12. Центри прибутку. Центр рентабельності. Центр виторгу. Центр інвестицій.

Центр прибутку — це структурний підрозділ підприємства, керівник якого безпосередньо впливає на обсяг реалізації проду­кції, суму доходів, витрат, прибутку, тобто відповідає як за ви­трати, так і за прибутки. Наприклад, підприємство в складі вели­кого об'єднання, яке може складатись із декількох центрів затрат.

Центр рентабельності — різновид центрів відповідальності, в яких дохід є грошовим виразом виготовленої продукції; витра­ти — грошовий вираз використаних ресурсів, а прибуток — різ­ниця між доходом та витратами.

Центр виторгу — це підрозділ, керівник якого відповідає за виторг, але не за затрати, наприклад, відділ збуту, який відпові­дає не за всю собівартість продукції, а лише за витрати, пов'язані зі збутом продукції.

Центр інвестицій — це структурний підрозділ підприємства,керівник якого відповідає лише за використання наявних інвес­тиційних ресурсів (капіталовкладень) та отримання необхідного прибутку від інвестиційної діяльності.

13. Поняття калькулювання. Принципи і завдання калькулювання.

Калькуляція - документ, в якому зібрані у певній логічній послідовності витрати на виробництво (виготов­лення) чи збут тієї чи іншої продукції (робіт або послуг). Здебі­льшого цей документ має вигляд спеціальної таблиці, що має на­зву калькуляційного листа.

Поняття «калькуляція» є невід'ємною складовою частиною більш загального поняття — «калькулювання», яке являє собою комплексну систему науково обґрунтованих розрахунків виробничих витрат, пов'язаних з виготовленням продукції /усієї чи окремих її видів/, виконанням робіт або наданням послуг. Голо­вна мета цих розрахунків полягає у визначенні собівартості оди­ниці калькуляційної сукупності /видів готової продукції, її скла­дових частин, виконаних робіт, наданих послуг/. У процесі калькулювання визначається економічна вигідність виробництва.

принципи:

• науково обґрунтована класифікація виробничих витрат.

• встановлення об'єктів обліку витрат, об'єктів калькулювання і калькуляційних одиниць.

• вибір калькуляційної одиниці (залежить від особливостей виробництва і продукції, що виготовляється);

• вибір методу розподілу непрямих витрат.

• розмежування витрат по періодах.

• відокремлений облік поточних витрат на виробництво про­дукції і капітальних вкладень.

• вибір методу обліку затрат і калькулювання.

Завдання калькулювання полягає у визначенні витрат, що припадають на одиницю їх носія, тобто на одиницю продукції(робіт, послуг), призначених для реалізації, а також для внутріш­нього споживання.

14. Види калькуляцій і їх використання в управління витратами.

Директивні (попередні) калькуляції складаються до початку виготовлення продукції, виконання робіт чи надання послуг для обґрунтування і удосконалення нормативів витрат виробництва,цін; встановлення допустимих меж трудових і матеріальних ви­трат за статтями калькуляції у відповідності до конкретних умов і способів виготовлення продукції, видів робіт і послуг, визначен­ня величини і складу витрат, які залежать і не залежать від діяль­ності структурного підрозділу тощо.

До них належать:

• Планові калькуляції

• Проектні /кошторисні/ калькуляції

• Нормативні /стандартні/ калькуляції

Наступні калькуляції складають після виготовлення про­дукції, виконання робіт чи надання послуг. До останніх слід віднести звітні. Звітні калькуляції складаються на підставі даних бухгалтерсь­кого обліку про фактичні затрати на виробництво в розрізі каль­куляційних статей витрат і характеризують величину окремих видів витрат на виробництво конкретної продукції. Звітні каль­куляції застосовуються для контролю виконання планового за­вдання зі зниження собівартості продукції. Вони дають змогу оцінювати прогресивність діючих норм витрат ресурсів і ефекти­вність використання коштів підприємства чи організації, є необ­хідним джерелом інформації для планування і економічного ана­лізу собівартості.

Калькуляції залежно від періодичності складання у своїй ос­нові базуються на періоді часу, за який складаються.

За рівнем охоплення витрат, калькуляції поділяються на:

• Галузеві калькуляції

• Виробничі калькуляції

• Внутрішньогосподарські калькуляції

• Технологічні калькуляції

За характером виробництва калькуляції поділяються на: масові (періодичні), індивідуальні та проміжні.

За складом витрат, що включаються у собівартість продукції, розрізняють калькуляції повної й неповної /часткової/ со­бівартості.

За властивостями калькуляційного об'єкта розрізняють загальні, параметричні, за центрами витрат (госпрозрахункові)калькуляції.