3.2 Податкова система

Податкова система Куби була заснована в 1995 році і з'явилася одним з важливих кроків кубинського посібника з реформування економіки країни. Юридичною основою введення податків став закон «Про податкову систему» 1994 року і закон від 1997 року «Про загальні норми й процедуру оподатковування». Згідно із цими законами, Мінфін є вищим державним органом, що регулює податкову політику країни. В 1995 році була створена Національна податкова служба (ОНАТ), у функції якої входить контроль над своєчасною сплатою податків, визначення сум виплат, відстрочка платежів, накладення штрафних санкцій, розгляд спірних питань і т.д. Робота ОНАТ будується по територіальному принципі.

Уведена на Кубі система оподатковування поширюється як на фізичні і юридичні особи, так і на іноземні, які включаються в єдиний Регістр платників податків.

На Кубі існують 11 видів податків, з яких податок на прибуток є основним і становить 35% від доходів, отриманих протягом фінансового року всіма розташованими в країні підприємствами й організаціями поза залежністю від форми власності.

Податок на доходи фізичних осіб виплачується відповідно до затвердженої шкали (також іноземцями, що перебувають на території Куби більше 180 днів протягом 1 року). Податок сплачується по прогресивній школі, розмір якої встановлений окремо для осіб, що одержала доходи у ВКВ і в національній валюті. Грошові перекази кубинцям від родичів з-за кордону податком не обкладаються.

Імпортери, виробники й продавці споживачів товарів, як імпортованих, так повністю або частково зроблених на території країни й призначених для купівлі-продажу, платять податок із продажів..

На Кубі існує податок на суспільні послуги, що поширюється на організації й частки особи, зайняті в сферах телефонного й телеграфного зв'язку, транспорту, готельного й розважального бізнесу.

Під дію податку на власність і володіння деякими матеріальними цінностями підпадають частки будинку й квартири, ділянки землі, морські й річкові судна в приватному володінні.

Всі види автотранспорту обкладаються податком на наземний транспорт, що сплачується власниками один раз у рік.

Податок на передачу майна й спадщина сплачується у випадку дарування, спадкування, обміну житлової площі, нотаріальним описом і рішеннями судів відповідно до цивільного регістра. Установлено податок на використання найманої робочої сили для підприємств і фізичних осіб.

Податком на використання природних ресурсів і захист навколишнього середовища обкладаються фізичні та юридичні особи, пов'язані з експлуатацією природних копалин на національній території.

Усі фізичні та юридичні особи, яким необхідні документи з гербовими марками оплачують «податок на документи».

Податкові відрахування на соціальний захист зобов'язані виплачувати всі підприємства, де працюють трудящі, що користуються системою соціальне забезпечення.

У податкову систему Куби входять також три види зборів. Дорожній збір платять водії автотранспортних засобів. Збір за обслуговування пасажирів в аеропортах оплачують пасажири міжнародних ліній. Фізичні та юридичні особи, що встановлюють різні види реклами, повинні заплатити збір за розміщення оголошень і комерційної реклами. Також планується розширити дію податку на послуги й на продаж ряду нових товарів і продуктів. Буде переглянутий розмір податку на особисті доходи, розширене застосування податку на власність і володіння цінностями, на операції з нерухомістю.

Підприємства за участю тільки іноземного капіталу зобов'язані сплачувати податки, відповідно до діючого законодавства про податкову систему протягом усього часу своїх операцій.

Мінфін може тимчасово надавати повне або часткове звільнення від сплати податків або надавати пільги, беручи до уваги прибутки й розміри інвестицій, внесок у розвиток національної економіки.