3.3. Виникнення книгодрукування

Поняття "друкування" передбачає наявність друкарської форми з текстом і матеріалу, на поверхні якого друкують. Найдревнішим зразком друкування — безфарбового відбитку тексту з рельєфних форм (штемпелювання) — є глиняні таблички з Фесту (о. Кріт, 17 ст. до н.е.).

У світовій історії друкування з використанням фарби було винайдено двічі — в Китаї та Європі. Така ситуація склалася через відсутність налогоджених контактів між азійською та європейською цивілізаціями. При цьому в тій досконалій формі, яка спричинила якісний стрибок у розвитку цивілізації, воно виникло не відразу, а проходило впродовж століть низку поступових удосконалень.

Винайдення друкування в Китаї та Кореї. Найдревнішим способом відтворення текстів з використанням фарби є ксилографія — друкування з дерев'яної дошки, на якій було вигравійовано текст. Такі ксилографічні відбитки вперше були виготовлені у 8 ст. н. е. в Китаї (713—741), Кореї (704—751) та Японії (764—770). Першим точно датованим друкованим текстом є китайська ксилографічна копія буддійської Алмазної сутри, надрукованої 868 р. (рис. 3.17).

Рис. 17. Фрагмент Алмазної сутри

Уперше друкування з окремих літер на папері здійснив в 1041—1048 р. у Китаї Бі Шен. Літери для друкування він виготовляв з глини. За допомогою цих літер було надруковано тираж книги в кілька тисяч примірників. Бі Шен також вперше створив дерев'яні каси для літер. Окремі дерев'яні літери для друку в Китаї вперше застосував Ван Чжень (1290—1333).

Металеві літери з бронзи для друкування вперше було використано в Кореї (орієнтовно 1234—1241 р.). Виявлена книга 1377 р., надрукована саме з таких форм (рис. 3.18). Застосування для відтворення ієрогліфів металу було надзвичайно продуктивним, оскільки давало змогу отримати з такої форми (рис. 3.19) — порівняно з глиняними чи дерев'яними — значно більшу кількість відбитків. Крім того, зображення самого ієрогліфа було значно меншим і точнішим.

Рис. 3.18. "Вибрані повчання буддистських мудреців…" — перша відома книга, надрукована з металевої форми (Корея, 1377)

Рис. 3.19. Корейська металева друкарська форма, виготовлена з металевих літер (1447)

Винайдення друкування в Європі. У Європі ксилографічні книги вперше з'явилися лише в першій половині 15 ст. Найдавніший витвір цього мистецтва (Біблія бідних), що дійшов до нас, має вказану дату друкування — 1423 р. (рис. 3.20). Книгу друкували лише з одного боку арукша.

Рис. 3.20. Ксилографічна грав'юра у виданні 1423 р. (Німеччина)

У Європі винахідником друкування з окремих металевих літер вважають Й. Ґутенберґа (народився 1395 або 1399 р. в Майнці, Німеччина). Він працював золотарем, займався винахідництвом.

З позицій винахідництва Й. Ґутенберґ не відкрив чогось принципово нового. Він лише удосконалив і об’єднав те, що було відомо раніше: відлив окремі літери (роботу такої складності ювеліри виконували й раніше), утворив і застосував потрібну фарбу, а також прилаштував для отримання відбитків на папері чи пергаменті прес (схожі преси застсовували для вичавлювання виноградного соку). Найбільша складність полягала у відливанні з пуансонів (спеціальних порожніх форм) — літер (рис. 3.21). Винахід датують 1440 роком (Майнц).

Рис. 3.21. Літера

Рядки тексту складали з окремих літер. З рядків складали окремі сторінки друкарської форми. Сторінки форми покривали фарбою. Далі на форму клали папір і під пресом притискали його до друкарської форми. Друкували на папері з двох боків. З окремих надрукованих аркушів у формі кодексу формували книгу (рис. 3.22).

Рис. 3.22. Внутрішній вигляд друкарні

На перших маленьких книжечках Й. Ґутенберґа, на яких він відпрацьовував технологію друкування, вихідних даних нема. На основі низки аргументів вважають, що надруковані ним "Сивілина книга" і «Фрагмент про страшний суд» були надруковані, відповідно, близько 1440 та близько 1447 р.

Перші великі видання — дві Біблії на 36 і 42 рядки (перша з них — 1452 р.) і Псалтир (1457 р.) — були надруковані в Майнці (рис. 3.23).

Рис. 3.23. Сторінка Біблії Гутенберга

У 1465 р. архиєписком Майнца нагородив Й. Ґутенберґа пенсією. Помер Й. Ґутенберґ у Майнці 1468 р.

Після винайдення Й. Ґутенберґа книгодрукування поширилося в Італії (Субіако), Швейцарія (Базель) та у Франції (Париж, Ліон).

