- •Поняття, ознаки та підстави створення сім’ї.
- •2. Поняття, ознаки шлюбу.
- •Основні ознаки:
- •3. Умови укладення шлюбу.
- •3. Відсутність перешкод щодо укладення шлюбу
- •4. Перешкоди до укладення шлюбу.
- •5. Державна реєстрація шлюбу.
- •6. Поняття, правова природа та підстави недійсності шлюбу.
- •7. Абсолютно недійсний шлюб: підстави та порядок анулювання актового запису про шлюб.
- •8. Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду: підстави та порядок визнання недійсним.
- •10. Загальні правові наслідки недійсності шлюбу.
- •12. Визнання шлюбу неукладеним.
- •13. Поняття та підстави припинення шлюбу.
- •14. Розірвання шлюбу в адміністративному порядку: підстави та порядок.
- •15. Розірвання шлюбу в судовому порядку: підстави та порядок.
- •16.Момент розірвання шлюбу та факти, які підтверджують його розірвання.
- •17.Правові наслідки припинення шлюбу.
- •18.Режим окремого проживання подружжя: поняття, порядок встановлення та правові наслідки.
- •1. На майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком не поширюється режим спільності.
- •2. Дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.
- •19. Визначення походження дитини від батьків, які перебувають у шлюбі між собою
- •22. Оспорювання батьківства (материнства): підстави, порядок та суб’єкти.
- •23. Визнання батьківства (материнства)
- •24. Спір про батьківство (материнство).
- •25. Загальна характеристика майнових правовідносин подружжя: поняття та види.
- •Речові-.
- •Зобов'язальні:
- •27. Особиста приватна власність дружини та чоловіка: поняття, склад майна, підстави виникнення.
- •28. Трансформація особистої приватної власності дружини та чоловіка в спільну сумісну власність подружжя.
- •29. Спільна сумісна власність подружжя: поняття, склад майна, підстави виникнення.
- •30. Розпорядження спільним майном подружжя.
- •31. Поділ спільного майна подружжя.
- •32.. Договірний режим майна подружжя. .
- •34. Сторони та порядок укладення шлюбного договору.
- •35. Зміст шлюбного договору.
- •36. Розірвання та визнання недійсним шлюбного договору: підстави та правові наслідки.
- •37. Правовий режим майна жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.
- •38. Підстави, порядок та правові наслідки позбавлення батьківських прав.
- •Засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
- •39. Поновлення батьківських прав.
- •40. Відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.
- •Укладення договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;
- •Видача письмових зобов'язань від імені дитини;
- •Відмова від майнових прав дитини.
- •42. Поняття та особливості зобов’язань щодо утримання.
- •43. Підстави виникнення зобов’язань щодо утримання між подружжям та колишнім подружжям.
- •46. Добровільний порядок надання утримання
- •47. Договір про надання утримання.
- •49. Розмір аліментів
- •50.51. Стягнення аліментів за минулий час. Заборгованість.
- •52. Відповідальність за прострочку сплати аліментів.
- •53. Припинення права на утримання одного з подружжя та колишнього подружжя.
- •54. Припинення зобов’язання щодо утримання батьками дітей та повнолітніх синів (дочок).
- •55. Поняття та сутність усиновлення.
- •57. Визнання усиновлення недійсним.
- •58. Скасування усиновлення.
- •59. Позбавлення усиновлювача батьківських прав.
- •65. Підстави виникнення патронату над дітьми.
- •66. Договір про патронат.
- •67. Припинення патронату над дітьми.
- •68. Прийомна сім'я: поняття та підстави створення.
42. Поняття та особливості зобов’язань щодо утримання.
Зобов'язання щодо утримання — це правовідносини, в яких одна особа (платник) зобов'язана на підставах, визначених законом або договором, надавати утримання наявному або колишньому члену своєї сім'ї чи родичу (одержувачу), а останній має право вимагати надання такого утримання. (їх ще називають аліментними зобов’язаннями).
Особливості зобов'язань щодо утримання:
специфічний суб'єктний склад (зобов'язання щодо утримання (аліментні зобов'язання) можуть виникати лише між фізичними особами, які перебувають між собою у кровному спорідненні, є або були у відносинах шлюбу, конкубінату, усиновлення, фактичного виховання);
особистий характер (права та обов'язки щодо утримання не підлягають відчуженню, тобто їх не можна продавати, дарувати, обмінювати, заповідати, стосовно права на утримання заборонено вчиняти договір про відступлення права вимоги (стаття 515 ЦК України), договір застави прав (частина 5 статті 576 ЦК України), а стосовно обов'язку щодо утримання
договір про переведення боргу);
триваючий характер (зобов'язання щодо утримання триває протягом часу існування обставин, що були підставами його виникнення і особа, яка має право на утримання, може виявити бажання щодо його реалізації в будь-який момент);
безвідплатний характер (особа, яка надає утримання не може вимагати зустрічного представлення в будь-якій формі);
цільове призначення утримання (систематичне утримання призначається для забезпечення задоволення щоденних потреб особи. Оскільки такі потреби є нагальними, то відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів
43. Підстави виникнення зобов’язань щодо утримання між подружжям та колишнім подружжям.
