36. Розірвання та визнання недійсним шлюбного договору: підстави та правові наслідки.

Дія шлюбного договору, як і будь-якого іншого договору може бути припинена. СК України не передбачає вичерпного чи орієнтовного переліку підстав припинення шлюбного договору, крім його розірвання. Шлюбний договір може бути припинений як із суб'єктивних, так із об'єктивних підстав. Суб'єктивними підставами припи­нення шлюбного договору можна вважати волевиявлення сторін щодо припинення дії шлюбного договору; розірвання шлюбу в органах РАЦС чи суді. Об'єктивними підставами припинен­ня шлюбного договору можна вважати смерть чи оголошення померлим одного з подррюкя чи їх обох. Подружжя має право відмовитися від шлюбного договору. Права та обов'язки, вста­новлені шлюбним договором, припиняються в день подання до нотаріуса заяви про відмову від нього, або з моменту його укла­дення за вибором подружжя. При розірванні шлюбного договору повністю чи частково у цій час­тині припиняє свою дію договірний режим майна подружжя і автоматично вступає в силу законний режим, тобто ті норми і правила, які передбачені чинним законодавством. Варто зазначити що одностороння відмова від шлюбного договору не допускається.

Шлюбний договір може бути визнаний недійсним за рішенням суду. СК встановлено, що шлюбний до­говір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої за цим договором порушені, може бути визна­ний недійсним за рішенням суду з підстав, передбачених ЦК. Умовами дійсності шлюбного договору є: шлюбний договір не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, не може бути укладений сторонами, що не мають необхідного обсягу цивільної дієздатності, волевиявлення сторін має бути вільним і відповідати їх внутрішній волі, правочин повинен бути спрямований на реальне настання правових на­слідків, що обумовлені ним, не може суперечити правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх дітей.

Варто зазначити, що правові наслідки недійсності шлюбу розрізняють залежно від однієї обставини: чи знала особа і чи могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, чи ні. Якщо особа знала або могла знати, то визнаний недійсний шлюб за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків подружжя. При розподілі майна при недійсному шлюбі вирішується наступним чином якщо обидві особи знали про незаконність укладення шлюбу, то набуте протягом недій­сного шлюбу майно вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності. Розмір часток кожного з них визначається відповідно до їхньої участі у набутті цього майна своєю працею та коштами, а тому вони можуть його розділити. Однак у СК передбачено, що особа, яка не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, має право на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя. Тобто той із подружжя, чиї права порушені та він не знав і не міг знати про перешкоди до реєст­рації шлюбу, має право обирати варіант поділу майна: 1)якщо при поділі спільно набутого майна його внесок є більшим, то майно ділиться як спільна часткова власність; 2)якщо внесок такої особи менший, ніж правопорушника, то майно має ділитись як спільна сумісна власність.

Варто зазначити що недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав та обов'язків батьків і ди­тини, яка народилася у цьому шлюбі. На відміну від розірвання договору, дія якого припиняється лише на майбутнє, визнання договору недійсним анулює до­говір з моменту його укладення. Якщо на момент визнання шлюб­ного договору недійсним дружина і чоловік ще не виконали його умов вони автоматично звільняються від їх виконання, у протилежному випадку їх результати підлягають анулюванню.

Шлюбний договір, як і будь-який інший правочин, може бути визнаний недійсним або в цілому або може бути визнана недійсною окрема його частина.