8.8.5. Формування й корегування видавничої політики

На підставі отриманих результатів (якість видання, його соціальна та економічна ефективність) редактор виробляє рекомендації щодо подальшої роботи над виданням. Тут можливі два варіанти рішення:

— якщо видання забезпечило потрібну ефективність, — приступити до його перевидавання (у цьому разі редакторові найдоцільніше укласти план перевидавання);

— якщо видання не забезпечило потрібної ефективності, — припинити його випуск й передати всі пов’язані з виданням матеріали до архіву видань.

Рекомендації, а, за потреби, й план перевидавання редактор подає керівництву ЗМІ (завідувачеві редакції, головному редакторові, директорові). Цю інформацію керівництво повинно використати для корегування поточної (тактичної) і вироблення перспективної (стратегічної) видавничої політки. Цю стратегічну політику реалізують у перспективному плані.

При укладанні перспективного плану керівництво ЗМІ додатково повинно враховувати:

а) стан і соціальні потреби суспільства у сфері функціонування ЗМІ;

б) стан ринку видань, зокрема видань ЗМІ-конкурентів (їх наклади, ціни, якість тощо);

в) обсяг портфеля повідомлень;

г) ресурси (кадрові, фінансові, матеріальні, технічні та ін.), якими ЗМІ володіє чи може отримати їх на певних умовах у перспективі.

Правильність й ефективність поданих керівництву ЗМІ рекомендацій і планів редактор повинен перевіряти через один, два роки після їх реалізації.

8.8.6. Перевидавання видань

Перевиданням називають видання, яке копіює інформацію іншого видання і в друкарні мало щонайменше інший номер замовлення. Кожне нове замовлення видання незалежно від того, в якій друкарні воно надруковане і яке видавництво його видає, повинно мати свій наскрізний порядковий номер. Оскільки автор може видати свої твори в різних видавництвах, то саме він повинен вести облік перевидань.

Крім номера замовлення, перевидання може відрізнятися від першого:

— зміною оформлення;

— зміною змісту.

Зміни змісту можуть бути такого характеру:

— виправлення помилок;

— доповнення видання новими фрагментами;

— перероблення, часткове або повне, але таке, що однозначно ідентифікується автором як похідне від першого видання;

— одночасно кілька будь-яких перелічених змін.

Виокремлюють такі види перевидань: стереотипне, виправлене, доповнене, перероблене, факсимільне й репринтне.

Стереотипне видання — це видання, яке друкують з тієї самої друкарської форми, що й перше. Йому присвоюють відповідний порядковий номер (наприклад: 4-те вид., стереотипне). Якщо друкарські форми втрачені, видавництво може повторно, за зразком попереднього видання, замовити виготовлення нових друкарських форм. Для цього текст видання сканують за допомогою системи оптичного читання (СОЧ).

Виправлене видання — видання, в якому виправлено помилки, виявлені в попередніх виданнях. Наприклад: 7-ме вид., виправлене.

Доповнене видання — видання, яке відрізняється від попередніх суттєвими доповненнями. Наприклад: 5-те вид., доповнене.

Перероблене видання — видання, яке відрізняється від попередніх тим, що його суттєво переробили (наприклад: 3-тє вид., перероблене). Якщо під час перероблення видання його ще й доповнюють, тоді зазначають: 3-тє вид., перероблене й доповнене.

Факсимільне видання — фотографічна копія іншого видання, виготовлена друкарським способом з тим самим форматом, тими самими чи схожими типом паперу, матеріалами для оправи чи обкладинки, особливостями тексту й ілюстрацій, слідами часу, використання тощо. Такі видання, повторюючи вихідні відомості копійованого, завжди мають власні випускові відомості. Те, що видання є факсимільним, зазначають у вихідних відомостях.

Репринтне видання — фотографічна копія іншого видання, виготовлена друкарським способом, але з можливими відхиленнями від формату копійованого видання, виправленням помилок, а також з іншими можливими відхиленнями (типу паперу, матеріалів для оправи чи обкладинки тощо). Те, що видання є репринтним, вказують у вихідних відомостях.

Від перевидання слід відрізняти додрукування, в процесі якого виготовляють частину накладу видання, замовлення якої в друкарні має той самий номер, що й попередня. Кожну таку частину накладу називають заводом (у вихідних відомостях, у тому місці, де мають стояти відомості про наклад, вказують: наклад 14 000 прим. (1-й завід 10 000, 2-й завід 4 000)).

Електронні перевидання іноді можуть називати версіями (остаточна традиція тут ще не вироблена). Версію так само як і порядковий номер перевидання позначають арабськими цифрами, але можуть додавати десяткові дробові позначення підверсій (наприклад: версія 4.5). Термін версія частіше застосовують до аудіовидань і відеовидань.

При перевидаваннні доводиться повторювати деякі з тих операцій, що здійснювали при готуванні першого видання. До таких операцій належать, наприклад, планування, написання редвисновку, визначення накладу, укладання угод з автором, з друкарнею, з книготорговельними організаціями, визначення виду перевидання (в процесі підготовки до редагування), укладання плану рекламної кампанії тощо.