Висновки

Стан наукової розробки теми не наскільки достатній стосовно окремих питань, таких як діяльність інтербригад, анархістів – ці питання до сих пір залишаються відкритими. Представлений огляд джерел – це необхідний мінімум, який вдалося знайти за таких умов. Їх мінус – заідеологізованість, тому що більшість із радянських архівів, мемуаристика, яка корегувалася, перевидавалася. Наукова література з тематики Народно-революційної війни в Іспанії 1936 – 1936 рр. доступна у вигляді монографій, статей, дисертацій. Науково-популярні видання дещо легші для сприймання, проте з них складніше вибрати чіткі факти, взяти змістовні складові. У даному випадку основою-основ були праці Ж. Соріа, В. Дам'є, Дж. Вудкока, О. Шубіна, Ю. Данилова, Х. Гарсії. Дисертації В. Малай та М. Новікова.

У ході дослідження ми визначили такі напрямки політики Комінтерну: заклик до європейської громадськості про боротьбу з фашизмом (у першу чергу до Народних фронтів і Ліги Націй); збройна і продовольча допомога республіканським військовим частинам та мирному населенню в Іспанії протягом 1936 – 1939 рр.; ініціатива формування інтернаціональних бригад; евакуація мирного населення з Іспанії до СРСР; участь у вирішенні проблеми біженців (спільно з Францією); організація співпраці органів КПІ в еміграції, легалізація їх статусу.

Звичайно ж, керований політикою СРСР, Комінтерн, більш вдало виконав завдання стосовно матеріальної допомоги, евакуації, налагодження роботи КПІ. У військовому плані мети досягнуто так і не було, при чому не є виключенням точка зору про дії за планом Сталіна. Це все робилося з метою привернення на бік «комунізму «якомога більше сил, для розпалення ворожнечі між країнами західної демократії та агресивними профашистськими, націоналістичними державами.

Інтербригади, які засновувалися на принципах «добровільності», підтримки комуністичної ідеології, ідей інтернаціоналізму та світової революції були наявними прикладами зовнішньої політики СРСР. Такого роду політика буде продовжуватися до самого краху цієї великої держави («холодна війна», міжнародні кризи 50 – 60 –х рр.). «Боротьба з націоналізмом і фашизмом!» - головний лозунг під час створення інтербригад. Але ми не можемо заперечувати провідної ролі військових волонтерів, які хоч і не мали достатнього рівня підготовки через надто короткі строки, та змогли кількісно і практично доповнити лави республіканської армії Іспанії. Люди достойно виконали покладений на них обов’язок, хоча й не змогли змінити визначеного заздалегідь наслідку.

На фронті об’єдналися війська іспанської республіканської армії, анархістів та радянських добровольців. Частина останніх входила до складу інтербригад, інші ж – окремо складали кадрові групи (інструктори, командувачі). Головні військові бази і стратегічні пункти Іспанії: Мадрид, Барселона, Валенсія, Альбасете, Сарагоса, Піне-дель-Вальєс, Пасарубія, Кадіс, Ель-Ферроль, Картахена, Сан-Хав'єр, Лос-Алькасарес, Леон, Більбао, Уеска. Така ситуація забезпечувала іспанським республіканцям достойну оборону. Але через недотримання вказівок, недостатність військової підготовки вони зазнавали поразки.

Найбільш успішними і переможними були бойові операції: Гвадалахарська (березень 1937 р.), Харамська (зима – весна 1937 р.), «Маятник», морська операція (червень 1937 р.), Сарагоська операція, в ході наступу на Північному фронті (літо 1937 р.). 1937 р. – це золота середина боєздатності республіканської армії, адже з осені 1938 року починають відзивати військових-інтернаціоналістів, генерал Франко переходить в контрнаступ на всіх лініях фронту.

У нашій роботі політична діяльність анархістів характеризується як антидержавна, антикапіталістична, антифашистська. Про останнє свідчить утворення Народної антифашистської міліції, діяльність окремих військових анархістських загонів. Головна мета НКТ і ФАІ – встановити лібертарний комунізм шляхом анархічної революції, була реалізована тимчасово, і лише на окремих територіях (Арагону, Каталонії, частково Кастилії). Діяльність лідерів НКТ і ФАІ, іспанських практиків анархізму в уряді Кабальєро показала приклад легітимних анархічних перетворень.

Недоліками союзу анархістів і комуністів у Іспанії стала залежність від політичних чисток республіканських урядів (на зразок СРСР), неузгоджені дії на фронті. Останнє явище було породженням незалежних рішень НКТ, Об’єднання лібертарної молоді, «Друзів Дурруті». Народна антифашистська міліція для комуністів була чимось на зразок підпільної групи – так вони вважали, і вимагали від анархістів більш відкритих і рішучих дій. Ультимативні настрої звучали в республіканському таборі під час проведення бойових операцій на Північному фронті, саме тоді й була розгромлена Арагонська рада.

Наслідки такої співпраці видалися для членів обох політичних таборів негативними: переслідування з боку адміністрації Франко; а ще до того (з 1937 р.) анархісти знаходилися на межі репресій з боку республіканців, на яких вплинула політика СРСР і боротьби проти націоналістів пліч-о-пліч з тими, хто в разі перемоги готовий був зрадити їх. Практика анархізму 1936 – 1939 рр. в Іспанії більше не повториться там ніколи. Це був унікальний випадок, другий після України 1917 – 1921 рр., і останній в історії. Оригінальна відмінність іспанського анархічного суспільства в тому, що там не біло «батьки», а все вирішували колективно, кожна організація мала свого ватажка. На жаль, вони не змогли об’єднати сили задля збереження безвладного устрою, тому що на фронті від них залежало і вимагалося чимало.

У контексті дослідження діяльності Комінтерну нами не міг залишитися непоміченим факт політики невтручання, яку проводили Англія і Франція. Але випадок з Францією пом’якшується такими коментарями, як: участь французів у інтербригадах, сильна позиція комуністичної партії, допомога біженцям.

Ми прослідкували в ході нашого дослідження як переріс локальний конфлікт Іспанії у війну, за участю європейських країн та СРСР. Наслідки ж цього протистояння були вкрай негативними для іспанського народу, визначили подальшу розстановку політичних сил напередодні Другої світової війни.

Причини втручання Комінтерну та СРСР до подій народно-революційної-війни 1936 – 1939 рр. були спільними, проте наслідки таких впливів по-різному визначили становище Іспанії в 1939 р.: КПІ в еміграції продовжувала свою діяльність; анархісти залишилися вірними своїй ідеї, тож більшість з них постраждали від репресій і під час війни в Іспанії, і після неї.