Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Сімейне право України 2011.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
31.08.2019
Размер:
424.45 Кб
Скачать

24. Спір про батьківство (материнство).

Предметом доказування в таких справах є доведення фак­ту відсутності кровного споріднення між особою, записаною батьком, та дитиною. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Позов про оспорення материнства може бути подано жін­кою, яка записана матір'ю дитини або жінкою, яка вважає себе матір'ю дитини. В останньому випадку жінка, яка вважає себе матір'ю дитини, пред'являє одночасно вимогу про оспорення ( (невизнання) материнства жінки, яка записана матір'ю дитини, а також вимогу про визнання свого материнства. Оспорюван­ня материнства не допускається у випадках, коли дитина була народжена сурогатною матір'ю або дитина була народжена дружиною після перенесення в її організм ембріона людини, зачатого її чоловіком та іншою жінкою в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій.

Предметом доказування у цих справах є відповідно відсутність кровної спорідненості між дитиною та жінкою, записаною як матір в актовому записі про народження дитини, та наявність спорідне­ності між дитиною й жінкою, яка вважає себе її матір'ю.

До вимоги про визнання материнства встановлюється по­зовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися, що є матір'ю дитини (частина З статті 139 СК України).Стягнення з особи, яка записана батьком, матір'ю, аліментів на дитину не є перешкодою для звернення до суду з позовом про виключення відомостей про неї як батька, матір дитини з актового запису про її народження (стаття 140 СК України).

25. Загальна характеристика майнових правовідносин подружжя: поняття та види.

Значна частина сімейно-правових норм спря- хчована на врегулювання майнових відносин членів сімї. Ця сфера законодавчого регулювання зазнала протягом останніх десятиліть значних змін, обумовлених необхідністю врахування реалій соціально-економічного розвитку суспільства, адаптації існуючих механізмів управління майном у кожній окремій ро­дині. Однак і надалі обговорення та вирішення проблем вдоско­налення правового регулювання майнових відносин членів сімї, родичів залишається актуальним. Майнові правовідносини под­ружжя залежно від способу реалізації інтересів управомоченої особи поділяються на:

    1. Речові-.

  • відносини власності (спільної сумісної, спільної часткової, особистої);

  • відносини щодо прав на чужі речі (зокрема, щодо жит­лового сервітуту);

    1. Зобов'язальні:

  • договірні з приводу майна (зокрема, з договору про порядок користування житловим будинком, зі шлюбного договору);

- аліментні (які виникли з підстав, визначених законом чи договором).

Правовий режим майна подружжя це визначений законом і (або) договором порядок регулювання правовідносин под­ружжя щодо їхнього майна, спрямований на забезпечення їх належного функціонування, створення умов реалізації та захисту майнових прав та виконання обов'язків подружжя.

За підставою встановлення виділяють два види правових режимів майна подружжя: законний (легальний) та договірний. Законний режим застосовується щодо майна жінки та чолові­ка, які зареєстрували шлюб і не уклали шлюбного договору. Запровадження можливості застосування договірного режиму як альтернативного обумовлене тим, що режим подружнього майна, визначений у законі, передбачає порядок, оптимальний для переваленої більшості подружніх пар, але який не може враховувати усіх життєвих ситуацій, створити сприятливі для усіх без винятку умови для реалізації прав та задоволення інте­ресів. Саме тому особам до чи після реєстрації шлюбу надається право шляхом укладення шлюбного договору, а під час шлюбу — деяких інших подружніх договорів, змінити до певної міри визначені законом правила щодо набуття та управління своїм майном.

26. Законний режим майна подружжя.

Законний режим майна подружжя — це визна­чений законом універсальний порядок регулювання відносин подружжя щодо їхнього майна.

Залежно від правового режиму, який існує в конкретній країні, прийнято виділяти три види законного (легального) режиму майна подружжя:

  1. режим спільності;

  2. режим роздільності;

  3. режим відкладеної спільності.

Режим спільності подружнього майна (Франція, Швей­царія, Іспанія, Нідерланди, Росія, Україна…)Суть полягає в тому, що активи спільності майна складаються із суміс­но нажитого майна, яке набуто подружжям, разом чи окремо в період шлюбу, і мають своїм джерелом як особисту працю подружжя, так і збереження, що утворилися за рахунок доходів і плодів їхнього особистого майна. Разом з тим такий вигляд цього режиму не в кожній країні однаковий.( в деяких штатах США (наприклад, Техас, Луїзіана, Айдахо) доходи від роздільної власності включають до спіль­ності, а в інших ні. У Нідерландах незважаючи на проведені реформи, загалом зберігає привілейоване становище чоловіка в питанні управління подружнім майном.)

Режим роздільності подружнього майна(Англія, Австралія, Нова Зеландія, Японія, Австрія, більшість штатів США) Сутність цього режиму полягає в тому, що майно подрркжя не об'єднується в єдине ціле, а належить кожному із них, як і доходи від такого майна. Для забезпечення поточних витрат подружжя використовує свої прибутки, об'єднуючи частину свого майна, яким спільно управляє.

Режим відкладеної спільності («умовної спільності») под­ружнього майна(Німеччина, скандинавські країни) Сутність цього режиму полягає в тому, що під час шлюбу все подружнє майно є роздільною власністю кожного з них. У разі припинення шлюбу в деяких країнах цієї групи (наприклад, скандинавських) усе набуте подружжям за час шлюбу майно об'єднується і ділиться між ними порівну, а в інших (наприклад, у Німеччині) — порівнюється збільшення вартості майна, досягнуте кожним із подружжя за час шлюбу. Якщо майно, нажите за час шлюбу одним із подружжя, перевищить нажите за час шлюбу майно другого із подружжя, то половина суми перевищення належить другому із подружжя в якості задоволення вимоги про розподіл майна . Отже, той із подружжя, приріст майна якого виявиться більшим, сплачує іншому відповідну різницю. За час шлюбу кожен із подружжя управляє своїм майном самостійно, однак для вчинення правочинів щодо розпорядження майном загалом або предметами домашньої обстановки необхідна згода другого з подружжя.