1. 2. Історіографія питання

Тема має достатній рівень наукової розробки, тож ми виявили декілька груп наукової літератури, яка присвячена темі національно-революційної війни в Іспанії 1936 – 1939 рр.: європейська, радянська і сучасна російська.

Отже, серед європейських істориків-дослідників даного питання вкажемо на сучасника подій, Жоржа Соріа, військового кореспондента Франції, історика. Його двотомна праця «Війна і революція в Іспанії» охоплює хронологічно увесь період: від початку заколоту і до утвердження диктатури Франко. Досить добре схарактеризована зовнішня політика Іспанії часів війни, показані спільні дії союзників з боку республіканського табору і плани фашистських лідерів Німеччини та Італії. У томі другому, в розділі четвертому, який має назву «Іспанська ставка», Жорж Соріа характеризує роль інтернаціональних бригад, говорить про принцип утворення і склад інтербригад [41, c. 29 – 34, 78 – 83, 172 – 176; 42, c. 194 – 203, 266, 311].

Монографія іспанського автора Хосе Гарсіа окреслює в контексті політичних подій Іспанії ХХ ст. і народно-революційну війну. Значна увага приділяється характеристиці дипломатичних відносин та співпраці Іспанії з СРСР. Також розкрита суть спільної лінії диктаторів Німеччини, Італії, Португалії, які прагнули послабити контроль Західних демократій і розпочати тривалу війну, яка б переросла у світову. Про двояку політику СРСР замовчується, роль її, як союзника Іспанської республіки дещо ідеологізується [20, c. 37 – 39, 78 – 83, 240 – 242, 322].

Історичне науково-популярне видання Хью Томаса «Громадянська війна в Іспанії 1931 – 1939 рр.» ( ) має у своїй структурі сім книг, перша з яких має назву «Витоки війни», тож хронологічно починається із 1931 р. Окремо досліджуються події в Європі та вплив на них народно-революційної війни, і навпаки, у книзі третій «Європейський скандал». Праця цінна тим, що у ній якнайширше розкриваються усі етапи народно-революційної війни, але немає жодного посилання на джерела та ін. [44, c. 145 – 205, 255, 274].

Макс Неттлау, німецький історик, анархіст, був сучасником Петра Кропоткіна, Ерріко Маллатести. Він написав ґрунтовну працю «Нариси з історії анархізму», у якій третій, четвертий і п’ятий розділи присвячені історії іспанського анархізму (відповідні назви: «Бакунін. Бельгійські інтернаціоналісти та колективістський анархізм з 1864 до 70-х рр.», «Період 1871-1890 рр.», «Значення творів Кропоткіна. Період 1890-1911 рр. Заключення: період до 1931 р.»). Для нас ця праця цінна тим, що про іспанський анархізм показаний на трьох етапах розвитку, які становлять передісторію діяльності анархістів під час народно-революційної війни [33].

Також з праці Макса Неттлау можна дізнатися про витоки анархо-синдикалізму в Європі, та більше того, він подає окремо історію анархізму в кожній країні окремо, тож для Іспанії там відведене окреме місце [33, c. 37, 69, 124 – 128].

Радянські історики-дослідники приділили значної уваги до теми міжнародних відносин періоду народно-революційної війни в Іспанії 1936 – 1939 рр. Отже, монографія Анатолія Красікова «Іспанія та світова політика» коротко висвітлює міжнародну політику Іспанії. Даній темі присвячений в книзі Розділ 2. «Дипломатія періоду громадянської війни», а також Розділ 3. «Роки світового конфлікту», в яких йдеться про політику іспанських урядів спільно з іншими країнами задля перемоги над фашизмом. Показані дипломатичні та союзницькі стосунки франкістів та німецьких фашистів а також досліджується роль диктаторів Італії та Португалії в іспанських подіях [28, c. 54 – 67, 72 – 83, 91].

Кирило Кирилович Ширіня, автор монографії «Стратегія і тактика Комінтерну в боротьбі проти фашизму і війни» дещо звеличено презентує роль СРСР і Комінтерну у громадянській війні в Іспанії. Боротьба з фашизмом – єдина мета діяльності Комінтерну в 1936 – 1945 рр., тож усі комуністичні партії оголошують боротьбу проти фашизму. Допомога країнам, які постраждали від злочинів фашизму – невід’ємний фактор політики Комінтерну. Монографія розкриває головні етапи діяльності Комінтерну під час боротьби з воєнною агресією, і вказує особливості його роботи в кожній країні. Для нашої роботи навіть заідеологізована точка зору мала значення, адже стратегічні проекти та плани Комінтерну якнайкраще розкриті саме в цій праці [45, c. 24 – 38].