Великою заслугою Й. Ґутенберґа стало те, що він поставив друкарство на комерційні засади. Адже кількість рукописних копій «Комедії» Данте, сонетів Петрарки, «Декамерону» Бокаччо ще не мала достатньої сили, щоб зрушити духовну культуру Європи. А от наклад у 180 примірників Біблії був уже немалим. Тим більше цьому сприяли надруковані твори багатьох античних та інших тогочасних авторів. Саме з того часу в історії Європи починається період зрілого Відродження.

Поступово у книгах завдяки використанню дерев'яних гравюр з’явилися ілюстрації (1461), потім — нумерація сторінок і вихідні дані.

Далі з книгодрукуванням, кажучи сучасними термінами, стався інформаційний "вибух". Так, до кінця століття в Європі приблизно в 250 містах нараховувалося вже близько тисячі друкарень, які випустили близько 40 тис. видань тиражем 12 млн. примірників. Таке масове друкування і, відповідно, читання книжок стимулювало розвиток філософської думки. Як наслідок, на початку 16 ст. в Європі з'явилася ціла низка творів культури й науки, які склали основу сучасної європейської цивілізації.

Отже, викладені факти дають підстави твердити, що професія видавця (точніше — книговидавця) виникла наприкінці 15 ст. (рис. 3.24 і 3.25).

Рис. 3.24. Друкування книг у друкарні (середньовікова грав'юра)

Рис. 3.25. Робота в друкарні за пресом (середньовікова грав'юра)

Для допитливих. У 16 ст. були надруковані «Похвала глупоті» Еразма Ротердамського (1509 р.), «Дзеркало для очей» (1511) і «Листи до знаменитих людей» (1514 р.) Йоганна Ройхліна, «Листи до темних людей» Ульриха фон Гутена (1515 р.), «Золота книга» про острів Утопію Томаса Мора (1516), «Гаргантюа і Пантагрюель» Франсуа Рабле (1532—1564), книги Джероламо Кардано з медицини і математики (1536—1545), книги з фізики і математики Нікколо Тартал'ї (1557), мистецтвознавчі трактати Бенвенуто Челліні (1540—1570 рр.).

Без друкарства була б неможливою Реформація. Тези Мартіна Лютера тільки тому були підтримані широкими верствами суспільства, що були надруковані масовими тиражами. Велике значення для розвитку науки мав вихід книги Миколи Коперника «Про обертання небесних сфер», яка була опублікована у 1543 тиражем 1 000 екземплярів. Всупереч поширеній думці, книга Коперника зацікавила католицьку церкву, яка після нових розрахунків, складених на основі теорії Коперника, провела 1582 реформу календаря. Лише 1616 на домагання єзуїтів священна конгрегація ухвалила, щоб книгу Коперника тимчасово затримати «аж до її виправлення». Але процес вже пішов — ще до свого спалення Джордано Бруно опублікував велику книгу «Бенкет на попелі» (1584), а Галілео Галілей — «Зоряний вісник» (1609). А далі розкуті думки Гуго Гроція, Френсіса Бекона, Томмазо Кампанелли, Томаса Гобса, Джона Локка, Баруха Спінози формували суспільну свідомість цілої Європи, готуючи її до епохи Просвітительства.

Попит на книги стимулював видавничу діяльність як джерела прибутку. Першу видавничу компанію заснувала родина Мануціїв у Італії, яка існувала у 16 ст. Дещо пізніше у Франції добре ілюстровані книжки видавав Плантен.

Поява книгодрукування у слов'ян. Найімовірніше, перша книга на території слов'янських народів була видана в 1468 у Чехії (Плзень). Це була книга «Хроніка Троянська». Точно датованим є інше видання, надруковане так само в Плзені в 1476 р.

Першу книгу слов'янською мовою глаголичним шрифтом було надруковано 1483 р.

У Польщі (Краків) перша книга з'явилася 1473 р. (латинською мовою). Перша книга польською мовою була надрукована 1513 р.

У 1491 р. так само у Кракові Швайпольт (Святослав) Фіоль (бл.1460 — 1525 чи 1526; рис. 3.26) заснував друкарню й видав перші книги, надруковані кириличним шрифтом. Фіоль перший надрукував книги церковно-слов`янською мовою — «Осьмогласник» (1491), «Часословець» (1491), «Тріодь пістну» (не датована) і «Тріодь цвітну» (1491). Книги Фіоля були поширені на територiї сучасної України. Збереглося 79 примірників видань Фіоля.

1494 р. друкарем ієромонахом Макарієм у Чорногорії було випущено перший південнослов'янський примірник «Осьмогласника», що поклало початок південнослов'янським і молдаво-румунським кириличним виданням.

У Східній Європі першим слов'янським друкарем був білорус Франциск Скорина (до 1490, Полоцьк — не пізніше 1551, Прага).

