35. Зміст шлюбного договору.

Зміст шлюбного договору становлять майнові відносини між подружжям, тобто майнові права та обов’язки подружжя. Шлюбний договір не може регулювати особисті немайнові відносини між подружжям, а також особисті немайнові відно­сини між батьками і дітьми.

Сімейне законодавство надає право сторонам домо­витися: про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу режиму спільної власності; про можливий порядок поділу майна, у тому числі, і в разі розірвання шлюбу; про використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб ; про порядок користування житлом; у разі розірвання шлюбу про порядок звільнення жит­лового приміщення тим із подружжя, хто вселився в нього, з виплатою грошової компенсації або без неї; про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності або потреби у матеріальній допомозі; про визначення умов, розміру та строків виплати алімен­тів.

Важливою умовою шлюбного договору є те, що його поло­ження не повинні зменшувати обсягу прав дитини, встановлених СК. Тобто будя-яка умова що обмежує права дитини є недійсною.

Шлюбний договір не може ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне для нього матеріальне становище. Таке становище може виникнути, якщо за умовами договору у разі поділу майна подружжя вся нерухомість буде передаватись одному із них, натомість другий отримає рухоме майно незнач­ної вартості. Однією з особливістей шлюбного договору є те, що ним майнові права та обов'язки подружжя може бути визначено інакше, ніж це передбачено загальними правилами сімейного законодавства. У договорі може бути визначено на власний розсуд подружжя розмір час­ток у праві власності на майно, що буде нажите у період шлюбу, передбачено умови поділу спільного майна у разі розірвання шлюбу, порядок погашення боргів кожного з подружжя за рахунок спільного чи роздільного майна тощо. Шлюбний договір може встановлювати інший правовий режим майна, ніж той, що встановлений законом(встановлення спільної часткової власності, визначання часток у власності, режим роздільності стосовно весільних подарунків тощо). Сторони можуть у шлюбному договорі узгодити умову про те, що коштовності (вироби з дорогоцінних матеріалів чи доро­гоцінного каміння), придбані як для індивідуального користу­вання, так і для накопичення капіталу, вважатимуть спільною сумісною власністю подружжя. Шлюбний договір може врегулювати питання сумісної власності щодо речей для професійних занять придбані за час шлюбу. Складаючи шлюбний договір, сторони можуть внести до нього умови про порядок використання як спільного майна, так і належного одному з них. Вони можуть домовитися, іцо чоловік та дружина розпоряджатимуться майном, що є об'єктом права особистої приватної власності подружжя, за взаємною згодою. Не може один із под­ружжя в шлюбному договорі розпорядитися майном, яке йому належить на праві особистої приватної власності на випадок смерті, тобто у шлюбний договір включити елементи заповіту.

Можна включити до договору положення про те, що подруж­жя зобов'язується утримувати непрацездатних батьків когось із них, або дітей, народжених не в спільному шлюбі. Подружжя може встановити в договорі і конкретний розмір аліментів.

У шлюбному договорі, за погодженням сторін, може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов'язків(можуть і не передбачатися). Якщо у цьому документі не передбачений загальний строк його дії, він діє до розірвання шлюбу або до розірвання договору. Подружжя може укласти шлюбний договір лише на певний час. Після йог спливу вони при бажанні вправі продовжити строк до­говору або погодитися із законним режимом свого майна, який встановлено законодавством України. За бажанням сторін у договорі може бути встановлена чинність договору або окремих його умов і після розірвання шлюбу. Варто зазначити що у СК передбачена можливість зміну умов шлюбного договору.