характеризується витонченістю і глибиною, а, інколи, — поверховістю. Визначальне значення має ставлення підлітка до об'єкта сприймання. Невміння пов'язувати сприймання навколишнього життя з навчальним матеріалом - характерна особливість учнів середнього шкільного віку.

Моральні ідеали й переконання підлітків формуються під впливом різноманітних факторів і тому дуже різноманітні. Порад з позитивно орієнтованими якостями зустрічаються немало хибних, незрілих і навіть аморальних уявлень.

В кінці підліткового періоду перед школярами реально постає проблема вибору професії. Більшість підлітків правильно розуміє сутність чесної і добросовісної праці, відповідально ставляться до майбутнього. Однак, дослідження останніх років показують, шо інфантилізм, байдужість, соціальна незрілість прогресують. Все більше з'являється підлітків, які не бажають пов'язувати своє майбутнє життя не лише з працею у сфері матеріального виробництва, але й працею взагалі.

Педагогічна організація самовиховання є одним з найсильніших виховних засобів різнобічного розвитку особистості підлітків та юнаків у силу природної опори на їх прагнення та інтереси. Самовиховання поступово підводить учня до активізації і внутрішньому прийняттю більш широкого кола прагнень, і в першу чергу прагнень культурних, розвиває смак до створення власної особистості. У ході організації самовиховання педагог за допомогою методик вивчення особистості, спостережень визначає індивідуальні психологічні особливості своїх підопічних, входить в курс життєвої ситуації підлітка, що склалася вдома і в школі. Підлітки схильні займатися багатьма справами набіжками, нерегулярно. Їм важка систематична фіксація результатів роботи над собою. В цьому педагогу може допомогти використання різних форм фіксації результатів. Педагогічні умови і дії педагога по активізації самовиховання:

- встановлення відносин довіри і співпраці між педагогом і учнем - через спільну творчу діяльність;

- орієнтація учнів на висунення однієї-двох конкретних і посильних само задач;

- на наступному етапі педагог пропонує для самовиховання кожному школяру ту область поведінки, в якій у нього виявилися найбільш слабкі місця;

- дотримання етапності в активізації самовиховання: від організації рядових короткочасних само задач у вільних областях - до більш тривалого коригування слабких місць в особистості;

- ніяких оцінок за результати самовиховання!;

- педагог може визначати лише достатньо загальну сферу самовиховання - конкретні завдання собі підліток формулює сам;

- педагог регулярно, але ненав'язливо спонукає дітей до постановки само задач (без санкцій у разі відмови), забезпечуючи систематичність самовиховання;