Рис. 3.26. Франциск Скорина

У 1517 р. у Празі Ф. Скорина заснував друкарню і видав кириличним шрифтом «Псалтир» — першу друковану білоруську книгу. Упродовж 1517—1519 р. він переклав і видав 23 книги Біблії під назвою «Біблія руська, виложена доктором Франциском Скориною із славного града Полоцька, Богу ко чти і людем посполитим к доброму наученію». Біблія Скорини (рис. 3.27) порушувала правила, що існували при переписуванні церковних книг, а саме: вона містила тексти від видавця і навіть гравюри з його зображенням. Це єдиний випадок в історії видання Біблій у Східній Європі. Через заборону самостійного перекладу Біблії католицька і православна церкви не визнавали цієї книжки Ф. Скорини.

Рис. 3.27. Сторінка Біблії Скорини

Для допитливих. У своїх текстах Скорина постає людиною, яка сприяє розширенню писемності, знань. Про це свідчать його заклик до читання: І всякій людині потребна честі, понеже є зеркало житія нашого, ліки душевні, потіха всім смутним, найбільше тим, вони ж суть в бідах і в немочі покладені, надія істинная.

Про патріотизм Франциска Скорини свідчать такі його слова: Понеже від народження звірі, ходячі в пустелі, знають ями свої, птахи, що літають в повітрі, відають гнізда свої; риби, плаваючі по морю і в річках, чують вири свої; бджоли і тим подібні боронять вуликів своїх, — тако ж і люди, і де зродилися і вскормлені були, до того місця велику ласку мають.

Гуманіст Скорина залишив свій моральний заповіт у рядках, які містять мудрість людського життя і взаємин людей: Закон природжений в тому найбільше дотримуваний буває: то чинити іншим всім, що самому приємно є від інших всіх, разом не чинити іншим, чого не сам хочеш від інших матиі. Сей закон пророджений є в серці кожної людини.

У Росії перша так звана "анонімна" друкарня виникла біля 1553 р. й випустила 7 книг, першою з яких вважають "Четвероєвангеліє". Першою точно датованою є книга "Апостол", надрукована Іваном Федоровим у 1564 р.

Поява книгодрукування в Україні. Перша книжка українського автора (Юрія Котермака-Дрогобича) була надрукована в 1483 р. в Римі (мова — латинська). Її назва — "Прогностична оцінка поточного 1483 року".

Ю. Котермак родом з Дрогобича Львівська області. Був філософом, астрономом, астрологом, першим українським доктором медицини, професором і ректором Болонського університету (Італія), а також професором Краківського університету.

Серед частини істориків українського книгодрукування існує думка про те, що в Україні перша друкарня існувала вже в середині 15 ст. Відкриті в останні роки архівні документи 18 ст. свідчать, що у 1460 р. львівський міщанин Степан Драпан подарував свою друкарню львівському Онуфріївському монастирю. Це перша з відомих згадок про друкарство в Україні і Львові зокрема. Проте звернемо увагу на те, що ця згадка була лише через три століття після самої події, коли очевидців тих подій в живих не було, а інших підтверджуючих документів чи самих видань не виявлено. Тому такі твердження до того часу, поки не буде виявлено самих видань, можна вважати не більше ніж гіпотезою.

З урахуванням сказаного, українським першодрукарем вважають Івана Федоровича (інші його імена — Іван Фьодоров, Іван Федоров) (роки народження орієнтовно 1510—1515, рік смерті 1583).

За версіями деяких істориків, Іван Федорович імовірно одержав ступінь бакалавра Яґелонського університету в Кракові, оскільки в «промоційній книзі» університету є відповідний запис 1532 р. стосовно особи на ім'я Johannes Theodori Moscus. Можливо, він походив із білоруських земель. На територію України (в Заблудів) він прибув із Москви, звідкіля втік через переслідування бояр, оскільки нова техніка створювала конкуренцію московським переписувачам книг.

У Заблудові в 1569—1570 р. І. Федорович надрукував "Учительне Євангеліє" і "Псалтир" з "Часословцем". Там він замінив своє московське прізвище на Федорович (рис. 3.28).

Рис. 3.28. Автограф Федоровича з 23 липня 1583

1572 р. І. Федорович переїхав у Львів. Там у 1573—1574 р. у монастирі св. Онуфрія він, як пізніше сповіщав напис на його могилі у Львові, «друкованє занедбане обновил». Там же 1572 р. (за іншими даними 1574 р.) видав перший східнослов'янський "Буквар".

У 1575—1581 р. перейшов на службу до князя К. Острозького як управитель Дерманського монастиря. З 1578 по 1581 р. жив в Острозі, де заснував друкарню й видав Новий завіт і Псалтир.

У 1580—1581 р. І. Федорович видав першу повну слов'янську Біблію (так звану Острозьку Біблію) з власною післямовою (рис. 3.29).

Рис. 3.29. Сторінка Острозької Біблії

Після 1581 р. І. Федоров повернувся до Львова, але відновити друкарню йому вже не вдалось. Останні два роки життя він провів у роз'їздах. Відомо, що 1583 р. він відвідав Краків і Відень, де показував імператорові Рудольфу I свій винахід — багатоствольну гармату зі змінними стволами. Був похований 1583 р. у монастирі св. Онуфрія у Львові.