8.3.6. Укладання видавничих угод

У процесі діяльності ЗМІ укладають цілу низку видавничих угод. Основними серед них є три: угода з автором (з їх колективом, з художником, з фотографом, з перекладачем, з укладачем), угода з друкарнею та угода з розповсюджувачами видавничої продукції. Приклади таких угод одного з видавництв України подано в додатках 24, 25, 26. За умов ринкового суспільства кожен ЗМІ використовує свій варіант видавничих угод, спираючись на чинне на території України авторське право (див. розділ 8.2) та враховуючи особливості свого функціонування.

В авторській угоді найчастіше фіксують:

— дату й місце укладання угоди;

— атрибути сторін, між якими укладають угоду;

— мету угоди;

— назву повідомлення;

— відомості про авторство повідомлення: кількість авторів та їх прізвища; вид авторства (безпосередній автор, перекладач, укладач, упорядник тощо);

— мову повідомлення;

— термін подання авторського оригіналу в ЗМІ;

— вид літератури, жанр, реципієнтське призначення;

— відповідність твору заявці, плану-проспекту або навчальній програмі;

— обсяг твору (тексту й ілюстрацій в авторських аркушах);

— спосіб оформлення твору (наприклад, згідно зі стандартом у двох примірниках);

— форму подання авторського оригіналу (на папері, на комп’ютерному диску, формат подання тексту й ілюстрацій);

— терміни виконання окремих юридичних і виробничих дій (приймання, рецензу­вання, редагування, коректурний обмін, друкування, випуск у світ тощо);

— обсяг та умови внесення авторських виправлень у верстку видання;

— наклад і кількість авторських примірників (тобто примірників, які автор може отримати на безоплатній основі);

— розмір авторської винагороди (гонорару) та її розподіл між авторами, якщо їх кілька (для державних ЗМІ це регламентується ставками роялті; див. додаток 27);

— умови та особливості перевидання твору;

— дозвіл на перевидання твору за кордоном;

— термін чинності угоди;

— право ЗМІ на монопольне володіння твором упродовж терміну чинності угоди;

— санкції за невиконання умов угоди та способи вирішення конфліктних ситуацій (наприклад, у судовому порядку);

— інші специфічні умови;

— умови припинення угоди або її дострокового розірвання;

— форсмажорні умови;

— юридичні адреси сторін.

Авторську угоду в двох примірниках підписує керівник ЗМІ та автор (автори). Один примірник угоди зберігається в ЗМІ, а другий — в автора (авторів).

Авторські угоди, які укладають, наприклад, у США, складаються з таких типових розділів: передання прав, передання оригіналу, редагування й коректура, відсутність конкуренції, право вибору, збережені права, загальні положення¹. У ФРН типовими є такі розділи: предмет угоди, угода про передання прав, зобов’язання ЗМІ, гонорар від збуту продукції, реалізація додаткових прав, подання рукопису, авторські примірники, набирання й коректура, наявність книжки на складі, права на перероблені нові видання, продаж за збитковими цінами й списання на макулатуру, рецензії, вказівка на власника авторських прав, порядок внесення змін в угоду, додаткові умови².

Свої особливості мають також угоди про переклад і про публікування видання за кордоном (зразки таких типових угод можна знайти в літературі³).

Перед видавцем, особливо початківцем, завжди постає запитання: якою за обсягом має бути угода — великою чи малою, на одну сторінку чи на чотири? Відповідь одна: що більше деталей буде передбачено в угоді, то менша імовірність виникнення конфліктів у майбутньому. Тому, якщо видавець бажає максимально уникнути конфліктних ситуацій, він повинен якомога ретельніше обміркувати зміст угоди й укласти її, якнайповніше передбачивши можливі варіанти розгортання подій. До укладання угод завжди доречно залучати високопрофесійних правників.

Крім угод з авторами, ЗМІ укладають також низку інших угод:

— з друкарнями на друкування видань (тут в угодах важливого значення набуває питання якості виготовлених видань) або фабриками на виготовлення електронних видань на компакт-дисках;

— з книготорговельними організаціями на розповсюдження видань (тут в угодах важливе значення мають умови розрахунків — передплата чи післяплата? — а також повернення нереалізованих видань та їх ліквідації);

— з іншими організаціями (наприклад, з паперовими фабриками на придбання паперу, з інтернет-провайдерами на забезпечення доступу до електронних видань тощо).

Малі видавництва, які не мають власного постійного персоналу, можуть укладати з редакторами, конструкторами, коректорами й верстальниками видань трудові угоди на виконання певних видів робіт. Це суттєво економить фінансові ресурси таких видавництв.

У газетно-журнальних ЗМІ авторських угод — у зв’язку зі стис­лістю строків готування видань — з авторами не укладають. Проте факт публікування кожного пові­домлення служить юридичною підставою для виплати авторові гонорару, якщо інше не обумовлено у вихідній інформації видання (наприклад, ЗМІ часто зазначають, що виплачують гонорари тільки за публікації, які замовляють авторам самі).