27. Антидемпінгові обмеження в зовнішній торгівлі.

Демпінг - метод фінансової нетарифноі торгової політики, що полягає в просуванні товару на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цін більш субнормально рівня цін, існуючого в цих країнах Демпінг може здійснюватися як за рахунок ресурсів окремих фірм, прагнучих заволодіти зовнішнім ринком своєї продукції, так і за рахунок державних субсидій експортерам. У комерційній практиці демпінг може набувати одну з наступних форм:

Спорадичний демпінг - епізодичний продаж зайвих запасів товарів на зовнішній ринок по занижених цінах.

Навмисний демпінг - тимчасове умисне зниження експортних цін з метою витіснення конкурентів з ринку і подальшого встановлення монопольних цін.

Постійний демпінг - постійний експорт товарів по ціні нижче справедливої.

Зворотний демпінг - завищення цін на експорт в порівнянні з цінами продажу тих же товарів на внутрішньому ринку. Взаємний демпінг - зустрічна торгівля двох країн одним і тим же товаром по занижених цінах. У основі демпінгу звичайно лежить ринкова ситуація, при якій еластичність попиту по ціні на внутрішньому ринку нижче, ніж на зовнішньому. Це дозволяє фірмам, що мають відносно монопольне положення на внутрішньому ринку, продавати свої товари по більш високих цінах, ніж на зовнішньому ринку, де попит більш еластичний по ціні і де конкуренція вище. Демпінг заборонений як

міжнародними правилами в рамках ВТО, так і національними антидемпінговими законами багатьох країн. Для захисту від навмисного демпінгу країни використовують антидемпінгове мито. Антидемпінгове мито - тимчасовий збір в розмірі різниці між цінами продажу товару на внутрішньому і зовнішньому ринках, що вводиться імпортуючою країною з метою нейтралізації негативних наслідків нечесної цінової конкуренції на основі демпінгу.

Ставку антидемпінгового мита звичайно визначають одним з наступних способів:

1) Як різницю в ціні, по якій товар реально продається на ринку експортуючої

країни і на ринку що імпортує.

12)Як різницю в ціні, по якій товар повинен був би продаватися на ринку експортуючої країни, і ціни, по якій він реально продається на ринку імпортуючої країни. Потенційна ціна продажу товару на ринку експортера встановлюється на базі суми витрат виробництва, загальних витрат, прибутку на продаж на внутрішньому ринку і вартості упаковки і транспортування товару в імпортуючу країну

27. Сертифікація товарів при імпорті.

Вимоги в сфері сертифікації Декретом КМУ "Про стандартизацію та сертифікацію" передбачено сертифікувати імпортовану продукцію, що переміщується через митний кордон У з метою її подальшого продажу або обміну. Відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, обов'язковим вимогам норм і стандартів, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом або свідоцтвом про визнання іноземного сертифіката, виданим або визнаним Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації або уповноваженим (акредитованим) ним органом. Сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну. Сертифікація продукції здійснюється уповноваженими на те органами з сертифікації підприємствами, установами і організаціями з метою: запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища; сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції; створення умов для участі с.п.д. в міжнародному співробітництві та міжнародній торгівлі. Обов’язковій сертифікації не підлягають товари, що ввозяться: як дарунок; у режимі тимчасового ввезення; як гуманітарна і технічна допомога; як інвестиції до статутного фонду учасників господарської діяльності або на підставі договорів про спільну інвестиційну діяльність; для проведення виставок; у режимі реімпорту; на митні ліцензійні склади; у режимі імпорту для подальшого реекспорту.