Зобов'язання щодо утримання можуть виникати з підстав, визначених договором або законом.
1) між подружжям. Обов'язок щодо надання матеріальної допомоги одному із подружжя існує як моральний борг з часу вступу до шлюбу, а як юридичне веління — з моменту виникнення необхідних для цього підстав1. Підставою виникнення загального зобов'язання щодо взаємного утримання між подружжям є непрацездатність та нужденність (потреба матеріальної допомоги) одного із подружжя, а також спроможність другого із подружжя надавати таку допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом (для чоловіків — 60 років, а для жінок — 55 років), або є інвалідом І, II чи III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв'язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом (стаття 75 СК України).
Підставою виникнення спеціального зобов'язання щодо утримання між подружжям є вагітність дружини або проживання дитини з дружиною (чоловіком), незалежно від того, чи вона (він) працює, та незалежно від її (його) матеріального становища, а також спроможність чоловіка (дружини) надавати матеріальну допомогу (статті 84, 86 СК України). Той з подружжя, з ким проживає дитина, має право на утримання від другого із подружжя до досягнення дитиною трьох років, якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку — до досягнення дитиною шести років, а якщо дитина є інвалідом, не може обходитися без постійного стороннього догляду — протягом всього часу проживання з дитиною та опікування нею (стаття 88 СІ< України).
2) між колишнім подружжям. Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Підставою виникнення загального зобов'язання щодо взаємного утримання між колишнім подружжям є непрацездатність та нужденність (потреба матеріальної допомоги) одного із колишнього подружжя, а також спроможність другого із колишнього подружжя надавати таку допомогу. Однак непрацездатність має настати до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу. Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу. Крім того, якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п'ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років.
Специфічною підставою виникнення зобов'язання щодо утриманню є такі обставини, коли у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв'язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання у цьому випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу (стаття 76 СК України).
Підставою виникнення спеціального зобов'язання щодо утримання між колишнім подружжям є вагітність дружини або проживання дитини з дрркиною (чоловіком), незалежно від того, чи вона (він) працює, та незалежно від її (його) матеріального становища, а також спроможність чоловіка (дружини) надавати матеріальну допомогу (статті 84, 86 СК України). Той із колишнього подружжя, з ким проживає дитина, має право на утримання від другого із подрркжя до досягнення дитиною трьох років, а якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку — до досягнення дитиною шести років, а якщо дитина є інвалідом, не може обходитися без постійного стороннього догляду — протягом всього часу проживання з дитиною та опікування нею (стаття 88 СК України).
44. Підстави виникнення зобов’язань щодо утримання між батьками і дітьми та повнолітніми снами (дочками).
Між батьками і дітьми. Підставою виникнення зобов'язання щодо утримання батьками своїх дітей є походження дітей від цих батьків, засвідчене у встановленому законом порядку. Такий обов'язок батьків існує незалежно від того, чи спроможні вони надавати таке утримання. Батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби. Батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Якщо дитина перестала отримувати дохід або її дохід зменшився, заінтересована особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів (стаття 188 СК України).
Реєстрація шлюбу чи набуття повної цивільної дієздатності неповнолітньою особою, яка одержує аліменти, не є підставою для припинення цього обов'язку батьків.
Між батьками і повнолітніми синами (дочками). Підставою виникнення зобов'язань батьків щодо утримання повнолітніх дочки, сина є непрацездатність та нужденність (потреба матеріальної допомоги) дочки, сина, а також спроможність батьків надавати таку матеріальну допомогу (стаття 198 СК України). Іншою підставою виникнення зобов'язання щодо утримання між тими ж суб'єктами є вік до 23 років, продовження навчання та нужденність (потреба матеріальної допомоги) дочки, сина, а також спроможність батьків надавати утримання.
Підставою виникнення зобов'язань щодо утримання повнолітніми дочкою, сином батьків є непрацездатність та нужденність (потреба матеріальної допомоги) батьків. Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає (стаття 202 СІ< України).
Дочка, син, крім сплати аліментів, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю. За рішенням суду дочка, син можуть бути звільнені від утримання матері, батька та участі у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків. У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки (стаття 204 СІ< України).
45. Підстави виникнення зобов’язань щодо утримання між іншими членами сім'ї та родичами.
Між бабою, дідом (прабабою, прадідом) і внуками. Зобов'язання щодо утримання бабою, дідом своїх малолітніх, неповнолітніх внуків виникає, якщо у них немає матері, батька, або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу (стаття 265 СІ< України). Повнолітні внуки, правнуки зобов'язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги, і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу (стаття 266 СІ< України).
Між братами і сестрами. Повнолітні брати, сестри зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх братів та сестер, які потребують матеріальної допомоги і якщо вони не мають батьків, чоловіка, дружини або ці особи з поважних причин не можуть надавати 'їм належного утримання, за умови, що повнолітні брати та сестри можуть надавати матеріальну допомогу. Повнолітні брати і сестри зобов'язані утримувати непрацездатних повнолітніх братів і сестер, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають чоловіка, дружини, батьків або повнолітніх дочки, сина, за умови, що повнолітні брати та сестри можуть надавати матеріальну допомогу (стаття 267 СК України).