Стаття М. Мещерякова у журналі «Вітчизняна історія» має назву «СРСР і громадянська війна в Іспанії». У статті йде мова про причини втручання СРСР до подій в Іспанії. Усе пояснюється тим, що головною метою Країни Рад залишалася ідея світової революції, хоча устрій іспанської республіки не позначався у проектах як радянський. Автор говорить про наслідки війни для обох країн а також про розстановку сил в Європі напередодні Другої світової війни [32, c. 84 – 88, 93].

Стаття М. Стахова «Становлення і розвиток радянсько-іспанських дипломатичних відносин» у журналі «Міжнародне життя» присвячена суто дипломатичним віхам діяльності обох країн у боротьбі з фашизмом. Звичайно ж, робиться короткий історичний екскурс, починаючи з ХVI ст. [43, c. 24 – 29].

Ми коротко розглянули праці дослідників радянської доби і підкреслюємо, що в плані фактажу ці монографії і статті є для нас дуже важливими.

Точка зору на участь СРСР у подіях народно-революційної війни 1936 – 1939 рр. у працях російських дослідників пострадянської доби дещо змінилася. Тому наукова робота М. Новікова з Ярославля «Комінтерн і громадянська війна в Іспанії 1936 – 1939 рр.», у якій окремо досліджується внутрішня політика воюючих країн та окремо діяльність Комінтерну на міжнародній арені, становить неабияку цінність. Порушуються проблеми локальних конфліктів, які потім переростуть в світові; охарактеризована роль комунізму як ідеології [34, c. 156, 170 – 174, 247].

Данилов Сергій Юлійович, автор монографії «Громадянська війна в Іспанії (1936 – 1939 )», досить структуровано, у семи розділах виклав історію громадянської війни, але акцент історик робить саме на бойових операціях: окремий розділ присвячений битвам за Мадрид, описуються події на Північному фронті – у гірських місцевостях Арагону та Кастилії, показана картина боїв у Леванті (Арагон, Каталонія, Валенсія), де автор подає оцінку політичній позиції анархістів [23, c. 185 – 197, 234, 288 – 294, 307, 382].

Віра Володимирівна Малай, російська дослідниця, доцент Білгородського державного педагогічного університету, у 1990-му році захистила кандидатську дисертацію на тему «Міжнародні аспекти громадянської війни в Іспанії 1936 – 1939 рр.». В її статтях визначено риси співпраці СРСР та іспанських республіканських урядів, а також політичні відносини фашистських союзників (були надруковані у журналі «Вопросы истории») [29; 30].

Найбільший інтерес та новизну представляють собою монографії Шубіна Олександра Владленовича, керівника центру історії Росії, України та Білорусії. Вони стосуються теми анархізму, зокрема анархо-синдикалізму: «Анархо-синдикалізм в Іспанській громадянській війні 1936 – 1939 рр.», «Анархістський соціальний експеримент. Україна та Іспанія 1917 – 1939 рр.». Остання робота містить розділ «Революційний процес в Іспанії і анархо-синдикалізм». Автор користується зарубіжними виданнями, джерелами іспанського походження, цитує мемуари діячів іспанської республіки періоду 1936 – 1939 рр. У історіографічному плані найбільше посилань Олександр Шубін робить на роботи Вадима Дам'є. Нова праця Олександра Владленовича має назву «Велика іспанська революція». Датується цей науковий доробок 2011 р., але нам не вдалося знайти його навіть в Інтернет ресурсах [46, c. 65-78; 47, c. 16-22, 45].

Вадим Дам’є, російський історик, закінчив Московський державний історико-архівний інститут у 1981 р., докторську дисертацію захистив у Інституті Всесвітньої історії РАН, в 2006 р. на тему «Міжнародний синдикалістський рух і створення Берлінського Інтернаціоналу профспілок 1918-1923 рр.». У нашому дослідженні доречно було використати його працю «Анархо-синдикалізм у ХХ ст.», а також окремі статті з журналу «Новая и новейшая история». Його переклади джерел є дуже вичерпними і точними («Принципи, мета і статут міжнародної асоціації робітників», «Концепції лібертарного комунізму») [21, 22; 5; 9; 15]

Таким чином, характеристика історіографічної бази, основної, найбільш повної наукової літератури, яка використовувалась нами, дає поняття принципу дослідження: пошуку компромісу між сучасними істориками та науковцями доби Радянського Союзу, і оцінки безпосередніх учасників, очевидців війни (іспанців та радянських людей).