32,Поняття суб'єктів господарського права.Поняття та ознаки суб'єктів господарювання.

Поняття суб'єкта господарського права обґрунтоване тео­рією господарського права, яка виходить з того, що суб'­єктами господарського права є учасники господарських відносин, тобто організації та структурні підрозділи. Окремі громадяни, якщо вони здійснюють підприємництво без ство­рення підприємства, згідно з цією теорією не належать до суб'єктів господарського права. Вони є суб'єктами цивіль­ного права. Тобто, господарське право з точки зору його суб'єктів визначається як право колективних суб'єктів. Суб'­єктами господарського права є: а) організації, які у вигляді професійного промислу виробляють і реалізують для суспі­льних (не власних) потреб продукцію, виконують роботи, надають послуги; б) організації-споживачі результатів гос­подарської діяльності; в) організації, що здійснюють про­фесійну управлінську діяльність в економіці.

Суб'єкти господарського права діють або як власники ос­новних засобів виробництва (наприклад, кооперативи, гос­подарські товариства), або як господарюючі суб'єкти, зас­новані власниками (наприклад, державне підприємство, при­ватне підприємство, підприємство, засноване кооперативом). Управлінські організації — міністерства, відомства — зако­ном визначені як уповноважені власником (власниками) орга­ни (ст.ЗЗ Закону «Про власність», ст.5 Закону «Про підприєм­ства в Україні»).

Загальне поняття суб’єкта господарювання визначено в ст. 55 ГК.

На відміну від інших учасників господарських відносин (споживачів, органів державної влади і органів місцевого самоврядування) тільки суб’єкти господарювання безпосередньо здійснюють господарську діяльність. Інакше кажучи, як уже зазначалось, усі суб’єкти господарювання є учасниками господарських відносин, але не всі учасники господарських відносин є суб’єктами гос­подарювання.

Виходячи зі змісту ст. 55 ГК можна навести такі ознаки, притаманні суб’єктам господарювання:

1) вони здійснюють господарську (підприємницьку) діяльність;

2) наділені господарською компетенцією (сукупністю господарських прав та обов’язків);

3) мають відокремлене майно;

4) несуть відповідальність у межах належного їм майна, крім випадків, передбачених законодавством (наприклад, відповідальність учасників повного товариства).

Суб’єкт господарювання може бути створений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян способом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб’єкта господарювання з додержанням вимог законодавства. Установчими документами суб’єкта господарювання є рішення про його створення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, — статут (положення) суб’єкта господарювання. За загальним правилом суб’єкт господарювання підлягає державній реєстрації.

33,Класифікація суб'єктів господарювання по формі власності,характеру компетенції ,правовій основі статусу,організаційно-правовій формі тощо.

За кваліфікаційною ознакою в

залежності від форми власності розрізняють приватні, колективні,

державні та спільні підприємства, а за правовим статусом і формою

господарювання — одноосібні, кооперативні, орендні, господарські

товариства.

Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики наказом від 28 травня 2004 р. № 97 затвердив нові державні класифікатори, які чинні з 1 червня 2004 р.:

а) ДК 001:2004 – Класифікація форм власності;

б) ДК 002:2004 – Класифікація організаційно-правових форм господарювання.

 

Виділено такі форми власності:

• приватна;

• державна корпоративна;

• державна;

• комунальна;

• комунальна корпоративна.

 

Суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів. Законом може бути обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, що належать державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади.

У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Державну корпоративну та комунальну корпоративну власність визнають щодо майна суб’єктів, у статутному фонді яких частка державної чи комунальної  власності перевищує п’ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує відповідним органам державного управління або місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

Організаційно-правова форма господарювання (ОПФГ) – форма здійснювання господарської (зокрема підприємницької) діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності по зобов'язаннях підприємства (організації, установи), порядок створення, ре організації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності тощо.

Юридична особа – організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Може бути створена шляхом об’єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Господарська діяльність – діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на  виготовлення та реалізацію продукції, виконування робіт чи надавання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Некомерційна господарська діяльність – самостійна систематична господарська діяльність, здійснювана суб’єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, культурних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Комерційна (підприємницька) діяльність – самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суб’єкти господарювання – учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетен-цію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб’єктами господарювання є: господарські організації – юридичні особи, державні, комунальні та інші підприємства; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці; філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій, утворені ними  для здійснення господарської діяльності.

Держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб’єктами господарювання.