13.2.3. Довідкові редакційні системи

Довідкові редакційні системи — це програми, які дають редакторові змогу отримувати додаткову інформацію, потрібну для прийняття рішень під час редагування повідомлень.

Довідкові редакційні системи поділяють на внутрішні (тобто такі, що є в складі ТП чи СКР; як правило, такі довідкові системи є лексикографічними); автономні (на компакт-дисках; як правило, вони є лексикографічними та енциклопедичними); інтернетівські (вони є лексикографічними, енциклопедичними, бібліотечними, пошуковими тощо).

Внутрішні довідкові редакційні системи. Довідкові системи цього типу входять до складу ТП. Прикладом таких систем є словники синонімів й антонімів, а також перекладні словники в складі ТП Microsoft Word XP.

СКР Рута-Плай та Pragma також містять у своєму складі довідкові лексикографічні редакційні системи (перекладні словники українсько-російські та українсько-російсько-англійські).

Автономні довідкові редакційні системи. Системи цього виду випускають на оптичних дисках. Прикладом такої системи є “Словники України” — інтегрована лексикографічна база даних обсягом 256 тис. слів, тобто найбільше серед усіх словникових видань України. Вона поєднує в собі п’ять словників — орфографічний парадигматичний (аналогу серед паперових орфографічних словників не має); орфоепічний словник (подано вимову лише для початкової форми слова); словники синонімів, антонімів і фразеологізмів. Кожне слово цього словника супроводжується низкою прикладів із творів класиків літератури. Заплановано доповнення цього словника тлумачним словником і словником синонімів.

Теоретичною моделлю такого комп’ютерного словника є окремі лексикографічні бази даних, об’єднані перехресними зв’язками.

До автономних перекладних словників на базі української мови належить словник Lingvo (реалізований російською фірмою ABBY-Lingvo; наповнення словника реалізовано не в повному обсязі).

Крім лексикографічних, на оптичних дисках випущено також цілу низку енциклопедичних словників. Під час опрацювання повідомлень редактори також можуть використовувати їх у своїй роботі за умови, що це словники спеціалізованих енциклопедичних видавництв.

Інтернетівські довідкові редакційні системи. Редакторові доцільно використовувати такі інтернетівські довідкові редакційні системи:

— лексикографічні (дають змогу отримувати лексикографічну інформацію щодо різних мов; прикладом є сайт Українського мовно-інформаційного фонду www.ulif.org.ua², на якому в повному обсязі доступна інформація інтегрованої лексикографічної бази даних “Словники України”);

— енциклопедичні (дають змогу отримувати фактографічну інформацію за різними темами);

— бібліотечні (дають змогу перевіряти за допомогою електронних каталогів правильність бібліографічних описів у посиланнях на джерела; рекомендуємо використовувати сайти таких найбільших національних бібліотек: Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського — www.nbuv.gov.ua; Російська державна бібліотека — www.rsl.ru; Британська бібліотека — www.bl.uk; Бібліотека Конгресу США — lcweb.loc.gov);

— повнотекстові бази даних видань (дають змогу перевірити в електронних бібліотеках правильність цитування);

— пошукові (дають змогу отримувати оперативні дані за вузькотематичними запитами, що особливо важливо для періодичних видань, а також для електронних ЗМІ тощо).

Зовнішні інтернетівські довідкові системи поповнюються частіше, ніж такі ж на оптичних дисках (затримка, як правило, для деяких енциклопедичних словників, доступних через інтернет, становить не більше кварталу).

Отже, з часом інтернет набуває дедалі більшого значення як джерело отримання довідок під час редагування повідомлень. Проте не слід забувати про питання істинності даних, доступних через канали інтернету.

13.3. Видавничі системи

13.3.1. Системи автоматизації видавничої діяльності

Системи автоматизації видавничої діяльності — це програми, які допомагають здійснювати керування видавничою діяльністю засобів масової інформації. Ці системи автоматизують ті процеси діяльності ЗМІ, що становлять специфіку галузі.

Для формування і збереження “портфеля” повідомлень, іншими словами, видавничої бази даних (БД), можуть бути використані наявні системи керування базами даних (СКБД). Їх застосування дає можливість реалізувати у видавничій БД сортування повідомлень за будь-якими параметрами (джерелом надходження, авторами, обсягом, типом інформації, часом надходження тощо), здійснювати їх пошук, отримувати всі необхідні статистичні відомості тощо. До СКБД, що здатні забезпечити реалізацію перелічених функцій, належать Acces, dBASE, FoxPro, Paradox, Oracle та ін.

Зберігати повідомлення у вигляді БД особливо зручно у періодичних, радійних і телевізійних ЗМІ, де повідомлення мають малий обсяг, проте їх багато. Крім того, СКБД зможе частково полегшити і добір повідомлень для конкретного видання, оскільки в них можуть бути закладені функції визначення кількості нової інформації в повідомленнях.

У межах СКБД елементарно просто розв’язати ще кілька операцій видавничої діяльності. Наприклад, рецензування повідомлень (для його комп’ютеризації формалізовані рецензії слід лише подати у вигляді множини полів, які через інтернет пропонується заповнити рецензентам) або визначення накладів видань (збору замовлень на видання). Така СКБД зможе самостійно пропонувати редакторові проект експертного рішення щодо публікування повідомлення.

СКБД дають ЗМІ можливість створювати власні електронні архіви опублікованих видань, тобто банки видань (БВ). Окрім вигоди для самих ЗМІ¹, створення таких архівних БВ у межах кожної країни дає можливість утворювати на цій основі державні фонди канонізованих текстів видань (законодавчих, релігійних, літературної чи наукової класики тощо), передавати їх (на певних умовах) іншим ЗМІ для перевидання, а також надавати бібліотекам чи органам науково-технічної інформації для централізованого розповсюдження в межах усієї держави². У кінцевому підсумку, незважаючи на необхідність вагомих разових капітальних витрат, це сприятиме значному скороченню непродуктивних витрат праці, й, таким чином, — економії фінансових ресурсів на державному рівні.

У видавничій діяльності дуже багато таких операцій і процедур, автоматизувати які неможливо (наприклад, уся творча робота, планування рекламної кампанії тощо). Мабуть, тому систем автоматизації видавничої діяльності сьогодні лише одиниці, наприклад, комплекс допоміжних програм до ВС QuarkXPress, які дають змогу автоматизувати роботу редакції газети. Крім того, не треба забувати, що й за допомогою таких програм, як ТП, можна здійснювати облік інформації про рукопис та його опрацювання (прізвища автора рукопису, операторів набору, редактора; ключові слова; кількісні характеристики рукопису — довжина в знаках, словах, рядках, абзацах, сторінках; коментарі, назва редакції, дата отримання рукопису тощо).