5.1 Внутрішня і зовнішня торгівля

Практично вся внутрішня торгівля на Кубі знаходиться в руках держави. Розподіл товарів відбувається переважно за картковою системою. Обмежена кількість ненормованих товарів вільно продається за високими цінами, що встановлюються державою. Як і в інших країнах з неринковою економікою, на Кубі існує "чорний" ринок, наявність якого в поєднанні з корумпованістю державних чиновників певною мірою пом'якшує існуючу розподільчу систему.

Потреби Куби в промисловому і транспортному устаткуванні, а також у нафті практично повністю покриваються за рахунок імпорту; значна частина промислових споживчих товарів, сировини і багато видів основних продуктів харчування також надходять з-за кордону.

На початку 1980-х років Куба починає розвивати міжнародний туризм; для цього була проведена реконструкція туристичних об'єктів і розгорнута потужна рекламна кампанія. У 1994 році на Кубі був створений ряд нових спільних підприємств за участі фірм Канади, Мексики й Ізраїлю.

Національний доход

З 1960-х роках Куба переживала наслідки твердого бойкоту з боку США і відчувала гостру необхідність у розвитку власних збройних сил. В цілому економіка Куби, незважаючи на коливання показників в окремі роки, поступово зростала в 1940-1950-х роках, знаходилася в стані застою або фактичного спаду в 1960-х роках, а на початку 1980-х років почала швидко розвиватися.

Економічному зростанню сприяли зусилля, початі кубинським урядом для залучення іноземних інвестицій, легалізація долара у внутрішніх розрахунках, а також розвиток індустрії туризму. Щодо останнього десятиріччя, кубинські власті оголосили, що почали якісно новий етап у процесі відновлення після фінансової кризи.

Міністр економіки Куби повідомив, що країна повністю відновилася після економічної кризи. Він підкреслив, що згадані темпи зростання ВВП є найвищим показником у 47-річної пост революційної історії. Міністр економіки Родрігес відзначив, що основними джерелами доходу для Куби в 2005 році були туризм, видобуток нікелю і експорт послуг.

5.2 Вільні торгові зони

Позитивний ефект для розвитку зовнішньої торгівлі та іноземних інвестицій очікується у зв'язку з розвитком на Кубі вільних зон. В 1997 році почали функціонувати перші три вільні зони в гаванському регіоні: Місто Гавана, Вахай і Маріель. У вільних зонах зареєстровано більше 240 іноземних операторів, 66% з яких діють у сфері торгівлі, інші - у виробництві й сфері послуг. Найбільш представлені в цьому бізнесі фірми Іспанії, Панами, Італії, Канади й Мексики.

В політиці кубинського керівництва із залучення в країну іноземного капіталу помітна роль приділяється вільним економічним зонам (ВЕЗ). Передбачається, що в умовах збереження державного характеру економіки Куби й гострої недостачі фінансових засобів, зазначена форма дозволить зробити інвестиційний ринок країни більш привабливим для закордонних компаній.

Розробляючи й реалізуючи концепцію створення вільних економічних зон, кубинське керівництво переслідує досягнення наступних цілей:

• прискорення соціально-економічного розвитку країни в цілому;

• стимулювання й інтенсифікація зовнішньої торгівлі, залучення іноземних капіталів і розширення можливостей для іноземного інвестування;

• створення нових робочих місць і якісне підвищення кваліфікаційного рівня кубинських трудящих;

• підвищення ступеня національної складової в доданій вартості кінцевої продукції, виробленої в ВЕЗ;

• розгортання в країні нових виробничих процесів на основі запозичення передових іноземних технологій.

Крім того, ставиться завдання створення постійних виробничих зв'язків між підприємствами фірм-операторів ВЕЗ і національними підприємствами з наступним інтегруванням виробничих процесів і торговельних операцій. У цих цілях в 2000 році була розроблена Програма економічного співробітництва підприємців, реалізація якої почалася наприкінці минулого року.

У зв'язку з тим, що діяльність ВЕЗ лише частково змогла забезпечити потреби країни в залученні передових технологій і виявилося в переважаючому ступені орієнтована на торговельні операції, важливим напрямком діяльності кубинського керівництва стала концепція створення індустріальних парків.

Протягом 2000 року йшла розробка проекту організації індустріального парку, що представляє собою територію, у рамках якої невеликі підприємства й фірми могли б, при іноземній участі й технологічному сприянні, розвивати високотехнологічні виробничі процеси. Як вказується в матеріалах концепції, хоча планований проект індустріального парку відкритий для будь-якої промислової діяльності, його основною профілюючою сферою повинні стати такі виробничі процеси, як інформатика, електроніка й біотехнологія.

За останніми даними Федеральної митної служби Росії, Російсько- Кубинський товарооборот характеризується наступними даними (млн. дол. США):

Таблиця 1

Російсько- Кубинський товарооборот

Роки	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.
Товарооборот	218,9	233,8	186,6	231,1	284,9
приріст	-32,1%	6,8%	-20,2%	23,8%	23,3%
Експорт	38,3	53,1	125,2	184,5	216,9
приріст	11,0%	38,6%	135,8%	47,4%	17,6%
Імпорт	180,6	180,7	61,4	46,6	68,0
приріст	-37,3%	0,1%	-66,0%	-24,1%	45,9%
Сальдо	-142,3	-127,6	63,8	137,9	148,9